Мы часто боимся предпринимать какие-то действия из страха. Мы боимся провала, боимся выглядеть смешными в глазах других людей. Но самое интересное то, что боятся абсолютно все, у каждого есть свой страх и побеждают те, кто сумел преодолеть его. Хотя я думаю, что преодолеть страх на самом деле невозможно, мы можем просто действовать несмотря на него. Бывают, конечно, разные виды страха и робость можно тоже отнести к ним. Как часто она мешала нам получить что-то на что, мы в принципе могли бы рассчитывать, но постеснялись спросить. Какой бывает страх. Например страх, что то, что вы собираетесь делать, никому не нужно. Есть ещё страх, что то, что вы собираетесь делать, уже делает кто-то другой и делает лучше чем вы. Замечательный страх, он мне нравится больше всего – страх опозориться. Очень распространён такой страх, как страх понести убытки. Вот ещё замечательный страх – страх, что ты не справишься. Этот страх по поводу того, что не справишься, всегда вызывает у меня массу вопросов: с чем не справишься? Не справишься с чем? Не сможешь, например, если решил заниматься издательской деятельностью, авторов себе найти? Да их сегодня , как впрочем и всегда, – пруд пруди. Во всех жанрах. В очередь стоят и ждут, кто бы их продал, поскольку сами, кроме как писать ничего более не умеют, или боятся, как и вы, или полагают ниже своего достоинства продавать собственные сочинения. Самый глупый страх – страх из серии, что подумают обо мне: мои родные, мои друзья, другие люди. Страх «Что будет, если мне откажут?» лучше заменить на «А вдруг это мой счастливый билет?». В детстве я сам был очень робкий и стеснительный на каждом шагу, но в определенный момент решил поиграть в игру с собой – выталкивал себя практически насильно в ситуациях, когда нужно было проявить смелость и так увлекся, что таким и остался. Я считаю, что всегда, когда выпадает шанс им обязательно нужно воспользоваться. Ведь даже в случае неудачи мы ничего не теряем, а остаемся в том же положении, как будто и не пытались, но ведь можно и выиграть! Из выше сказанного я могу сделать вывод то, что сделать шаг и ошибиться не страшно, а вот не сделать и жалеть это плохо.
Іван Франко у своїй історичній повісті "Захар Беркут" змалював життя руського суспільства XIII століття. Жителі карпатського села Тухля повстали проти боярського поневолення, коли князь Данило Галицький подарував землі Тухольщини бояринові Тугару Вовку. З такою ж відвагою вони розгромили татаро-монгольських завойовників. У цій повісті Франко показав, що саме простий народ був рушійною силою історії.
На фоні боротьби громади села Тухлі з боярином Тугаром Вовком і монгольською ордою змальовані головні герої повісті. Захар Беркут, його син Максим, Мирослава наділені найкращими рисами характеру. Вони постають перед нами чесними, вольовими, відданими інтересам рідного краю. І тому вони протиставлені зарозумілому бояринові Тугару Вовку — експлуататору і зраднику, жорстокій монгольській орді на чолі з ватажком Бурундою.
Головний герой повісті — Захар Беркут. Йому притаманна народна мудрість, висока моральність, велич, сила. Він справжній патріот свого краю, людина мудра, розважлива, з великим життєвим досвідом, для якої громадські інтереси над усе. Його люблять і шанують люди, та й доля до нього прихильна.
Зовсім протилежним йому І. Франко змалював боярина Тугара Вовка з його дійсно вовчою натурою. Цей деспотичний зрадник — дуже хижа й пихата людина. Саме ці риси характеру призвели його до відступництва, а зрадника завжди чекає ганебний кінець. Тугар Вовк загинув разом з монголами в тухольській долині.
Жорстокою руйнівною силою виступає в повісті монгольська орда, а на її чолі — Бурунда. Він, як і Вовк, прагне володіти українськими землями та народом. Цей образ наче налитий люттю і заплямований кров'ю, його не можна сприймати без жаху і здригання. І якщо у зрадника Тугара Вовка ще є щось людське (його ставлення до дочки), то Бурунда — це звір. З особливою виразністю цей звірячий характер виявився під час загибелі його вояків.Повість "Захар Беркут" відкрила мені захоплюючу сторінку історії мого народу. А ще познайомила з мудрою і прекрасною людиною — Захаром Беркутом, який став моїм улюбленим героєм. Усі його дії були спрямовані на добро в громаді, а його мудрість ще довго буде слугувати багатьом поколінням: "Доки будете жити в громадському порядку, дружно держатися купи, незламно стояти всі за одного, а один за всіх, доти ніяка ворожа сила не побідить вас".
Бывают, конечно, разные виды страха и робость можно тоже отнести к ним. Как часто она мешала нам получить что-то на что, мы в принципе могли бы рассчитывать, но постеснялись спросить.
Какой бывает страх.
Например страх, что то, что вы собираетесь делать, никому не нужно.
Есть ещё страх, что то, что вы собираетесь делать, уже делает кто-то другой и делает лучше чем вы. Замечательный страх, он мне нравится больше всего – страх опозориться.
Очень распространён такой страх, как страх понести убытки.
Вот ещё замечательный страх – страх, что ты не справишься. Этот страх по поводу того, что не справишься, всегда вызывает у меня массу вопросов: с чем не справишься? Не справишься с чем? Не сможешь, например, если решил заниматься издательской деятельностью, авторов себе найти? Да их сегодня , как впрочем и всегда, – пруд пруди. Во всех жанрах. В очередь стоят и ждут, кто бы их продал, поскольку сами, кроме как писать ничего более не умеют, или боятся, как и вы, или полагают ниже своего достоинства продавать собственные сочинения.
Самый глупый страх – страх из серии, что подумают обо мне: мои родные, мои друзья, другие люди.
Страх «Что будет, если мне откажут?» лучше заменить на
«А вдруг это мой счастливый билет?».
В детстве я сам был очень робкий и стеснительный на каждом шагу, но в определенный момент решил поиграть в игру с собой – выталкивал себя практически насильно в ситуациях, когда нужно было проявить смелость и так увлекся, что таким и остался.
Я считаю, что всегда, когда выпадает шанс им обязательно нужно воспользоваться. Ведь даже в случае неудачи мы ничего не теряем, а остаемся в том же положении, как будто и не пытались, но ведь можно и выиграть!
Из выше сказанного я могу сделать вывод то, что сделать шаг и ошибиться не страшно, а вот не сделать и жалеть это плохо.
Відповідь:
Пояснення:
Іван Франко у своїй історичній повісті "Захар Беркут" змалював життя руського суспільства XIII століття. Жителі карпатського села Тухля повстали проти боярського поневолення, коли князь Данило Галицький подарував землі Тухольщини бояринові Тугару Вовку. З такою ж відвагою вони розгромили татаро-монгольських завойовників. У цій повісті Франко показав, що саме простий народ був рушійною силою історії.
На фоні боротьби громади села Тухлі з боярином Тугаром Вовком і монгольською ордою змальовані головні герої повісті. Захар Беркут, його син Максим, Мирослава наділені найкращими рисами характеру. Вони постають перед нами чесними, вольовими, відданими інтересам рідного краю. І тому вони протиставлені зарозумілому бояринові Тугару Вовку — експлуататору і зраднику, жорстокій монгольській орді на чолі з ватажком Бурундою.
Головний герой повісті — Захар Беркут. Йому притаманна народна мудрість, висока моральність, велич, сила. Він справжній патріот свого краю, людина мудра, розважлива, з великим життєвим досвідом, для якої громадські інтереси над усе. Його люблять і шанують люди, та й доля до нього прихильна.
Зовсім протилежним йому І. Франко змалював боярина Тугара Вовка з його дійсно вовчою натурою. Цей деспотичний зрадник — дуже хижа й пихата людина. Саме ці риси характеру призвели його до відступництва, а зрадника завжди чекає ганебний кінець. Тугар Вовк загинув разом з монголами в тухольській долині.
Жорстокою руйнівною силою виступає в повісті монгольська орда, а на її чолі — Бурунда. Він, як і Вовк, прагне володіти українськими землями та народом. Цей образ наче налитий люттю і заплямований кров'ю, його не можна сприймати без жаху і здригання. І якщо у зрадника Тугара Вовка ще є щось людське (його ставлення до дочки), то Бурунда — це звір. З особливою виразністю цей звірячий характер виявився під час загибелі його вояків.Повість "Захар Беркут" відкрила мені захоплюючу сторінку історії мого народу. А ще познайомила з мудрою і прекрасною людиною — Захаром Беркутом, який став моїм улюбленим героєм. Усі його дії були спрямовані на добро в громаді, а його мудрість ще довго буде слугувати багатьом поколінням: "Доки будете жити в громадському порядку, дружно держатися купи, незламно стояти всі за одного, а один за всіх, доти ніяка ворожа сила не побідить вас".