У поетичному творі «Цар Плаксій і Лоскотон» В. Симоненко змальовує двох протилежних персонажів. Мені дуже подобається, як автор вміло користується словами! Країна звалася Сльозолии, три сини царя Плаксія звались Плаксуни, дочки — Нудота, Вай-Вай, Плакота... Одразу все стає зрозуміло і ясно! Мені здасться, це додає твору яскравості та краси, коли назви та імена вже певним чином характеризують персонажів.Цар Плаксій є втіленням постійного суму, скарги на життя — всього, що зазвичай називають песимізмом. Але сум і сльози Плаксія безпідставні, тож у читачів він викликає хіба що іронію, аж ніяк не співчуття. Плаксій забороняє сміх у своєму царстві і жорстоко полює на Лоскотона. Лоскотон протиставляється Плаксію, він несе дітям сміх і радість, звеселяє їх та розважає. Тому прості люди люблять Лоскотона і звільняють його з-під арешту. Звільнившись, Лоскотон залоскотав царя Плаксія так, що той луснув від сміху, а дочки та сини царя Плаксія розбіглись в усі боки. Так у країні Сльозолий запанувала радість.Що хотів передати автор яскравими образами, захоплюючим сюжетом своєї казки? По-перше, в нашому житті часто зустрічаються подібні типи людей, Ми бачимо і тих, хто постійно плаче і скаржиться на долю, бачить в усьому тільки погане, негативне. Зустрічаємо і таких, хто, як Лоскотон, звеселяє людей, ніби випромінює радість та життєву енергію. Важливо, що переміг у цьому двобої песимізму та оптимізму саме Лоскотон. Цим В. Симоненко підкреслює, що радісне ставлення до життя є природним для людини.Читаючи казки, ми часто впізнаємо у казкових образах не тільки оточуючих, а й себе. Я зрозумів, що сам іноді поводжуся, як справжній цар Плаксій. А. коли мої близькі намагаються пояснити мені неправильність моєї поведінки, я часто тільки злюся... Але добре, що ця казка до мені зрозуміти свої помилки. Тепер я спробую не перетворюватися на царя Плаксія, навіть якщо все складається не так, як я хочу, І, звісно, мені б хотілося стати Лоскотоном для моїх близьких та друзів: приносити їм радість та сміх, звеселяти їх та відвертати від життєвих негараздів.
Сочинение по русской литературе по отрывку из поэмы Н. А. Некрасова «Мороз, Красный нос». Поэмы Н. А. Некрасова «Коробейники», «Мороз, Красный нос» и стихотворение «Железная дорога» — это цикл, посвященный изображению народа, утверждению его духовной силы.
Особенно проникновенно писал поэт о русской женщине, восхищаясь силой ее характера, всем сердцем отзываясь на ее тяжелую долю. В поэме «Мороз, Красный нос» использованы мотивы и художественные средства народной поэзии. Это поэма о женской доле, о жизни крестьян. В ней показаны самые разные стороны крестьянского бытия, раскрыта душа народа, созданы народные характеры. Поэма написана в годы усиления реакции, когда спала революционная волна. Но при всей драматичности ситуации и печальном финале цоэма проникнута оптимизмом, верой в народ, его силы и духовную мощь. Это прежде всего поэма о героизме крестьянского труда, о повседневном трудовом подвиге русских крестьян. Характеры героев проявляются в их трудовой деятельности. Прокл и Дарья — неутомимые труженики. Во внешнем облике Дарьи воплотились народные представления о настоящей красавице — крепко сложенной, румяной, живой, ловкой, трудолюбивой:
У поетичному творі «Цар Плаксій і Лоскотон» В. Симоненко змальовує двох протилежних персонажів. Мені дуже подобається, як автор вміло користується словами! Країна звалася Сльозолии, три сини царя Плаксія звались Плаксуни, дочки — Нудота, Вай-Вай, Плакота... Одразу все стає зрозуміло і ясно! Мені здасться, це додає твору яскравості та краси, коли назви та імена вже певним чином характеризують персонажів.Цар Плаксій є втіленням постійного суму, скарги на життя — всього, що зазвичай називають песимізмом. Але сум і сльози Плаксія безпідставні, тож у читачів він викликає хіба що іронію, аж ніяк не співчуття. Плаксій забороняє сміх у своєму царстві і жорстоко полює на Лоскотона. Лоскотон протиставляється Плаксію, він несе дітям сміх і радість, звеселяє їх та розважає. Тому прості люди люблять Лоскотона і звільняють його з-під арешту. Звільнившись, Лоскотон залоскотав царя Плаксія так, що той луснув від сміху, а дочки та сини царя Плаксія розбіглись в усі боки. Так у країні Сльозолий запанувала радість.Що хотів передати автор яскравими образами, захоплюючим сюжетом своєї казки? По-перше, в нашому житті часто зустрічаються подібні типи людей, Ми бачимо і тих, хто постійно плаче і скаржиться на долю, бачить в усьому тільки погане, негативне. Зустрічаємо і таких, хто, як Лоскотон, звеселяє людей, ніби випромінює радість та життєву енергію. Важливо, що переміг у цьому двобої песимізму та оптимізму саме Лоскотон. Цим В. Симоненко підкреслює, що радісне ставлення до життя є природним для людини.Читаючи казки, ми часто впізнаємо у казкових образах не тільки оточуючих, а й себе. Я зрозумів, що сам іноді поводжуся, як справжній цар Плаксій. А. коли мої близькі намагаються пояснити мені неправильність моєї поведінки, я часто тільки злюся... Але добре, що ця казка до мені зрозуміти свої помилки. Тепер я спробую не перетворюватися на царя Плаксія, навіть якщо все складається не так, як я хочу, І, звісно, мені б хотілося стати Лоскотоном для моїх близьких та друзів: приносити їм радість та сміх, звеселяти їх та відвертати від життєвих негараздів.
Объяснение:
Особенно проникновенно писал поэт о русской женщине, восхищаясь силой ее характера, всем сердцем отзываясь на ее тяжелую долю. В поэме «Мороз, Красный нос» использованы мотивы и художественные средства народной поэзии. Это поэма о женской доле, о жизни крестьян. В ней показаны самые разные стороны крестьянского бытия, раскрыта душа народа, созданы народные характеры. Поэма написана в годы усиления реакции, когда спала революционная волна. Но при всей драматичности ситуации и печальном финале цоэма проникнута оптимизмом, верой в народ, его силы и духовную мощь. Это прежде всего поэма о героизме крестьянского труда, о повседневном трудовом подвиге русских крестьян. Характеры героев проявляются в их трудовой деятельности. Прокл и Дарья — неутомимые труженики. Во внешнем облике Дарьи воплотились народные представления о настоящей красавице — крепко сложенной, румяной, живой, ловкой, трудолюбивой: