1. Антиутопія - це така собі антитеза утопії, зображення у літературі майбутнього людства у похмурих, негативних тонах, зневіра у можливості людей створити ідеальний світ. Антиутопія здебільшого виступає як опис ідеальної моделі суспільства ззовні, яка для своїх членів є наповненою жахом всередині в результаті контролю думок та почуттів людини ("1984" Оруелла), уніфікації будь-яких зовнішніх та внутрішніх проявів та позбавлення індивідуалності ("Ми" Зам'ятина), зведення усіх духовних та інтелектуальних проявів людини до абсурду та бездушна раціоналізація усіх проявів життя ("О дивний новий світ" Хакслі), нерівність суспільства та бажання багатіїв використовувати бідних не тільки як експлуатовану касту, але й як забавку (цикл повістей "Голодні ігри"), заборони відчувати та любити (фільм "Еквілібріум"), заборони пам'ятати (фільм "Бразилія"), заборони будь-якої громадянської активності (фільм "V - значить вендетта"), техногенну кризу людства ("Метро" Глуховського) та панування штучного інтелекту над людяністю ("Матриця").
2. Гай Монтег та Мілдред - це приклад псевдородини. Якщо родина - це ланка суспільства, то шлюб Гая та Мілдред - це маленький атом Всесвіту цього роману, який складається з таких же атомів, і кожен з яких - неправильний, ненормальний, навиворіт. У цьому світі пожежники палять будинки замість того, щоб їх рятувати. У цій сім'ї жінка не чує чоловіка, бо емоції їй заміняють фальшиві телевізійні родичі. Вона не чує красу віршів, які він намагається їй прочитати, їй нецікаво, що відбувається у нього в серці, бо вона навіть забула, що колись мала серце. У цьому суспільстві люди мають спати все життя, і Мілдред спить і ніколи не прокинеться - вона здає свого чоловіка на смерть так само впевнено, як вмикає телевізор, бо він заважав ії існуванню та ставив загрозу усьому, до чого вона звикла. Але ж і Гай покидає її без смутку. Він тільки відчуває її загибель, але чи може загинути той, який ніколи не жив? Чи не призведе розвиток технологій, зростання впливу державни на супільство та стрімке поширення інтернет-комунікацій до того, що описав Бредбері? Чи до цього може призвести лише те, що ми не вміємо чути - і чуяти?
3. Наукова фантастика - це, на мою думку, сучасний розвиток жанру міфу. Міф зародився щоб пояснити світ, який він є, наукова фантастика пояснює світ, яким він міг би бути або мав бути. Якщо міф спирався на людську уяву, то наукова фантастика спирається ще й на останні відкриття людства, або на альтернативні научні теорії та являє собою сінтез літератури та науки, "фізики та лірики". "Наука - це свіча від демонів у пітьмі", казав видатний астроном Карл Саган. Наукова фантастика - це свіча у літературі.
Михаи́л Афана́сьевич Булга́ков (3 [15] мая 1891, Киев — 10 марта 1940, Москва) — русский советский писатель, драматург и театральный режиссёр. Автор романов, повестей, рассказов, фельетонов, пьес, инсценировок, киносценариев и оперных либретто.
При жизни писателя вышло три российских книги: «Дьяволиада. Рассказы» (1925; переиздана в 1926), сборник рассказов в серии «Юмористическая иллюстрированная библиотека журнала "Смехач"» (1926) и сборник рассказов «Трактат о жилище», опубликованный в издательстве «ЗИФ»[1].
Состоялась публикация первой и второй части романа «Белая гвардия» — в двух номерах Ежемесячного общественно-литературного журнала «Россия» за 1925 год, третья часть тогда так и не вышла по причине закрытия журнала. В феврале 1925 года в альманахе «Недра» были публикованы «Роковые яйца».
С октября 1926 года во МХАТе шла пьеса «Дни Турбиных», в театре им. Вахтангова премьера спектакля по пьесе М. А. Булгакова «Зойкина квартира», в 1928 году — премьера пьесы «Багровый остров».
К 1930 году произведения Булгакова перестали печатать, его пьесы изымались из репертуара театров.
Объяснение:
1. Антиутопія - це така собі антитеза утопії, зображення у літературі майбутнього людства у похмурих, негативних тонах, зневіра у можливості людей створити ідеальний світ. Антиутопія здебільшого виступає як опис ідеальної моделі суспільства ззовні, яка для своїх членів є наповненою жахом всередині в результаті контролю думок та почуттів людини ("1984" Оруелла), уніфікації будь-яких зовнішніх та внутрішніх проявів та позбавлення індивідуалності ("Ми" Зам'ятина), зведення усіх духовних та інтелектуальних проявів людини до абсурду та бездушна раціоналізація усіх проявів життя ("О дивний новий світ" Хакслі), нерівність суспільства та бажання багатіїв використовувати бідних не тільки як експлуатовану касту, але й як забавку (цикл повістей "Голодні ігри"), заборони відчувати та любити (фільм "Еквілібріум"), заборони пам'ятати (фільм "Бразилія"), заборони будь-якої громадянської активності (фільм "V - значить вендетта"), техногенну кризу людства ("Метро" Глуховського) та панування штучного інтелекту над людяністю ("Матриця").
2. Гай Монтег та Мілдред - це приклад псевдородини. Якщо родина - це ланка суспільства, то шлюб Гая та Мілдред - це маленький атом Всесвіту цього роману, який складається з таких же атомів, і кожен з яких - неправильний, ненормальний, навиворіт. У цьому світі пожежники палять будинки замість того, щоб їх рятувати. У цій сім'ї жінка не чує чоловіка, бо емоції їй заміняють фальшиві телевізійні родичі. Вона не чує красу віршів, які він намагається їй прочитати, їй нецікаво, що відбувається у нього в серці, бо вона навіть забула, що колись мала серце. У цьому суспільстві люди мають спати все життя, і Мілдред спить і ніколи не прокинеться - вона здає свого чоловіка на смерть так само впевнено, як вмикає телевізор, бо він заважав ії існуванню та ставив загрозу усьому, до чого вона звикла. Але ж і Гай покидає її без смутку. Він тільки відчуває її загибель, але чи може загинути той, який ніколи не жив? Чи не призведе розвиток технологій, зростання впливу державни на супільство та стрімке поширення інтернет-комунікацій до того, що описав Бредбері? Чи до цього може призвести лише те, що ми не вміємо чути - і чуяти?
3. Наукова фантастика - це, на мою думку, сучасний розвиток жанру міфу. Міф зародився щоб пояснити світ, який він є, наукова фантастика пояснює світ, яким він міг би бути або мав бути. Якщо міф спирався на людську уяву, то наукова фантастика спирається ще й на останні відкриття людства, або на альтернативні научні теорії та являє собою сінтез літератури та науки, "фізики та лірики". "Наука - це свіча від демонів у пітьмі", казав видатний астроном Карл Саган. Наукова фантастика - це свіча у літературі.
Объяснение:
Михаи́л Афана́сьевич Булга́ков (3 [15] мая 1891, Киев — 10 марта 1940, Москва) — русский советский писатель, драматург и театральный режиссёр. Автор романов, повестей, рассказов, фельетонов, пьес, инсценировок, киносценариев и оперных либретто.
При жизни писателя вышло три российских книги: «Дьяволиада. Рассказы» (1925; переиздана в 1926), сборник рассказов в серии «Юмористическая иллюстрированная библиотека журнала "Смехач"» (1926) и сборник рассказов «Трактат о жилище», опубликованный в издательстве «ЗИФ»[1].
Состоялась публикация первой и второй части романа «Белая гвардия» — в двух номерах Ежемесячного общественно-литературного журнала «Россия» за 1925 год, третья часть тогда так и не вышла по причине закрытия журнала. В феврале 1925 года в альманахе «Недра» были публикованы «Роковые яйца».
С октября 1926 года во МХАТе шла пьеса «Дни Турбиных», в театре им. Вахтангова премьера спектакля по пьесе М. А. Булгакова «Зойкина квартира», в 1928 году — премьера пьесы «Багровый остров».
К 1930 году произведения Булгакова перестали печатать, его пьесы изымались из репертуара театров.