1. Для кого написана книга "Пригоди Тома Сойєра"? (Марк Твен неодноразово повторював, що "Пригоди Тома Сойєра"— книга для дорослих. Але ж герой повісті хлопчик-підліток. І сам автор знав, що його книгу полюбили діти в Сполучених Штатах і за кордоном. Читав він "Пригоди Тома Сойєра" і своїм дітям. Проте Марк Твен був правий, коли говорив, що його твір — не весела дитяча повість, а привід для серйозних роздумів.)
2. Герой Марка Твена не ледар і не бешкетник. (Том Сойєр — звичайний хлопець. Таких як він зустрінеш у кожному дворі, на кожній вулиці чи в кожному класі. Том розумний і кмітливий. Йому просто нікуди подіти свою енергію у сірому і нудному провінційному містечку. Дорослі забули, що вони й самі колись були дітьми. Школа, дім, недільна школа, церква — це і все, чим заповнене життя ровесників Тома Сойєра. Хоча іноді вони оживають, сміються з витівок Тома. фарбують йому паркан, дізнаються про його пригоди. А Том Сойєр, на мою думку, живе своїм вигаданим ним життям. Він утік від набридливих повчань дорослих за місто, на безлюдний острів. І почувається серед природи зручніше і затишніше ніж у місті.
Саме ця незалежність і уміння фантазувати, знаходити собі цікаві пригоди приваблюють мене у героєві повісті Марка Твена. Він — не ледар. Том Сойєр не проти роботи, він проти нудної і марної роботи. А всі його "бешкети", можливо, від надмірного почуття гумору. Але ніколи не вважаюся серйозною вадою.)
3. Справжні кумири не блякнуть з роками. ("Пригоди Тома Сойєра" побачили світ 1876 року. Минули роки й десятиліття. Багато чого відбулося за цей час і в Сполучених Штатах, і у світі. Однак "Пригоди Тома Сойєра" продовжують читати мільйони читачів. Як і раніше, ровесники Тома захоплюються його незалежним характером, його витівками, які були дитячим протестом хлопчика проти сірого і нудного життя провінційного містечка і фальшивих взаємин дорослих. Вірю, що й для мене він залишатиметься літературним другом, улюбленим героєм.)
Объяснение:
1. Для кого написана книга "Пригоди Тома Сойєра"? (Марк Твен неодноразово повторював, що "Пригоди Тома Сойєра"— книга для дорослих. Але ж герой повісті хлопчик-підліток. І сам автор знав, що його книгу полюбили діти в Сполучених Штатах і за кордоном. Читав він "Пригоди Тома Сойєра" і своїм дітям. Проте Марк Твен був правий, коли говорив, що його твір — не весела дитяча повість, а привід для серйозних роздумів.)
2. Герой Марка Твена не ледар і не бешкетник. (Том Сойєр — звичайний хлопець. Таких як він зустрінеш у кожному дворі, на кожній вулиці чи в кожному класі. Том розумний і кмітливий. Йому просто нікуди подіти свою енергію у сірому і нудному провінційному містечку. Дорослі забули, що вони й самі колись були дітьми. Школа, дім, недільна школа, церква — це і все, чим заповнене життя ровесників Тома Сойєра. Хоча іноді вони оживають, сміються з витівок Тома. фарбують йому паркан, дізнаються про його пригоди. А Том Сойєр, на мою думку, живе своїм вигаданим ним життям. Він утік від набридливих повчань дорослих за місто, на безлюдний острів. І почувається серед природи зручніше і затишніше ніж у місті.
Саме ця незалежність і уміння фантазувати, знаходити собі цікаві пригоди приваблюють мене у героєві повісті Марка Твена. Він — не ледар. Том Сойєр не проти роботи, він проти нудної і марної роботи. А всі його "бешкети", можливо, від надмірного почуття гумору. Але ніколи не вважаюся серйозною вадою.)
3. Справжні кумири не блякнуть з роками. ("Пригоди Тома Сойєра" побачили світ 1876 року. Минули роки й десятиліття. Багато чого відбулося за цей час і в Сполучених Штатах, і у світі. Однак "Пригоди Тома Сойєра" продовжують читати мільйони читачів. Як і раніше, ровесники Тома захоплюються його незалежним характером, його витівками, які були дитячим протестом хлопчика проти сірого і нудного життя провінційного містечка і фальшивих взаємин дорослих. Вірю, що й для мене він залишатиметься літературним другом, улюбленим героєм.)
1956 — Елінор Фарджон (англ. Eleanor Farjeon, Велика Британія)
1958 — Астрід Ліндгрен (швед. Astrid Lindgren, Швеція)
1960 — Еріх Кестнер (нім. Erich Kästner, Німеччина)
1962 — Мейндерт Де Йонг (англ. Meindert DeJong, США)
1964 — Рене Гійо (фр. René Guillot, Франція)
1966 — Туве Янссон (фін. Tove Jansson, Фінляндія)
1968 — Джеймс Крюс (нім. James Krüss, Німеччина), Хосе-Марія Санчес-Сілва (Іспанія)
1970 — Джанні Родарі (італ. Gianni Rodari, Італія)
1972 — Скотт О'Делл (англ. Scott O'Dell, США)
1974 — Марія Гріпе (швед. Maria Gripe, Швеція)
1976 — Сесіл Бедкер (нім. Cecil Bødker, Данія)
1978 — Паула Фокс (англ. Paula Fox, США)
1980 — Богуміл Ржига (чеськ. Bohumil Říha, Чехословаччина)
1982 — Ліжія Божунга (порт. Lygia Bojunga Nunes, Бразилія)
1984 — Кристина Нестлінґер (нім. Christine Nöstlinger, Австрія)
1986 — Патрисія Райтсон (англ. Patricia Wrightson, Австралія)
1988 — Анні Шмідт (нідерл. Annie Schmidt, Нідерланди)
1990 — Турмуд Гауґен (норв. Tormod Haugen, Норвегія)
1992 — Вірджинія Гамільтон (англ. Virginia Hamilton, США)
1994 — Мітіо Мадо (яп. まど・みちお, Японія)
1996 — Урі Орлев (івр. אורי אורלב, Ізраїль)
1998 — Кетрін Патерсон (англ. Katherine Paterson, США)
2000 — Ана Марія Мачадо (порт. Ana Maria Machado, Бразилія)
2002 — Ейден Чемберс (англ. Aidan Chambers, Велика Британія)
2004 — Мартін Водделл (англ. Martin Waddell, Ірландія)
2006 — Маргарет Махі (англ. Margaret Mahy, Нова Зеландія)
2008 — Йюрг Шубігер (нім. Jürg Schubiger, Швейцарія)
2010 — Девід Альмонд (англ. David Almond, Велика Британія)
2012 — Марія Тереза Андруетто (ісп. María Teresa Andruetto, Аргентина)
2014 — Нахоко Уехасі (яп. 上橋 菜穂子, Японія)
2016 — Cao Wenxuan (Китай)
2020 — Жаклін Вудсон (США)