Серед усіх пам’яток прадавньої української літератури визначне місце займає “Слово о полку Ігоревім”, що є твором високопатріотичним і високохудожнім.
Події, зображені в “Слові о полку Ігоревім”, є трагічними для історії нашого народу. Це період феодальної роздробленості й занепаду могутньої держави Київська Русь. Затьмарені пошуками наживи, нових земель, руські князі ворогують між собою, з сусідніми племенами, підриваючи силу народу й країни.
Полум’яне слово автора твору з болем розповідає про поразку Ігоревого війська, що призвела до набігів сусідніх кочових племен на ослаблені слов’янські землі.
Змальовуючи образи князя Ігоря та руських воїнів, автор насамперед показує їхню відвагу та відданість рідному краю. Ці хоробрі, благородні вояки найбільше цінують честь і люблять рідну землю.
На противагу гордому, честолюбному князю Ігорю зображено образ князя Святослава, мудрого правителя, що прагне об’єднати руські землі, припинити чвари і зміцнити державу.
Окремо виділяється образ Руської землі, яка для автора є і народом, і державою, і природою. Вона, як жива істота, страждає від нападів кочовників та суперечок між своїми дітьми.
В ветлужских лесах (Ветлуга — приток Волги) есть озеро. Расположено оно в лесной чаще. Голубые воды озера лежат неподвижно днем и ночью. Лишь изредка легкая зябь пробегает по озеру. Бывают дни, когда до тихих берегов озера доносится тихое пение и слышится далекий колокольный звон.
Давным-давно, еще до пришествия татар, на месте озера был славный град Китеж. В центре города возвышались шесть глав церквей.
Придя на Русь и завоевав многие земли наши, Батый (Батый — монгольский хан, который возглавил поход в Восточную и Центральную Европу) услышал про славный Китеж-град и устремился к нему.
Татары хотели взять город силой, но когда подошли к его стенам, то изумились. Жители города не только не построили никаких укреплений, но даже не собирались защищаться. До татар доносился лишь колокольный звон церквей. Жители молились о
И как только татары ринулись в город из-под земли вдруг забили мно-говодные источники и враги в страхе отступили.
А вода все бежала и бежала...
Когда стих ее шум, на месте города были лишь волны. Вдали видне— лась одинокая глава собора с блестящим посредине крестом. Она мед— ленно погружалась в воду. Вскоре исчез и крест.
Теперь к озеру есть путь, который называется Батыевой тропой. Она может привести каждого к славному городу Китежу.
Серед усіх пам’яток прадавньої української літератури визначне місце займає “Слово о полку Ігоревім”, що є твором високопатріотичним і високохудожнім.
Події, зображені в “Слові о полку Ігоревім”, є трагічними для історії нашого народу. Це період феодальної роздробленості й занепаду могутньої держави Київська Русь. Затьмарені пошуками наживи, нових земель, руські князі ворогують між собою, з сусідніми племенами, підриваючи силу народу й країни.
Полум’яне слово автора твору з болем розповідає про поразку Ігоревого війська, що призвела до набігів сусідніх кочових племен на ослаблені слов’янські землі.
Змальовуючи образи князя Ігоря та руських воїнів, автор насамперед показує їхню відвагу та відданість рідному краю. Ці хоробрі, благородні вояки найбільше цінують честь і люблять рідну землю.
На противагу гордому, честолюбному князю Ігорю зображено образ князя Святослава, мудрого правителя, що прагне об’єднати руські землі, припинити чвари і зміцнити державу.
Окремо виділяється образ Руської землі, яка для автора є і народом, і державою, і природою. Вона, як жива істота, страждає від нападів кочовників та суперечок між своїми дітьми.
Объяснение:
В ветлужских лесах (Ветлуга — приток Волги) есть озеро. Расположено оно в лесной чаще. Голубые воды озера лежат неподвижно днем и ночью. Лишь изредка легкая зябь пробегает по озеру. Бывают дни, когда до тихих берегов озера доносится тихое пение и слышится далекий колокольный звон.
Давным-давно, еще до пришествия татар, на месте озера был славный град Китеж. В центре города возвышались шесть глав церквей.
Придя на Русь и завоевав многие земли наши, Батый (Батый — монгольский хан, который возглавил поход в Восточную и Центральную Европу) услышал про славный Китеж-град и устремился к нему.
Татары хотели взять город силой, но когда подошли к его стенам, то изумились. Жители города не только не построили никаких укреплений, но даже не собирались защищаться. До татар доносился лишь колокольный звон церквей. Жители молились о
И как только татары ринулись в город из-под земли вдруг забили мно-говодные источники и враги в страхе отступили.
А вода все бежала и бежала...
Когда стих ее шум, на месте города были лишь волны. Вдали видне— лась одинокая глава собора с блестящим посредине крестом. Она мед— ленно погружалась в воду. Вскоре исчез и крест.
Теперь к озеру есть путь, который называется Батыевой тропой. Она может привести каждого к славному городу Китежу.
Объяснение: Старалась писть кратко
Надеюсь на коронку