1..Уилфред Айвенго — рыцарь, сын Седрика Сакса, сподвижник Ричарда Львиное сердце. 2"Айвенго в одежде пилигрима тайком возвращается из крестового похода домой." 3."Пилигрим защищает честь Ричарда и его храбрых воинов и от имени Айвенго, уже однажды победившего храмовника на поединке" 4."она видит перед собой бледного как смерть Айвенго, который падает у её ног, истекая кровью от ран." 5.""раненого Айвенго унесли носилки какой-то богатой дамы," 6.".. приходивший Айвенго на Чёрный Рыцарь". 7."Рыцарь едва успевает вытащить на вольный воздух Айвенго." 8.". Однако в разгар беседы Айвенго вдруг исчезает " 9."сам он едва держится в седле. Это Уилфред Айвенго, и Ревекка трепещет от волнения за него" 10.".«Айвенго долго и счастливо жил с Ровеной"
Кінь Шептало соромився упряжі, становища робочої худобини. Серед усіх робіт він найбільше недолюблював крутити привід і їздити до міста, хоч інші коні вважали це найлегшим. Він вважав це принизливим: топтати цілий день свої власні сліди або голосно торохкотіти возом з бідонами по міській бруківці, звертаючи увагу на себе всіх перехожих, які бачать його сором. Вільний білий кінь запряжений у воза.
Пояснення:
цитата: Цілісінький день, до темряви, ходити по колу, топтати власні сліди — в цім було щось принизливе. А ще принизливіше котити заставленого корзинами та бідонами воза серединою ранкової міської вулиці — колеса торохкотять по бруківці, торохкотять бідони, хитаються корзини, кудкудакають кури, ґелґочуть гуси.
Навколо ж стільки святково вбраного народу, стільки коней із сусідніх сіл, і всі бачать сором його, білого коня. Коли вже бути відвертим до кінця, то він соромився упряжі, соромився становища робочої худобини, яку вільно запрягати, поганяти, стьобати батогом кожному Степанові...
2"Айвенго в одежде пилигрима тайком возвращается из крестового похода домой."
3."Пилигрим защищает честь Ричарда и его храбрых воинов и от имени Айвенго, уже однажды победившего храмовника на поединке"
4."она видит перед собой бледного как смерть Айвенго, который падает у её ног, истекая кровью от ран."
5.""раненого Айвенго унесли носилки какой-то богатой дамы,"
6.".. приходивший Айвенго на Чёрный Рыцарь".
7."Рыцарь едва успевает вытащить на вольный воздух Айвенго."
8.". Однако в разгар беседы Айвенго вдруг исчезает "
9."сам он едва держится в седле. Это Уилфред Айвенго, и Ревекка трепещет от волнения за него"
10.".«Айвенго долго и счастливо жил с Ровеной"
Відповідь:
Кінь Шептало соромився упряжі, становища робочої худобини. Серед усіх робіт він найбільше недолюблював крутити привід і їздити до міста, хоч інші коні вважали це найлегшим. Він вважав це принизливим: топтати цілий день свої власні сліди або голосно торохкотіти возом з бідонами по міській бруківці, звертаючи увагу на себе всіх перехожих, які бачать його сором. Вільний білий кінь запряжений у воза.
Пояснення:
цитата: Цілісінький день, до темряви, ходити по колу, топтати власні сліди — в цім було щось принизливе. А ще принизливіше котити заставленого корзинами та бідонами воза серединою ранкової міської вулиці — колеса торохкотять по бруківці, торохкотять бідони, хитаються корзини, кудкудакають кури, ґелґочуть гуси.
Навколо ж стільки святково вбраного народу, стільки коней із сусідніх сіл, і всі бачать сором його, білого коня. Коли вже бути відвертим до кінця, то він соромився упряжі, соромився становища робочої худобини, яку вільно запрягати, поганяти, стьобати батогом кожному Степанові...