Новела відомого американського письменника О. Генрі «Останній листок» є однією з найкращих і найвідоміших новел нью-йоркського циклу. В новелі розповідається зворушлива історія самопожертви і самовідданої дружби трьох зовсім різних між собою людей. Головними героями твору є дві дівчини – бідні початкові художниці Джонсі і Хью, які приїхали до Нью-Йорку з провінції у пошуках роботи та щастя. Наприкінці осені одна з подружок важко захворіла на пневмонію. Хворіючи, вона годинами дивилася у вікно, в якому було видно лише дикого плюща, який обвивав стіну сусіднього будинку. Дівчина гала за листям, якого з кожним днем було усе менше і менше. Джонсі порівнювала це листя із своїм життям і в один із днів вирішила, що коли з плюща впаде останній лист, закінчаться і її дні на цьому світі. Всі прагнення Сью відволікти подругу від цієї думки зазвичай зазнавали поразки. І ось одного дня художниці побачили, що на плющі залишився один єдиний лист, який тремтів від поривів вітру і ледь-ледь утримувався на гілці. Здавалося б, вже нічого не могло врятувати Джонсі життя. Але минали дні, а листок все залишався на тому самому місці і не збирався відриватися та відлітати до земл гаючи таку жагу до життя маленького беззахисного листочка, Джонсі й сама знайшла в собі сили боротися з хворобою і врешті решт одужала.
Лише з часом дівчата дізналися, що врятував життя Джонсі їх добрий знайомий – старий художник – невдаха Берман, який спілкувався з дівчатами і намагався як міг полегшити їнє важке життя. Він жив на першому поверсі прямо під квартирою подруг і був у курсі усіх їх справ. Берман багато пив, у нього був характер сварливого старого, який знущався над сентиментальністю подруг. Але саме він виявився здатним на великий акт самопожертви, саме він ціною власного життя підтримує дух Джонсі та рятує її від смерті. Цей старий невдаха і пияк стає зразком тієї дієвої любові, яка без жодного слова кидається на до ншим і є зразком тієї людини, для якої милосердя є не окремим вчинком, а нормою життя. Образ Бермана набуває справжньої духовної величі, а смерть його викликає в нас таку ж біль, якби із життя пішла близька для нас людина.
Коли Берман дізнався про те, що надумала Джонсі про останній листок, він потайки, вночі, під проливним дощем зробив малюнок листка на стіні, який в точності копіював останній листок, який злетів з плюща напередодні. Старий усе життя мріяв створити справжній шедевр, який би став гідною прикрасою найвідомішого художнього музею світу. Навіть й думки не маючи, він зробив цей шедевр, намалювавши звичайний листок на цегляній стіні. І це був не тільки художній шедевр,це було найбільше і найзначніше, що Берман зробив у своєму житті. Через декілька днів Берман помирає від застуди і від нього залишається лише останній листок, самотній у мрячній вологості пізньої осені.
«Останній листок», сумна і майже трагічна історія, наповнена глибокими переживаннями за долю героїв – це одна з найкращих новел О. Генрі і один з найкращих творів у світовій літературі, який на яскравому прикладі розкриває проблему відданої любові і милосердя. Новела вирізняється динамічним сюжетом та є взірцем майстерної композиції. У ній автор використовує такий прийом, як несподівана кінцівка , який, до речі, є його улюбленим прийом побудови сюжету. Формально основною сюжетною лінією є хвороба Джонсі, але це лише формально. Насправді ж головне, що є в творі – це самовідданість Бермана, яка доводить читачам, що для справжньої людини, незалежно від обставин, така найцінніша якість, як милосердя, повинна бути нормою у спілкуванні з іншими та духовним орієнтиром на майбутнє. Лише з таких умов людина досягне справжніх висот у всіх своїх прагненнях.
Якою би людина не здавалася зі сторони, насправді кожен з нас дуже чутливий і потребує турботи і розуміння. Щоб зрозуміти це, кожен повинен проаналізувати самого себе, власне сприйняття світу, власні потреби за життя. Практично про кожного з нас піклуються, про нас турбуються батьки, вони забезпечують нас і гарантують наш побут. Уявіть, що було б, якби всього цього не було? Як би відчував себе людина, до якого ніколи і нікому немає діла? Думається, що сприйняття світу дуже змінилося б.
На щастя, отримувати турботу і людяне ставлення – це не єдина потреба людина, нормальна людина хоче і сам про когось піклуватися. З цієї причини, про кого б не йшлося, у нього є хтось хоча б один, кому не все одно, хто намагається поліпшити самопочуття, настрій або духовний стан людини. Але іноді це набуває просто фантастичні форми і проявляється в дивовижній самопожертві, відповідні приклади можна з легкістю відшукати і в творах літератури. Наприклад, у творі авторства О. Генрі під назвою «Останній листок» розказана історія з життя художників з їх власного кварталу. Одна з них, дівчина по імені Джонсі, сильно захворіла на пневмонію. Її проблема була в тому, що вона втратила віру в себе, у свою здатність одужати і вижити. Але на щастя для Джонсі і на нещастя для себе самого, поруч з Джонси знайшовся чоловік, який зміг здійснити вчинок великої важливості – інший художник на ім’я Берман. Джонсі була впевнена, що смерть її настане, коли з дерева за вікном опаде останній листок. Але він не опадав. Як виявилося пізніше, це був не листок, а малюнок Бермана. Старий художник хотів, щоб Джонсі вижила, він подбав про неї таким чином, адже факт того, що листок не опав, надав їй впевненості у власному виживанні. На жаль, ціною виживання дівчини стала смерть самого старого. Це надає новелі своєрідний трагізм і показує, що чудеса в одних трапляються за рахунок трагедії у інших.
Немає жодних сумнівів у важливості турботи і людяного ставлення між людьми. Іноді це має звичайні, спокійні і тривіальні форми, але час від часу турбота і бажання до мають форму цього відважного вчинку, такий приклад нам був поданий Берманом. В усьому цьому дуже важливо розуміти, що кожна людина має внутрішню потребу допомагати ближньому точно так само, як і отримувати чужу до Такий устрій душі людини, його не змінити.
Новела відомого американського письменника О. Генрі «Останній листок» є однією з найкращих і найвідоміших новел нью-йоркського циклу. В новелі розповідається зворушлива історія самопожертви і самовідданої дружби трьох зовсім різних між собою людей. Головними героями твору є дві дівчини – бідні початкові художниці Джонсі і Хью, які приїхали до Нью-Йорку з провінції у пошуках роботи та щастя. Наприкінці осені одна з подружок важко захворіла на пневмонію. Хворіючи, вона годинами дивилася у вікно, в якому було видно лише дикого плюща, який обвивав стіну сусіднього будинку. Дівчина гала за листям, якого з кожним днем було усе менше і менше. Джонсі порівнювала це листя із своїм життям і в один із днів вирішила, що коли з плюща впаде останній лист, закінчаться і її дні на цьому світі. Всі прагнення Сью відволікти подругу від цієї думки зазвичай зазнавали поразки. І ось одного дня художниці побачили, що на плющі залишився один єдиний лист, який тремтів від поривів вітру і ледь-ледь утримувався на гілці. Здавалося б, вже нічого не могло врятувати Джонсі життя. Але минали дні, а листок все залишався на тому самому місці і не збирався відриватися та відлітати до земл гаючи таку жагу до життя маленького беззахисного листочка, Джонсі й сама знайшла в собі сили боротися з хворобою і врешті решт одужала.
Лише з часом дівчата дізналися, що врятував життя Джонсі їх добрий знайомий – старий художник – невдаха Берман, який спілкувався з дівчатами і намагався як міг полегшити їнє важке життя. Він жив на першому поверсі прямо під квартирою подруг і був у курсі усіх їх справ. Берман багато пив, у нього був характер сварливого старого, який знущався над сентиментальністю подруг. Але саме він виявився здатним на великий акт самопожертви, саме він ціною власного життя підтримує дух Джонсі та рятує її від смерті. Цей старий невдаха і пияк стає зразком тієї дієвої любові, яка без жодного слова кидається на до ншим і є зразком тієї людини, для якої милосердя є не окремим вчинком, а нормою життя. Образ Бермана набуває справжньої духовної величі, а смерть його викликає в нас таку ж біль, якби із життя пішла близька для нас людина.
Коли Берман дізнався про те, що надумала Джонсі про останній листок, він потайки, вночі, під проливним дощем зробив малюнок листка на стіні, який в точності копіював останній листок, який злетів з плюща напередодні. Старий усе життя мріяв створити справжній шедевр, який би став гідною прикрасою найвідомішого художнього музею світу. Навіть й думки не маючи, він зробив цей шедевр, намалювавши звичайний листок на цегляній стіні. І це був не тільки художній шедевр,це було найбільше і найзначніше, що Берман зробив у своєму житті. Через декілька днів Берман помирає від застуди і від нього залишається лише останній листок, самотній у мрячній вологості пізньої осені.
«Останній листок», сумна і майже трагічна історія, наповнена глибокими переживаннями за долю героїв – це одна з найкращих новел О. Генрі і один з найкращих творів у світовій літературі, який на яскравому прикладі розкриває проблему відданої любові і милосердя. Новела вирізняється динамічним сюжетом та є взірцем майстерної композиції. У ній автор використовує такий прийом, як несподівана кінцівка , який, до речі, є його улюбленим прийом побудови сюжету. Формально основною сюжетною лінією є хвороба Джонсі, але це лише формально. Насправді ж головне, що є в творі – це самовідданість Бермана, яка доводить читачам, що для справжньої людини, незалежно від обставин, така найцінніша якість, як милосердя, повинна бути нормою у спілкуванні з іншими та духовним орієнтиром на майбутнє. Лише з таких умов людина досягне справжніх висот у всіх своїх прагненнях.
Якою би людина не здавалася зі сторони, насправді кожен з нас дуже чутливий і потребує турботи і розуміння. Щоб зрозуміти це, кожен повинен проаналізувати самого себе, власне сприйняття світу, власні потреби за життя. Практично про кожного з нас піклуються, про нас турбуються батьки, вони забезпечують нас і гарантують наш побут. Уявіть, що було б, якби всього цього не було? Як би відчував себе людина, до якого ніколи і нікому немає діла? Думається, що сприйняття світу дуже змінилося б.
На щастя, отримувати турботу і людяне ставлення – це не єдина потреба людина, нормальна людина хоче і сам про когось піклуватися. З цієї причини, про кого б не йшлося, у нього є хтось хоча б один, кому не все одно, хто намагається поліпшити самопочуття, настрій або духовний стан людини. Але іноді це набуває просто фантастичні форми і проявляється в дивовижній самопожертві, відповідні приклади можна з легкістю відшукати і в творах літератури. Наприклад, у творі авторства О. Генрі під назвою «Останній листок» розказана історія з життя художників з їх власного кварталу. Одна з них, дівчина по імені Джонсі, сильно захворіла на пневмонію. Її проблема була в тому, що вона втратила віру в себе, у свою здатність одужати і вижити. Але на щастя для Джонсі і на нещастя для себе самого, поруч з Джонси знайшовся чоловік, який зміг здійснити вчинок великої важливості – інший художник на ім’я Берман. Джонсі була впевнена, що смерть її настане, коли з дерева за вікном опаде останній листок. Але він не опадав. Як виявилося пізніше, це був не листок, а малюнок Бермана. Старий художник хотів, щоб Джонсі вижила, він подбав про неї таким чином, адже факт того, що листок не опав, надав їй впевненості у власному виживанні. На жаль, ціною виживання дівчини стала смерть самого старого. Це надає новелі своєрідний трагізм і показує, що чудеса в одних трапляються за рахунок трагедії у інших.
Немає жодних сумнівів у важливості турботи і людяного ставлення між людьми. Іноді це має звичайні, спокійні і тривіальні форми, але час від часу турбота і бажання до мають форму цього відважного вчинку, такий приклад нам був поданий Берманом. В усьому цьому дуже важливо розуміти, що кожна людина має внутрішню потребу допомагати ближньому точно так само, як і отримувати чужу до Такий устрій душі людини, його не змінити.