У комедії «Сто тисяч» І. Карпенко-Карий висміює господарів, що багатство стало метою їхнього життя, а не засобом заробітку. Такі люди готові продати все на світі, навіть щастя своїх дітей, тільки щоб примножити своє багатство.
У своєму прагненні до наживи Герасим Калитка став жертвою шахраїв, які використовували його жадібність для наживи. Після втрати громадського уваги першою п’єсою драматурга стала комедія «Гроші» 1889 року. Того ж року автор відправив її на рецензію, але повернувся звідти з написом: «Спектакль визнано незручним.» Після екранізації комедію дозволили показати під зміненою назвою — «Сто тисяч». За словами самого автора, назва цього твору більше підійде до його сюжету. Адже справа зовсім не в грошах і не в тому, що вони означають для селян, а в тій сумі в сто тисяч, яку Калитка наважився купити своїми п’ятьма тисячами. У 1890 році була поставлена комедія.
Дух жалости и сострадания пронизывает все его творчество, количественно небольшое: около тридцати рассказов, вошедших в один том
В большинстве из них он является умным учеником Тургенева и раннего Толстого. В нескольких (Сигнал, Сказание о гордом Аггее) он идет по указанному Толстым пути создания народных рассказов. То, чего не было и «Attalea Princeps» – басни, с животными и растениями в человеческих ситуациях. Второй из этих рассказов принадлежит к лучшим гаршинским созданиям – он пропитан духом трагической иронии. Он предвещает Чехова в великолепно построенном рассказе Денщик и офицер. Это рассказ об «атмосфере» – атмосфере унылой тоски и бессмысленной скуки. В Очень коротком романе он обрабатывает – более удачно – сюжет арцыбашевской Войны о неверности женщины, покинувшей героя, ставшего инвалидом. Это маленький шедевр по густоте и лирической иронии.
У комедії «Сто тисяч» І. Карпенко-Карий висміює господарів, що багатство стало метою їхнього життя, а не засобом заробітку. Такі люди готові продати все на світі, навіть щастя своїх дітей, тільки щоб примножити своє багатство.
У своєму прагненні до наживи Герасим Калитка став жертвою шахраїв, які використовували його жадібність для наживи. Після втрати громадського уваги першою п’єсою драматурга стала комедія «Гроші» 1889 року. Того ж року автор відправив її на рецензію, але повернувся звідти з написом: «Спектакль визнано незручним.» Після екранізації комедію дозволили показати під зміненою назвою — «Сто тисяч». За словами самого автора, назва цього твору більше підійде до його сюжету. Адже справа зовсім не в грошах і не в тому, що вони означають для селян, а в тій сумі в сто тисяч, яку Калитка наважився купити своїми п’ятьма тисячами. У 1890 році була поставлена комедія.
Объяснение:
Дух жалости и сострадания пронизывает все его творчество, количественно небольшое: около тридцати рассказов, вошедших в один том
В большинстве из них он является умным учеником Тургенева и раннего Толстого. В нескольких (Сигнал, Сказание о гордом Аггее) он идет по указанному Толстым пути создания народных рассказов. То, чего не было и «Attalea Princeps» – басни, с животными и растениями в человеческих ситуациях. Второй из этих рассказов принадлежит к лучшим гаршинским созданиям – он пропитан духом трагической иронии. Он предвещает Чехова в великолепно построенном рассказе Денщик и офицер. Это рассказ об «атмосфере» – атмосфере унылой тоски и бессмысленной скуки. В Очень коротком романе он обрабатывает – более удачно – сюжет арцыбашевской Войны о неверности женщины, покинувшей героя, ставшего инвалидом. Это маленький шедевр по густоте и лирической иронии.