Відповідь до запитання: «Життя без глянцю» у вірші Дж.Родарі «Листівки з видами міст
Объяснение:
Вірш Джанні Родарі умовно можна поділити на дві частини. У першій йдеться про красу Італії, її історичні та архітектурні дива. У нашій уяві постають пам’ятки культури й історії Давнього Риму, звучить спів венеціанських гондольєрів і неаполітанців. Але настрій вірша змінюється після питання: «Чи так воно справді?» Це ніби тимчасова зупинка для того, щоб автор перегорнув листівку і показав країну без прикрас – «без глянцю». У ліричного героя болить душа за тих італійців, котрі важко працюють і бідно живуть. Справді, чи завжди весело гондольєрові возити туристів вузенькими каналами Венеції або маленькому неаполітанцю співати для туристів? У заключній частині вірша рядки скорочуються, ритм прискорюється. Синьйорам, до яких звертається ліричний герой, слід швидко крутити головами: «Хто скаче, хто плаче…» Так автор нагадує туристам про мешканців країни, про життєві проблеми звичайних людей.
Поздняя Ахматова во многом – другая, отличная от ранней: она становится сумрачней, трагичней. Вместе с тем в ней намечаются два полюса, или две ориентации. Отчетливое стремление к историческому мышлению, к историческим сюжетам и гражданским темам, а рядом – поворот от прежней прозаичности, от прежнего единоборства с символической поэтикой – к творческому сближению с нею в основных ее атрибутах (атмосфера тайны, намеков, недосказанности, призраки, образы двойников, зеркал и т.д.).
Объяснение:
часть статьи с сайта (https://mybiblioteka.su/tom2/8-94772.html)
Відповідь до запитання: «Життя без глянцю» у вірші Дж.Родарі «Листівки з видами міст
Объяснение:
Вірш Джанні Родарі умовно можна поділити на дві частини. У першій йдеться про красу Італії, її історичні та архітектурні дива. У нашій уяві постають пам’ятки культури й історії Давнього Риму, звучить спів венеціанських гондольєрів і неаполітанців. Але настрій вірша змінюється після питання: «Чи так воно справді?» Це ніби тимчасова зупинка для того, щоб автор перегорнув листівку і показав країну без прикрас – «без глянцю». У ліричного героя болить душа за тих італійців, котрі важко працюють і бідно живуть. Справді, чи завжди весело гондольєрові возити туристів вузенькими каналами Венеції або маленькому неаполітанцю співати для туристів? У заключній частині вірша рядки скорочуються, ритм прискорюється. Синьйорам, до яких звертається ліричний герой, слід швидко крутити головами: «Хто скаче, хто плаче…» Так автор нагадує туристам про мешканців країни, про життєві проблеми звичайних людей.
Джанні РодаріДжанні РодаріДжанні Родарі
Поздняя Ахматова во многом – другая, отличная от ранней: она становится сумрачней, трагичней. Вместе с тем в ней намечаются два полюса, или две ориентации. Отчетливое стремление к историческому мышлению, к историческим сюжетам и гражданским темам, а рядом – поворот от прежней прозаичности, от прежнего единоборства с символической поэтикой – к творческому сближению с нею в основных ее атрибутах (атмосфера тайны, намеков, недосказанности, призраки, образы двойников, зеркал и т.д.).
Объяснение:
часть статьи с сайта (https://mybiblioteka.su/tom2/8-94772.html)