Пример:Мы с бабушкой были в доме-музее В.М. Васнецова. Мне больше всего понравился второй этаж. Везде были его картины и на стенах и на полу. Особенно долго я стояла около картины Сирин и Алконост. Это изображение полулюдей-полуптиц. У Алконоста перья разноцветные, на румяном лице играет радостная улыбка, она как будто размахивает крыльями в такт своей радостной песне. По легенде, пение этой птицы утешить страждущего, возвещает светлое будущее. Васнецов передал настроение этой птицы: когда Алконост поёт, то она не чувствует сама себя. Сирин же, являясь воплощением несчастной души, покрыта опереньем чёрного цвета. Вся её поза говорит о скованности горем. Её голова в тоске опущена вниз, чёрные волосы беспорядочно развеваются по ветру, отчаянным жестом она подпирает крылом свою голову. Мертвенная бледность её лица, темные синяки под глазами подчеркивают её скорбь. Обе райские птицы изображены сидящими на одном дереве, но по разные стороны от его ствола. Задний план усиливает ощущение контраста между двумя мифическими персонажами: рядом с Сирин листья пожухли, стали редкими и чёрными, а вокруг Алконост они зеленеют пышным цветом жизни
Час, коли створювалося велике творіння Шекспіра – трагедія «Гамлет», припало на початок XVII століття. Це був час епохи Відродження, епохи культурно-історичного підйому. У цей період розвивалися науки, відбувалися великі відкриття. Все це вселяло в людей віру в безмежні можливості людського розуму, створювало абсолютно новий ідеал особистості, переконання в гідності людини, ім’я якого – Homo Sapiens. І отримала свою назву філософія Відродження – гуманізм.Розбуджена свідомість прогресивно налаштованих людей штовхало їх у гущу життєвих подій, в боротьбу за зміну і перебудову життя. Але вони не могли уявити собі, чим обернуться їхні старання, які проблеми поставить перед людьми цей новий світ. Так, під кінець Відродження, прийшло усвідомлення трагедії індивідуалізму. Тому основна тема трагедії Шекспіра – зіткнення шляхетної особистості, героя-гуманіста зі світом зла і несправедливості.У трагедії зображено, як Гамлет спочатку викриває лицемірство коронованого злочинця, а потім і мститься йому за смерть батька. Але це тільки зовнішні події п’єси. Шекспір малює складні і важкі роздуми шляхетної людини про природу зла, про порочне у королівському дворі, про брехню, яка зачаїлася в стінах палацу, про хвороби, якими вражене століття, немов би «вивихнуте у своїх суглобах».Автор вибирає в герої виняткову людину, яка знаходить в собі сили кинути виклик всьому несправедливому світу і вести з ним до останнього подиху героїчну боротьбу. Людину, яка постає як творець своєї долі, від дій якої все залежить, зокрема б мислення і почуттів, що, у свою чергу, кореняться в умовах реального життя.Гамлет – типовий інтелігент того часу, який здобув освіту в одному з найбільш передових університетів. Він найбільш повно увібрав в себе прогресивні настрої буржуазної молоді. Його серце наповнене любов’ю до життя, святою вірою в людину – він «вінець всього живого». Однак повернувшись додому, він переконується, що реальний світ зовсім не схожий на світ, створений в його мріях. «Нікчемним, плоским і тупим» бачиться герою світло.
