1849-1855 – навчання в Подільській духовній семінарії у Кам’янці-Подільському.
1856 – приїздить до Петербурга і проти волі батька, вступає не до духовної академії, а до медико-хірургічної. У Петербурзі Руданський зблизився з гуртком українських письменників, що готував журнал «Основа».
1859 – починає друкуватися спочатку у жанрі романтичної балади, а згодом перейшов до громадянської поезії, засудження кріпацтва, описує минулого свого народу.
1861 – після закінчення академії Руданський призначений повітовим лікарем на побережжі Криму
1861–1873 – Руданський працює міським лікарем в Ялті, а також лікарем у маєтках князя Воронцова. Цікавиться археологією, етнографією, продовжує поетичну творчість, перекладає з античної та російської літератур (Гомер, Вергілій, Лермонтов).
1869 – Руданського обрали почесним мировим суддею Сімферопольсько-ялтинського мирового округу.
21 квітня 1873 – Помер Руданський у Ялті (за старим стилем).
"«…без всякого дела, стоял Лоренцо, высокий старик лодочник, беззаботный гуляка и красавец, знаменитый по всей Италии»",
"...не раз служивший моделью многим живописцам."
"Он уже продал вой улов и спокойно прогуливался, «с царственной повадкой...",
"рисуясь своими лохмотьями, глиняной трубкой и красным шерстяным беретом, спущенным на одно ухо",
И.А.Бунин "Господин из Сан-Франциско"
Объяснение:
Если обобщить всё вышесказанное,то Лоренц - старый,высокий,красивый, но к сожалению бедный лодочник.Он знаменит на всю Италию,служил много раз моделью для художников.Абсолютно равнодушен к деньгам.И очень счастлив,он просто беззаботно радуется жизни.
Хоть про лодочника и мало сказано в рассказе, но на этом контрасте построен рассказ. Не успел ещё и умереть богатый господин из Сан-Франциско,про него все сразу же забыли,а вот лодочника Лоренца будет помнить долго,он уже навсегда вошёл в историю и останется на полотнах живописцев.
1849-1855 – навчання в Подільській духовній семінарії у Кам’янці-Подільському.
1856 – приїздить до Петербурга і проти волі батька, вступає не до духовної академії, а до медико-хірургічної. У Петербурзі Руданський зблизився з гуртком українських письменників, що готував журнал «Основа».
1859 – починає друкуватися спочатку у жанрі романтичної балади, а згодом перейшов до громадянської поезії, засудження кріпацтва, описує минулого свого народу.
1861 – після закінчення академії Руданський призначений повітовим лікарем на побережжі Криму
1861–1873 – Руданський працює міським лікарем в Ялті, а також лікарем у маєтках князя Воронцова. Цікавиться археологією, етнографією, продовжує поетичну творчість, перекладає з античної та російської літератур (Гомер, Вергілій, Лермонтов).
1869 – Руданського обрали почесним мировим суддею Сімферопольсько-ялтинського мирового округу.
21 квітня 1873 – Помер Руданський у Ялті (за старим стилем).
Джерело: https://dovidka.biz.ua/stepan-rudanskiy-hronologichna-tablitsya
Объяснение:
0
Характеристика лодочника Лоренца:
"«…без всякого дела, стоял Лоренцо, высокий старик лодочник, беззаботный гуляка и красавец, знаменитый по всей Италии»",
"...не раз служивший моделью многим живописцам."
"Он уже продал вой улов и спокойно прогуливался, «с царственной повадкой...",
"рисуясь своими лохмотьями, глиняной трубкой и красным шерстяным беретом, спущенным на одно ухо",
И.А.Бунин "Господин из Сан-Франциско"
Объяснение:
Если обобщить всё вышесказанное,то Лоренц - старый,высокий,красивый, но к сожалению бедный лодочник.Он знаменит на всю Италию,служил много раз моделью для художников.Абсолютно равнодушен к деньгам.И очень счастлив,он просто беззаботно радуется жизни.
Хоть про лодочника и мало сказано в рассказе, но на этом контрасте построен рассказ. Не успел ещё и умереть богатый господин из Сан-Франциско,про него все сразу же забыли,а вот лодочника Лоренца будет помнить долго,он уже навсегда вошёл в историю и останется на полотнах живописцев.