Олександр ДовженкоОлександр Петрович Довженко - український радянський письменник, кінорежисер, кінодраматург, художник, класик світового кінематографа.Народився Олександр Петрович на хуторі В'юнище, у багатодітній селянській родині 10 вересня 1894 року. У різних джерелах інформації пишуть різні дати дати народження чоловіка - чи 10 чи 11 вересня. Потрібно знати що батько Олександра Петро Семенович Довженко був нащадком козацького стану. Сім'я була бідною, незаможною, але у ній було 14 дітей: Василь, Лаврін, Оврам, Сергій, Іван, Григорій, Олександр, Прасковія, Анна, Мотрона, Андрій, Кулина, Поліна і також була дитина, яка померла при народженні чи у перші дні життя. Олександр згадував хлопчика як "нехрещений". Діти в сім'ї рано помирали, майже всі не дожили до працездатного віку, отму в спогадах про дитинство Олександра поставали плач і похорон. Він дуже любив матір про яку писав "народжена для пісень вона все життя проплакала, проводжаючи назавжди". Вирішальним для характеру творчості майбутнього режисера почуттям стала любов до природи, яка визріла ще в дитинстві: мальовнича Десна, «казкова сіножать» на ній назавжди залишилися для Довженка найкрасивішим місцем на всій землі.Вчився в Сосницькій початковій, а потім у вищій початковій школі. Навчання хлопчикові давалося легко — він був відмінником, хоча потім вважав, що це «вчителі самі щось зовсім не розуміють і тому їм здається, що я відмінник…». Загалом, Довженко зростав мрійливим, схильним до споглядальності: життя (тоді йому здавалось) йшло у двох вимірах — реальному і уявному. Пристрасті до чогось одного він не мав, натомість хотів вирізнятися, йому здавалося, що він може все, але «загалом мрії у виборі майбутньої професії літали у сфері архітектури, живопису, мореплавства далекого плавання, розведення риб і учителювання».
Поэзия, как средство воздействия на эмоциональное состояние людей, на тот момент имела огромное значение..
Поэзия нужна была именно стране
Поэты почувствовали себя призванными поддерживать высокий патриотический подъем на фронте и в тылу, уверенность в победе..
Военная действительность потребовала от литературы, в особенности в первые месяцы. Поистине стихи, по завету Маяковского, были приравнены «к штыку» . Листовка, говорил Николай Тихонов, была подчас для поэта важнее стихотворения, а стихотворение нередко стремилось к тому, чтобы стать листовкой, не чувствуя себя при этом эстетически ущемленным. Поэты, по свидетельству Тихонова, не представляли в этом разнообразном газетном, по преимуществу сугубо публицистическом деле никакого исключения. Наоборот, «стих получил особое преимущество» , так как писался быстро, не занимал в газете много места, сразу поступал на вооружение..
ответ: пишу про детство
Олександр ДовженкоОлександр Петрович Довженко - український радянський письменник, кінорежисер, кінодраматург, художник, класик світового кінематографа.Народився Олександр Петрович на хуторі В'юнище, у багатодітній селянській родині 10 вересня 1894 року. У різних джерелах інформації пишуть різні дати дати народження чоловіка - чи 10 чи 11 вересня. Потрібно знати що батько Олександра Петро Семенович Довженко був нащадком козацького стану. Сім'я була бідною, незаможною, але у ній було 14 дітей: Василь, Лаврін, Оврам, Сергій, Іван, Григорій, Олександр, Прасковія, Анна, Мотрона, Андрій, Кулина, Поліна і також була дитина, яка померла при народженні чи у перші дні життя. Олександр згадував хлопчика як "нехрещений". Діти в сім'ї рано помирали, майже всі не дожили до працездатного віку, отму в спогадах про дитинство Олександра поставали плач і похорон. Він дуже любив матір про яку писав "народжена для пісень вона все життя проплакала, проводжаючи назавжди". Вирішальним для характеру творчості майбутнього режисера почуттям стала любов до природи, яка визріла ще в дитинстві: мальовнича Десна, «казкова сіножать» на ній назавжди залишилися для Довженка найкрасивішим місцем на всій землі.Вчився в Сосницькій початковій, а потім у вищій початковій школі. Навчання хлопчикові давалося легко — він був відмінником, хоча потім вважав, що це «вчителі самі щось зовсім не розуміють і тому їм здається, що я відмінник…». Загалом, Довженко зростав мрійливим, схильним до споглядальності: життя (тоді йому здавалось) йшло у двох вимірах — реальному і уявному. Пристрасті до чогось одного він не мав, натомість хотів вирізнятися, йому здавалося, що він може все, але «загалом мрії у виборі майбутньої професії літали у сфері архітектури, живопису, мореплавства далекого плавання, розведення риб і учителювання».Поэзия, как средство воздействия на эмоциональное состояние людей, на тот момент имела огромное значение..
Поэзия нужна была именно стране
Поэты почувствовали себя призванными поддерживать высокий патриотический подъем на фронте и в тылу, уверенность в победе..
Военная действительность потребовала от литературы, в особенности в первые месяцы. Поистине стихи, по завету Маяковского, были приравнены «к штыку» . Листовка, говорил Николай Тихонов, была подчас для поэта важнее стихотворения, а стихотворение нередко стремилось к тому, чтобы стать листовкой, не чувствуя себя при этом эстетически ущемленным. Поэты, по свидетельству Тихонова, не представляли в этом разнообразном газетном, по преимуществу сугубо публицистическом деле никакого исключения. Наоборот, «стих получил особое преимущество» , так как писался быстро, не занимал в газете много места, сразу поступал на вооружение..