у александра сергеевича пушкина много сказок, поэм и стихов. одна из них «сказка о мёртвой царевне и о семи богатырях». сказка повествует о вражде царевны и царицы. как и во всех сказках, здесь добро побеждает зло. царица олицетворяет зло, а царевна добро. царевна добрая. она старается во всём угодить злой царице, прислуживает ей. царевна скромная и тихая, потому что росла сиротой и ей приходилось много трудится. отец царевны выбрал себе в жёны злую и жадную женщину. мачеха царевны ленивая, у неё много слуг, и она ничего не делает. она завидует молодости и красоте царевны и хочет убить её только потому, что говорящее зеркало считает царевну лучше неё. царица дважды пытается избавится от царевны. во второй раз страшный замысел царицы осуществился и зло восторжествовало. на самом деле всё произошло иначе. я рада, что и у этой сказки счастливый конец. все попытки царицы оказались напрасными. мне нравится эта сказка, она интересная и поучительная. в сказке порицаются такие отрицательные качества как жадность, злоба и зависть. из-за зависти многие пострадали: царевна, королевич елисей, царь, да и сама царица.
"пригоди олівера твіста" ч. діккенса — це роман про тяжкі життєві випробування дитини. герой роману народився в робітному будинку, а факт цей не обіцяв йому нічого, крім знегод у житті. зображення робітного будинку, де народився олівер, було дуже злободенною темою в літературі ії 30—40-х років xix ст. за законодавством 1834 року в робітних будинках ії встановлювався такий режим, який перетворював їх у в'язниці: бідняка насильно розлучали з родиною та поступово доводили до повного отупіння. не випадково робітники почали називати робітні будинки "бастиліями для бідних", нерідко ві перевагу голодній смерті ув'язненню в робітному будинку. із перших сторінок роману діккенс підкреслює, що в долі олівера немає нічого незвичайного, такі речі трапляються щодня і скрізь. "стара історія! " — вимовляє лікар, поглянувши на стоптані черевики вмираючої матері олівера, на її руку, на якій не було обручки. письменник починає із зображення "щастя" свого героя: якщо б з'явився на світ олівер не в робітному будинку, а опинився у турботливих руках ніжних доглядальниць, він просто не вижив би, тоді як відданий природі та самому собі хлопець все ж видерся з кігтів смерті. новонароджений олівер стає, наче річ, занумерованим та приєднаним до більшості таких, як і він. діккенс малює виснажених, змарнілих, вічно голодних дітей, які позбавлені всіх радощів свого віку, багато з яких вмирають у дитинстві. будь-яка спроба, на думку вихователей, "протесту" жорстоко карається. так, "непокірного" олівера, якого вони вважають кандидатом у шибеники, за те, що він насмілився попросити добавки рідкої кашиці, пі окремому ув'язненню та нещадно шмагають, а після цього намагаються віддати його спочатку сажотрусові, а потім трунареві, хоча їм добре відомо, наприклад, що сажотрус забив до смерті кількох хлопчиків. у другій частині роману показані лихі пригоди молодого героя, який тікає від свого хазяїна до лондона та потрапляє в лапи зграї злодіїв. і скупник краденого фей-гін, і жорстокий грабіжник сайкс, і зловісний "джентльмен" монкс (особиста зацікавленість якого в долі олівера розкривається пізніше) даремно намагаються змусити хлопця красти. олівер виявляє твердість і відмовляється брати участь у злочинному промислі. щасливий збіг обставин дозволяє йому піти від грабіжників і знайти притулок у старого добряги браунлоу (який, як з'ясувалося потім, був другом батька хлопця), а далі — у рози мейлі. нарешті, він знов потрапляє до містера браунлоу, який стає його названим батьком. добрий містер браунлоу виявляється першим, хто ів "кандидата у шибеники", хто по-людськи поставився до нещасної дитини. і таке ставлення було віддячене самовідданою любов'ю нещасного хлопця-сироти до свого рятівника, діккенс показує торжество доброти та любові над законами суспільства, де панує влада грошей. діккенс трохи ідеалізує свого героя. олівер твіст — жертва потворних соціальних умов життя, але разом з тим він, як і будь-який герой просвітницького роману, природжено добрий і ніякі лихі зовнішні впливи не чіпляються до нього. як легко змивається з обличчя бруд, так безболісно вдається зберегти оліверу в чистоті душу. зображуючи на останніх сторінках роману щасливе, хоча і з налітом деякого смутку життя олівера, який, нарешті, знайшов свій дім та люблячу родину, діккенс надає їй трохи романтичного забарвлення. але це романтизм бажаного, в ньому втілюється гаряче прагнення письменника до торжества справедливості. соціальний роман ч. діккенса "пригоди олівера твіста" дістав високу оцінку в. г. бєлінського, який писав на початку 40-х років xix століття, що це "один із кращих творів" видатного ійського романіста.
у александра сергеевича пушкина много сказок, поэм и стихов. одна из них «сказка о мёртвой царевне и о семи богатырях». сказка повествует о вражде царевны и царицы. как и во всех сказках, здесь добро побеждает зло. царица олицетворяет зло, а царевна добро. царевна добрая. она старается во всём угодить злой царице, прислуживает ей. царевна скромная и тихая, потому что росла сиротой и ей приходилось много трудится. отец царевны выбрал себе в жёны злую и жадную женщину. мачеха царевны ленивая, у неё много слуг, и она ничего не делает. она завидует молодости и красоте царевны и хочет убить её только потому, что говорящее зеркало считает царевну лучше неё. царица дважды пытается избавится от царевны. во второй раз страшный замысел царицы осуществился и зло восторжествовало. на самом деле всё произошло иначе. я рада, что и у этой сказки счастливый конец. все попытки царицы оказались напрасными. мне нравится эта сказка, она интересная и поучительная. в сказке порицаются такие отрицательные качества как жадность, злоба и зависть. из-за зависти многие пострадали: царевна, королевич елисей, царь, да и сама царица.