Если взять факты и вырвать их из жизни, то получится вот что: студент Родион Раскольников – преступник, жестоко и кроваво расправившийся с двумя женщинами. В таком видении, он, несомненно – преступник. Но если попробовать разложить его поступки по полочкам, то категоричность выводов может резко поубавиться.
Красавец Раскольников и в поступках, и в мыслях своих благороден и бескорыстен. Воспринимая чужое горе близко к сердцу, он чужих детей, рискуя жизнью, отдает последнее отцу своего погибшего товарища с похоронами едва знакомому Мармеладову. Раскольников вызывает восхищение и уважение всех, кто с ним знаком. И неважно: друзья ли это Соня и Разумихин или следователь Порфирий Петрович, разгадавший его преступление.
Тонкий и острый ум Родиона, в условиях нищеты и тупиковости ситуации, рождает чудовищную по абсурдности теорию вседозволенности. Устав от своих и чужих мытарств, Раскольников начинает следовать своим мыслям, кажущуюся правильность которых подтверждают его знакомые Свидригайлов и Лужин. Эти двое уверены, что злоба и сила – две составляющие успеха в жизни и обладателям этих качеств как раз и "все дозволено". Перешагнувший через кровь Раскольников ищет подтверждения своей теории в словах злодея Свидригайлова и находит их.
Но теория, призванная вывести Раскольникова из тупика не только не улучшает жизни студента, но и загоняет его в самый глухой угол, вызвав к жизни понимание ее несостоятельности. Исправить уже ничего нельзя, и на место предполагаемого сильного человека приходит тварь дрожащая, живущая в вечном страхе разоблачения, с пониманием собственной ничтожности и бессмысленности совершенного злодейства.
Гнет совести на фоне обостренного человеколюбия и есть трагедией Раскольникова, в общем-то, неплохого парня, только лишь глубоко заплутавшего в идеях и теориях.
У певний період часу кожен студент навчаючись у вищому навчальному закладі замислюється над тим, ким він стане через 10-15 років, чи буде працювати по спеціальності, якщо «так», то де і на якій посаді. Хтось сумнівається у правильності вибору професії і планує працювати в іншій сфері, а дехто відверто каже, що навчається заради того, аби віддати диплом «пристойної спеціальності» батькам, а вже потім здобути професію, яка подобається самому студенту, але не влаштовує батьків. Особисто мені пощастило, адже я вибрала свій фах за покликанням серця і вже зараз розумію, що не помилилася і хочу в майбутньому працювати по спеціальності. Через рік отримаю диплом «бакалавра», а потім, дай Бог, і «магістра»; влаштуюся на роботу по спеціальності та буду отримувати задоволення від того, що можу допомагати людям, бути для них корисною. Ким я бачу себе у майбутньому як особистість та як професіонал? Уявляю, що буду працювати у міжнародній компанії, матиму відрядження до багатьох зарубіжних країн, буду успішним, затребуваним, вільно володіючим іноземною мовою правником, який відмінно розбирається у вітчизняному та міжнародному законодавстві та гідно відстоює інтереси свого роботодавця. Сподіваюся стати гарною дружиною, люблячою матір’ю, мати велику родину, у вільний час багато подорожувати, відкривати для себе безліч прекрасних куточків нашої планети, повертаючись при цьому до настільки улюбленого, рідного Києва. Однак ці всі мрії не можливо втілити в життя без кропіткої праці над собою зараз, у студентські роки. Саме наш Університет допомагає мені стати професіоналом. Цікаві лекції висококваліфікованих практикуючих викладачів, засвоєння знань на семінарах, нестандартні завдання на практичних заняттях, безліч конференцій, тренінгів, круглів столів та освітніх проектів, що організовує і проводить наш Університет та на які
за працівники відомих компаній допомагають розширити наші знання, визначитись в якій саме галузі права працювати, дають змогу спілкуватися з практикуючими юристами, заводити нові знайомства. А головне, що робить для нас КРОК – створює спеціальну атмосферу любові і затишку, в якій хочеться навчатися. Саме тому наш Університет хочеться назвати родинним, де спокійно, затишно, як дома, де відчувається спорідненість душ і приходить розуміння того, що тут ти ніколи не зустрінеш байдужості.
Если взять факты и вырвать их из жизни, то получится вот что: студент Родион Раскольников – преступник, жестоко и кроваво расправившийся с двумя женщинами. В таком видении, он, несомненно – преступник. Но если попробовать разложить его поступки по полочкам, то категоричность выводов может резко поубавиться.
Красавец Раскольников и в поступках, и в мыслях своих благороден и бескорыстен. Воспринимая чужое горе близко к сердцу, он чужих детей, рискуя жизнью, отдает последнее отцу своего погибшего товарища с похоронами едва знакомому Мармеладову. Раскольников вызывает восхищение и уважение всех, кто с ним знаком. И неважно: друзья ли это Соня и Разумихин или следователь Порфирий Петрович, разгадавший его преступление.
Тонкий и острый ум Родиона, в условиях нищеты и тупиковости ситуации, рождает чудовищную по абсурдности теорию вседозволенности. Устав от своих и чужих мытарств, Раскольников начинает следовать своим мыслям, кажущуюся правильность которых подтверждают его знакомые Свидригайлов и Лужин. Эти двое уверены, что злоба и сила – две составляющие успеха в жизни и обладателям этих качеств как раз и "все дозволено". Перешагнувший через кровь Раскольников ищет подтверждения своей теории в словах злодея Свидригайлова и находит их.
Но теория, призванная вывести Раскольникова из тупика не только не улучшает жизни студента, но и загоняет его в самый глухой угол, вызвав к жизни понимание ее несостоятельности. Исправить уже ничего нельзя, и на место предполагаемого сильного человека приходит тварь дрожащая, живущая в вечном страхе разоблачения, с пониманием собственной ничтожности и бессмысленности совершенного злодейства.
Гнет совести на фоне обостренного человеколюбия и есть трагедией Раскольникова, в общем-то, неплохого парня, только лишь глубоко заплутавшего в идеях и теориях.
Особисто мені пощастило, адже я вибрала свій фах за покликанням серця і вже зараз розумію, що не помилилася і хочу в майбутньому працювати по спеціальності. Через рік отримаю диплом «бакалавра», а потім, дай Бог, і «магістра»; влаштуюся на роботу по спеціальності та буду отримувати задоволення від того, що можу допомагати людям, бути для них корисною.
Ким я бачу себе у майбутньому як особистість та як професіонал? Уявляю, що буду працювати у міжнародній компанії, матиму відрядження до багатьох зарубіжних країн, буду успішним, затребуваним, вільно володіючим іноземною мовою правником, який відмінно розбирається у вітчизняному та міжнародному законодавстві та гідно відстоює інтереси свого роботодавця. Сподіваюся стати гарною дружиною, люблячою матір’ю, мати велику родину, у вільний час багато подорожувати, відкривати для себе безліч прекрасних куточків нашої планети, повертаючись при цьому до настільки улюбленого, рідного Києва.
Однак ці всі мрії не можливо втілити в життя без кропіткої праці над собою зараз, у студентські роки. Саме наш Університет допомагає мені стати професіоналом. Цікаві лекції висококваліфікованих практикуючих викладачів, засвоєння знань на семінарах, нестандартні завдання на практичних заняттях, безліч конференцій, тренінгів, круглів столів та освітніх проектів, що організовує і проводить наш Університет та на які
за працівники відомих компаній допомагають розширити наші знання, визначитись в якій саме галузі права працювати, дають змогу спілкуватися з практикуючими юристами, заводити нові знайомства. А головне, що робить для нас КРОК – створює спеціальну атмосферу любові і затишку, в якій хочеться навчатися. Саме тому наш Університет хочеться назвати родинним, де спокійно, затишно, як дома, де відчувається спорідненість душ і приходить розуміння того, що тут ти ніколи не зустрінеш байдужості.
возможно не то что вам именно надо, но все же вот