Повесть Гоголя "Шинель" входит в цикл произведений, который называется "Петербургские повести". Можно сказать, что одним из действующих лиц этих повестей является сам Петербург. Например, в повести "Шинель" главный герой, Акакий Акакиевич Башмачкин, мерзнет в старой шинели, когда ходит на службу и обратно по улицам Петербурга. Пронизывающий ветер забирается под полы старой шинелишки, и годами Акакия Акакиевича греет лишь мечта о новой теплой шинели. Он экономит на всем, в том числе и на дровах, поэтому постоянно мерзнет. Собрать деньги на покупку новой шинели становится его целью. "Сначала ему было несколько трудно привыкать к таким ограничениям, но потом как-то привыклось и пошло на лад; даже он совершенно приучился голодать по вечерам; но зато он питался духовно, нося в мыслях свою вечную идею будущей шинели" - пишет автор.
Получив наконец новую теплую шинель, Башмачкин счастлив. Но судьба наносит ему удар: его ограбили. Акакий Акакиевич лишается своей шинели, ради которой столько выстрадал. Башмачкину приходится вновь надеть старую шинель, которая почти не греет. Закономерным итогом становится болезнь и смерть Башмачкина - он слег от простуды, когда расстроенный отказом и руганью высокопоставленного чиновника, идет домой по стылым улицам. Можно сказать, что его убил холод Петербурга и равнодушие власть имущих.
У повісті розповідається про події XIII ст. серед Карпатських гір У квітучій долині, де лежить мальовниче село Тухля. Жителі його становлять дружну громаду миролюбних трудівників. На чолі громади стоїть Захар Беркут — вже старий мудрий чоловік.
Громада живе вільним, незалежним життям, але ось у долині з’являється боярин Тугар Вовк, який прагне підкорити тухольців своїй владі. Але ті не хочуть підпорюватись та стають на оборону своїх прав. Громада вирішує вигнати Тугара Вовка з Тухольщини.
На Руську землю в цей час вдираються монгольські полчища. Ось вони вже підступили до Карпат. Підступний боярин вступає в змову з монголами, щоб вони до йому підкорити волелюбну громаду. За це він обіцяє провести ворогів через гори.
Разом з боярином у монгольський табір потрапила і його донька Мирослава, яка, на відміну від батька, пройнялася глибокою повагою до тухольців та покохала молодшого сина Захара Беркута — Максима.
Під час першого бою з монголами частину юнаків було перебито, а Максима взяли у полон.
Захарові Беркуту наснився дивний сон. "Здавалось йому, немов нині їх щорічне свято Сторожа (назва великого кам’яного стовпа-вартового), і вся громада зібрана довкола каменя при вході тухольської тіснини: дівчата в вінках, молодці з музикою, всі в празничних строях. Оце він, найстарший віком у громаді, перший наближається до святого каменя і починає молитися до нього. Якісь таємничі, тривожні, болючі почуття опановують його серце під час молитви; щось щемить у нього в глибині душі — і сам він не знає, що таке. Він молиться гаряче, по двох-трьох словах звичайної молитви він відступає від стародавніх, звичаєм усталених зворотів; якась нова, гарячіша, пориваюча молитва плине з його уст; уся громада, потрясена нею, паде ниць на землю, і він сам робить те саме. Але слова не перестають темно робиться кругом, чорні хмари покривають небо, громи починають бити, блискавиці палахкотять і облітають увесь небозвід осліпляючим огнем, земля здригається — і разом, звільна перехиляючись, святий камінь рушається з місця і з страшенним лускотом валиться на нього".
Объяснение:
Повесть Гоголя "Шинель" входит в цикл произведений, который называется "Петербургские повести". Можно сказать, что одним из действующих лиц этих повестей является сам Петербург. Например, в повести "Шинель" главный герой, Акакий Акакиевич Башмачкин, мерзнет в старой шинели, когда ходит на службу и обратно по улицам Петербурга. Пронизывающий ветер забирается под полы старой шинелишки, и годами Акакия Акакиевича греет лишь мечта о новой теплой шинели. Он экономит на всем, в том числе и на дровах, поэтому постоянно мерзнет. Собрать деньги на покупку новой шинели становится его целью. "Сначала ему было несколько трудно привыкать к таким ограничениям, но потом как-то привыклось и пошло на лад; даже он совершенно приучился голодать по вечерам; но зато он питался духовно, нося в мыслях свою вечную идею будущей шинели" - пишет автор.
Получив наконец новую теплую шинель, Башмачкин счастлив. Но судьба наносит ему удар: его ограбили. Акакий Акакиевич лишается своей шинели, ради которой столько выстрадал. Башмачкину приходится вновь надеть старую шинель, которая почти не греет. Закономерным итогом становится болезнь и смерть Башмачкина - он слег от простуды, когда расстроенный отказом и руганью высокопоставленного чиновника, идет домой по стылым улицам. Можно сказать, что его убил холод Петербурга и равнодушие власть имущих.
У повісті розповідається про події XIII ст. серед Карпатських гір У квітучій долині, де лежить мальовниче село Тухля. Жителі його становлять дружну громаду миролюбних трудівників. На чолі громади стоїть Захар Беркут — вже старий мудрий чоловік.
Громада живе вільним, незалежним життям, але ось у долині з’являється боярин Тугар Вовк, який прагне підкорити тухольців своїй владі. Але ті не хочуть підпорюватись та стають на оборону своїх прав. Громада вирішує вигнати Тугара Вовка з Тухольщини.
На Руську землю в цей час вдираються монгольські полчища. Ось вони вже підступили до Карпат. Підступний боярин вступає в змову з монголами, щоб вони до йому підкорити волелюбну громаду. За це він обіцяє провести ворогів через гори.
Разом з боярином у монгольський табір потрапила і його донька Мирослава, яка, на відміну від батька, пройнялася глибокою повагою до тухольців та покохала молодшого сина Захара Беркута — Максима.
Під час першого бою з монголами частину юнаків було перебито, а Максима взяли у полон.
Захарові Беркуту наснився дивний сон. "Здавалось йому, немов нині їх щорічне свято Сторожа (назва великого кам’яного стовпа-вартового), і вся громада зібрана довкола каменя при вході тухольської тіснини: дівчата в вінках, молодці з музикою, всі в празничних строях. Оце він, найстарший віком у громаді, перший наближається до святого каменя і починає молитися до нього. Якісь таємничі, тривожні, болючі почуття опановують його серце під час молитви; щось щемить у нього в глибині душі — і сам він не знає, що таке. Він молиться гаряче, по двох-трьох словах звичайної молитви він відступає від стародавніх, звичаєм усталених зворотів; якась нова, гарячіша, пориваюча молитва плине з його уст; уся громада, потрясена нею, паде ниць на землю, і він сам робить те саме. Але слова не перестають темно робиться кругом, чорні хмари покривають небо, громи починають бити, блискавиці палахкотять і облітають увесь небозвід осліпляючим огнем, земля здригається — і разом, звільна перехиляючись, святий камінь рушається з місця і з страшенним лускотом валиться на нього".