Что же значит слово «искусство», мы все понимаем под этим словом нечто прекрасное, не так ли? Для нас – слова «искусство» и «творение» синонимы. Люди занимаются музыкой, актерским мастерством, рисованием, впрочем, неважно чем, главное наслаждаться тем, что делаешь. Ведь если ты будешь делать что-то без этого самого чувства «эйфории», ты попросту не сможешь закончить то, что начал.
Человек, занимающийся любимым делом, может сотворить что-то настолько изумительное и причем, сделать это в любое время – только попроси! Композиторы пишут песни. Когда наступает пик их популярности, песня держатся в чартах – на заветном первом месте. Целыми днями эта самая песня стоит на повторе у миллионов. Вдруг, с этим исполнителем что-то случается, портится его репутация, но песня, что была создана им – остается популярной. Могу привести еще один пример того, что искусство может перетерпеть и победить все. Писатель становится известен, благодаря своему роману. Его завистник, решает устранить эдакого новичка. Получается так, что новоиспеченный писатель, как бы это было не прискорбно, умирает. Но тот самый роман, остается популярным среди читателей. Создатель той или иной композиции, того или иного портрета, того или иного рассказа может оказаться в совсем неблагополучной для него ситуации, но то, что он оставил после себя, будет жить своей жизнью.
Федько - головний герой оповідання Володимира Винниченка. Він був хлопцем-розбишакою, яких часто можна зустріти у наших дворах. Його батьки були бідними. Часто підкреслювали, що і Федько "мужичиня". Просили, щоб не водився з Толиком - сином господаря, у котрих вони винаймали квартиру.
Федько виділявся серед ровесників неабиякою силою, був задиракою та полюбляв битися, адже завжди виходив переможцем. І одівався відповідно: «картуз набакир,... чуб йому стирчком виліз з-під картуза, очі хутко бігають» та ходив «руки в кишені,..., не поспішає, ... навіть груди підставляє, так наче йому тільки того й хочеться, щоб його вдарили каменем».
На початку твору не хочеться схвалювати Федька, адже він часто ображає своїх друзів. Але згодом читач розуміє, що перше враження неточне. Федько добрий, адже віддає змія і свої нитки. Він вигадливий, повний енергії і сили, сміливий та спритний. Сусідських хлопцям цікаво з ним. З кожної наступної сторінки починаєш захоплюватися Федьком, його правдивістю та відданістю друзям. Хоч хлопець часто спокушає до бешкетних витівок господарського сина Толика, але терпляче зносить покарання, «за ремінь не сердиться, ... розуміє, що так і треба». Перейти річку по кризі намірився Федько. Всі друзі із захопленням і переживанням гали за витівкою. Вони вірили в нього, бо були переконані у його спритності, передбачливості та сміливості. Те, що тільки один Федько кинувся на порятунок Толі, свідчить про товариськість, співчуття, героїзм героя.
Трагічний випадок на річці показав усім справжнього Федька – надійного друга та відважного рятівника.
Человек, занимающийся любимым делом, может сотворить что-то настолько изумительное и причем, сделать это в любое время – только попроси! Композиторы пишут песни. Когда наступает пик их популярности, песня держатся в чартах – на заветном первом месте. Целыми днями эта самая песня стоит на повторе у миллионов. Вдруг, с этим исполнителем что-то случается, портится его репутация, но песня, что была создана им – остается популярной. Могу привести еще один пример того, что искусство может перетерпеть и победить все. Писатель становится известен, благодаря своему роману. Его завистник, решает устранить эдакого новичка. Получается так, что новоиспеченный писатель, как бы это было не прискорбно, умирает. Но тот самый роман, остается популярным среди читателей. Создатель той или иной композиции, того или иного портрета, того или иного рассказа может оказаться в совсем неблагополучной для него ситуации, но то, что он оставил после себя, будет жить своей жизнью.
Объяснение:
Соціальне походження.
2. Зовнішній вигляд.
3. Риси характеру.
4. Вчинки.
5. Ставлення інших героїв до героя.
Федько - головний герой оповідання Володимира Винниченка. Він був хлопцем-розбишакою, яких часто можна зустріти у наших дворах. Його батьки були бідними. Часто підкреслювали, що і Федько "мужичиня". Просили, щоб не водився з Толиком - сином господаря, у котрих вони винаймали квартиру.
Федько виділявся серед ровесників неабиякою силою, був задиракою та полюбляв битися, адже завжди виходив переможцем. І одівався відповідно: «картуз набакир,... чуб йому стирчком виліз з-під картуза, очі хутко бігають» та ходив «руки в кишені,..., не поспішає, ... навіть груди підставляє, так наче йому тільки того й хочеться, щоб його вдарили каменем».
На початку твору не хочеться схвалювати Федька, адже він часто ображає своїх друзів. Але згодом читач розуміє, що перше враження неточне. Федько добрий, адже віддає змія і свої нитки. Він вигадливий, повний енергії і сили, сміливий та спритний. Сусідських хлопцям цікаво з ним. З кожної наступної сторінки починаєш захоплюватися Федьком, його правдивістю та відданістю друзям. Хоч хлопець часто спокушає до бешкетних витівок господарського сина Толика, але терпляче зносить покарання, «за ремінь не сердиться, ... розуміє, що так і треба». Перейти річку по кризі намірився Федько. Всі друзі із захопленням і переживанням гали за витівкою. Вони вірили в нього, бо були переконані у його спритності, передбачливості та сміливості. Те, що тільки один Федько кинувся на порятунок Толі, свідчить про товариськість, співчуття, героїзм героя.
Трагічний випадок на річці показав усім справжнього Федька – надійного друга та відважного рятівника.