Іван Рень, чи Ява, як він «вигадав» для себе ще в дитинстві, є яскравішим прикладом омріяного романтика. Незважаючи на свій доволі юний вік, він прагне до слави: щоб говорили про нього «по радіо, як на Перше травня». Та, на жаль чи на потіху, усі його вигадки обертаються проти нього. І чудернацька спроба вирити метро під Васюківкою. І те, що вони разом з другом намагалися піймати «шпигуна». І шкільний театр, і бій биків, який перетворився у спробу зупинити та заспокоїти корову на прізвисько Контрибуція.
Усі ці історії і веселі, і сумні. Та вони призвані розкрити читачеві одну з найважливіших рис Явиної натури – він жадає пізнати світ, пізнати як можна глибше та ширше, а з другого боку – приймати участь у бурливому потоці цього життя.
Зовнішність Яви є лише цьому підтвердженням: руде волосся, неохайна зачіска, вкрите веснянками обличчя. Рудий, мов сонце, та живий, наче стрімке джерело.
Усі його прокази та гідні вчинки (до односельчанам під час потопу, сумлінна підготовка до перездачі екзамену з української мови) спричинені протиріччям рис характеру. Справедливість та доброта проти винахідливості та невгомонності. Любов до нових відкриттів проти ледачості в навчанні.
Загалом, Ява виступає для читача позитивним та надзвичайно світлим персонажем. Кожен раз стає все більш цікаво дізнатися, що ж він вигадає далі та як буде виплутуватися із кумедної ситуації, спричиненої юним віком та відсутністю досвіду.
1)«Утром шестнадцатого апреля доктор Бернар Рие, выйдя из квартиры, споткнулся на лестничной площадке о дохлую крысу. Как-то не придав этому значения, он отшвырнул ее носком ботинка и спустился по лестнице. Но уже на улице он задал себе вопрос, откуда бы взяться крысе у него под дверью, и он вернулся сообщить об этом происшествии привратнику. Вечером того же дня Бернар Рие, прежде чем войти к себе, остановился на площадке и стал шарить по карманам ключи, как вдруг он заметил, что в дальнем, темном углу коридора показалась огромная крыса с мокрой шерсткой, двигавшаяся как-то боком. Грызун остановился, словно стараясь удержаться в равновесии, потом двинулся к доктору, снова остановился, перевернулся вокруг собственной оси и, слабо пискнув, упал на пол, причем из его мордочки брызнула кровь. Наутро, семнадцатого апреля, в восемь часов привратник остановил проходящего мимо доктора и ему, что какие-то злые шутники подбросили в коридор трех дохлых крыс. Должно быть, их захлопнула особенно мощная крысоловка, потому что они все были в крови.»
Вот уже восемь тысяч дохлых крыс подсчитали. Умер старый вратарь в доме врача Рие. Симптомы похожи на чуму: повышенная температура, увеличение лимфатических узлов. Но уважаемые граждане никак не хотят признать, что в городе чума. Жителей города успокаивают. Говорят, что в больницах все сделано, чтобы лечить заболевших. Об эпидемии в газетах и листовках не идет. Сыворотки для прививок в городе нету.
2) Я считаю, что люди не могут чувствовать себя свободными, пока существуют бедствия. Ведь человек в это время ограничивается рамками всевозможных запретов, может не хватать необходимых для обычного существования вещей, приходится отказываться от привычного ему образа жизни, а иногда, в плоть до борьбы за неё.
Усі ці історії і веселі, і сумні. Та вони призвані розкрити читачеві одну з найважливіших рис Явиної натури – він жадає пізнати світ, пізнати як можна глибше та ширше, а з другого боку – приймати участь у бурливому потоці цього життя.
Зовнішність Яви є лише цьому підтвердженням: руде волосся, неохайна зачіска, вкрите веснянками обличчя. Рудий, мов сонце, та живий, наче стрімке джерело.
Усі його прокази та гідні вчинки (до односельчанам під час потопу, сумлінна підготовка до перездачі екзамену з української мови) спричинені протиріччям рис характеру. Справедливість та доброта проти винахідливості та невгомонності. Любов до нових відкриттів проти ледачості в навчанні.
Загалом, Ява виступає для читача позитивним та надзвичайно світлим персонажем. Кожен раз стає все більш цікаво дізнатися, що ж він вигадає далі та як буде виплутуватися із кумедної ситуації, спричиненої юним віком та відсутністю досвіду.
Вот уже восемь тысяч дохлых крыс подсчитали. Умер старый вратарь в доме врача Рие. Симптомы похожи на чуму: повышенная температура, увеличение лимфатических узлов. Но уважаемые граждане никак не хотят признать, что в городе чума. Жителей города успокаивают. Говорят, что в больницах все сделано, чтобы лечить заболевших. Об эпидемии в газетах и листовках не идет. Сыворотки для прививок в городе нету.
2) Я считаю, что люди не могут чувствовать себя свободными, пока существуют бедствия. Ведь человек в это время ограничивается рамками всевозможных запретов, может не хватать необходимых для обычного существования вещей, приходится отказываться от привычного ему образа жизни, а иногда, в плоть до борьбы за неё.