Життя людини… Воно складається з секунд, годин, днів, місяців та років. І яким буде кожен його момент, залежить лише від нас. Але є те, що необхідно пам’ятати завжди – життя неповторне, а його час незворотній. Неможливо повернутися у якийсь його момент, день чи місяць, щоб щось зробити інакше або повторити приємну мить. Те, що ви зробили одного разу, вже зроблене назавжди. Можна зробити щось інакше, це може бути краще чи гірше, але переробити чи повторити те, що вже сталося, не можна.
Те, як ми живемо сьогодні, впливає на те, як ми житимемо завтра. Тобто кожного дня ми творимо своє майбутнє. Навчаючись або не навчаючись, працюючи над собою чи б’ючи байдики – кожної миті ми впливаємо на своє «завтра». Яким же буде воно, наше майбутнє? Яким я бачу своє ідеальне майбутнє?
Для мене ідеальне майбутнє – це таке, у якому збудуться мої мрії. Хай не всі, але хоча б найголовніші. Для мене дуже важливо жити у економічно стабільній країні, у якій є перспективи для молоді. Саме такою я бачу у майбутньому свою Батьківщину. Кожен з нас – син або донька своєї держави, і тому я не уявляю свого «завтра» окремо від неї. Я хочу, щоб Україна стала успішною європейською країною, щоб молодь хотіла не виїхати з неї, а, навпаки, поверталася б назад і прагнула працювати на її території…
Для того, щоб мати ідеальне майбутнє, мені необхідно вступити до омріяного вузу і отримати вищу освіту. Після цього я зможу працювати за спеціальністю на перспективній роботі та будувати не лише кар’єру, але і краще майбутнє для моєї країни. Саме праця на користь держави і відрізняє свідомих громадян від пристосуванців. Звичайно, моя робота має забезпечувати мене матеріально, але вона має ще й приносити задоволення. Я вважаю, що людина, яка працює за спеціальністю, яка їй не подобається, не зможе на ній досягти успіхів і розкрити свої таланти. Тож у своєму житті я хочу займатися улюбленою справою, стати хорошим спеціалістом, мати перспективи.
Звичайно, ідеальне майбутнє неможливе без щасливої родини. Я хочу, щоб були здорові мої батьки та рідні, щоб у них було якомога менше проблем та клопотів. Хочу колись створити власну родину, але перед цим отримати освіту та влаштуватися на роботу…
А взагалі, як і всі я мрію про те, щоб у нашій країні не було війни, щоб не гинули люди. Хочу, щоб з’явилися нові робочі місця, щоб молодь мала змогу працювати там, де хочеться. Звичайно, хотілося б, щоб ця праця мала відповідну оплату, щоб підвищилися пенсії у бабусь та дідусів… А ще у мене є мрія, щоб знайшли ліки від таких страшних хвороб, як рак і СНІД, а діти, які живуть у дитячих будинках та інтернатах, знайшли б батьків…
Розумію, що всі мої мрії не можуть відразу збутися, але ідеальне майбутнє я уявляю саме таким: без горя, сліз і нещастя!
Великий французский писатель Оноре де Бальзак любил узнавать характеры и судьбы людей по почерку. Часто это ему удавалось и он был горд этим. Однажды одна дама показала ему листок из письма и сказала: " посмотрите этот почерк и скажите мне что-нибудь о хозяине почерка. Это письмо написал мальчик 12-ти лет". Бальзак спросил: "А Вы не мать этого ребенка?" "Нет" - был ответ. "Тогда можно говорить откровенно. К сожалению этот ребенок очень ленив и в жизни ему не будет успеха". Дама громко рассмеялась. Бальзак удивленно спросил: "Почему Вы смеетесь?" Дама ответила: "Это письмо написали мне Вы, когда Вам было 12 лет".
Життя людини… Воно складається з секунд, годин, днів, місяців та років. І яким буде кожен його момент, залежить лише від нас. Але є те, що необхідно пам’ятати завжди – життя неповторне, а його час незворотній. Неможливо повернутися у якийсь його момент, день чи місяць, щоб щось зробити інакше або повторити приємну мить. Те, що ви зробили одного разу, вже зроблене назавжди. Можна зробити щось інакше, це може бути краще чи гірше, але переробити чи повторити те, що вже сталося, не можна.
Те, як ми живемо сьогодні, впливає на те, як ми житимемо завтра. Тобто кожного дня ми творимо своє майбутнє. Навчаючись або не навчаючись, працюючи над собою чи б’ючи байдики – кожної миті ми впливаємо на своє «завтра». Яким же буде воно, наше майбутнє? Яким я бачу своє ідеальне майбутнє?
Для мене ідеальне майбутнє – це таке, у якому збудуться мої мрії. Хай не всі, але хоча б найголовніші. Для мене дуже важливо жити у економічно стабільній країні, у якій є перспективи для молоді. Саме такою я бачу у майбутньому свою Батьківщину. Кожен з нас – син або донька своєї держави, і тому я не уявляю свого «завтра» окремо від неї. Я хочу, щоб Україна стала успішною європейською країною, щоб молодь хотіла не виїхати з неї, а, навпаки, поверталася б назад і прагнула працювати на її території…
Для того, щоб мати ідеальне майбутнє, мені необхідно вступити до омріяного вузу і отримати вищу освіту. Після цього я зможу працювати за спеціальністю на перспективній роботі та будувати не лише кар’єру, але і краще майбутнє для моєї країни. Саме праця на користь держави і відрізняє свідомих громадян від пристосуванців. Звичайно, моя робота має забезпечувати мене матеріально, але вона має ще й приносити задоволення. Я вважаю, що людина, яка працює за спеціальністю, яка їй не подобається, не зможе на ній досягти успіхів і розкрити свої таланти. Тож у своєму житті я хочу займатися улюбленою справою, стати хорошим спеціалістом, мати перспективи.
Звичайно, ідеальне майбутнє неможливе без щасливої родини. Я хочу, щоб були здорові мої батьки та рідні, щоб у них було якомога менше проблем та клопотів. Хочу колись створити власну родину, але перед цим отримати освіту та влаштуватися на роботу…
А взагалі, як і всі я мрію про те, щоб у нашій країні не було війни, щоб не гинули люди. Хочу, щоб з’явилися нові робочі місця, щоб молодь мала змогу працювати там, де хочеться. Звичайно, хотілося б, щоб ця праця мала відповідну оплату, щоб підвищилися пенсії у бабусь та дідусів… А ще у мене є мрія, щоб знайшли ліки від таких страшних хвороб, як рак і СНІД, а діти, які живуть у дитячих будинках та інтернатах, знайшли б батьків…
Розумію, що всі мої мрії не можуть відразу збутися, але ідеальне майбутнє я уявляю саме таким: без горя, сліз і нещастя!
Однажды одна дама показала ему листок из письма и сказала: " посмотрите этот почерк и скажите мне что-нибудь о хозяине почерка. Это письмо написал мальчик 12-ти лет".
Бальзак спросил: "А Вы не мать этого ребенка?" "Нет" - был ответ. "Тогда можно говорить откровенно. К сожалению этот ребенок очень ленив и в жизни ему не будет успеха".
Дама громко рассмеялась. Бальзак удивленно спросил: "Почему Вы смеетесь?" Дама ответила: "Это письмо написали мне Вы, когда Вам было 12 лет".