захар беркут є одним з головних персонажів. навіть повість названа його іменем.
цей шанований громадою чоловік мав поважний вік. було йому дев'яносто років. на своєму довгому життєвому шляху зробив безліч добрих справ, виростив вісім синів.
«високий зростом, поважний поставою, строгий лицем, багатий досвідом життя й знанням людей та обставин» - так про нього дуже точно говорить автор. бо не дивлячись на старість, захар став надійною опорою для односельців. був розумним, справедливим, благородним. радо ділився своїм досвідом і знаннями, «навчав кожного, показував і заохочував». тому односельці рахувалися з його думкою і поважали його, часто зверталися за порадою. старий беркут знався на ліках, не одному допоміг у біді.
захар беркут не тільки шанував та дотримувався народних традицій, спонукав інших не забувати своє коріння. тому в годину небезпеки нарівні зі всіма боронить свій край від ворогів.
автор симпатизує своєму герою. приділяє багато уваги опису зовнішнього вигляду, рис характеру. описує дуже детально, як нікого іншого. зі захопленням розповідає читачеві про його добрі вчинки. навіть умираючи, захар беркут не забув про громаду, а залишив мудрі настанови для своїх односельців, бо вірив, що «життя лиш доти має вартість, доки чоловік може іншим».
Вне меньшей степени, чем грэй, ассоль внушает веру в успех, несет горение удачи. в душе грэя уживались два человека. и в душе ассоль жили две ассоль, «перемешанных в замечательной прекрасной неправильности» . одна была дочь матроса, ремесленника, умевшая мастерить игрушки, прилежно шить, стряпать, мыть полы. другая, та, которую грин называл живым стихотворением «со всеми чудесами его созвучий и образов» , сама была воплощением поэзии. трепеща и волнуясь, жила ассоль в ожидании чуда. и в этой взаимности теней и света, в этой прекрасной неправильности была, как и у грэя, своя правильность, было присущее им обоим высокое искусство преображать мир, вдохновенно совершать множество удивительных открытий «эфирно-тонких» , «невыразимых» , «но важных, как чистота и тепло» . все, что видела ассоль вокруг себя, все, чем жила, становилось «кружевом тайн в образе повседневности» . самый звук ее имени, столь же странный и непривычный для слуха, предвещал встречу с существом, не похожим на других. в чем же источник очарования ассоль? грин не собирается задавать нам загадок на сей счет. столько в ее душе чистоты, непосредственности, естественности, такая готовность видеть мир глазами, в которых не остается ничего взрослого, — большими глазами ребенка, что вместе с нею мы проникаемся ожиданием прекрасной неизвестности. другу своему, угольщику филиппу, ассоль вдохновенно обещает, что однажды, когда филипп будет заваливать свою корзину углем, она превратится в благоухающий куст. и филиппу и впрямь начинает мерещиться, что из старых прутьев поползли почки и брызнули по корзине листья. трепеща и волнуясь, уходит ассоль на берег моря, напряженно высматривая на горизонте белый корабль с алым парусом. и мы тоже, не веря, что верим, дожидаемся его появления. «эти минуты были для нее счастьем, — написал грин о своей героине, — нам трудно так уйти в сказку, ей было бы не менее трудно выйти из ее власти и обаяния» . и какое же торжество над прозаическим, грубым, одномерным, плоским и обывательским представлением о жизни, лишенным всякого полета фантазии, испытывает вместе со своими героями автор книги, когда на глазах у потрясенных жителей каперны вдруг возникает корабль с теми самыми парусами, имя которых до сих пор звучало, как издевательство. героиня «алых парусов» в свое время показалась некоторым критикам книги персонажем хотя и поэтическим, однако пассивным, бездеятельным. такой грину адресовали не раз. так ли уж он справедлив? грэю даны силы, возможности, желание воплотить в жизнь мечту ассоль. но вспомним, что никто другой, как ассоль и вдохновила грэя на его поступок! ассоль грэю понять одну нехитрую истину. понять и в ней увериться: надо делать так называемые чудеса своими руками. и может быть, именно поэтому грэй и не захотел никого другого, кроме ассоль. образ и характеристика ассольвторым главным героем в повести представлен артур грэй, который родился в богатой семье, и у него то же была своя мечта – стать капитаном и он стал им. в 15 лет он пошел на судно простым матросом и в течение времени плавания капитан корабля обучал артура разным морским наукам. после четырёх лет плаваний, вернувшись домой, артур взял у родителей крупную сумму денег для приобретения собственного корабля. и с этого момента он плавал по морям и океанам капитаном. и однажды во время своего очередного путешествия артур встретил ассоль, которая ему понравилась. и узнав о её мечте, он решил и исполнил её.
захар беркут є одним з головних персонажів. навіть повість названа його іменем.
цей шанований громадою чоловік мав поважний вік. було йому дев'яносто років. на своєму довгому життєвому шляху зробив безліч добрих справ, виростив вісім синів.
«високий зростом, поважний поставою, строгий лицем, багатий досвідом життя й знанням людей та обставин» - так про нього дуже точно говорить автор. бо не дивлячись на старість, захар став надійною опорою для односельців. був розумним, справедливим, благородним. радо ділився своїм досвідом і знаннями, «навчав кожного, показував і заохочував». тому односельці рахувалися з його думкою і поважали його, часто зверталися за порадою. старий беркут знався на ліках, не одному допоміг у біді.
захар беркут не тільки шанував та дотримувався народних традицій, спонукав інших не забувати своє коріння. тому в годину небезпеки нарівні зі всіма боронить свій край від ворогів.
автор симпатизує своєму герою. приділяє багато уваги опису зовнішнього вигляду, рис характеру. описує дуже детально, як нікого іншого. зі захопленням розповідає читачеві про його добрі вчинки. навіть умираючи, захар беркут не забув про громаду, а залишив мудрі настанови для своїх односельців, бо вірив, що «життя лиш доти має вартість, доки чоловік може іншим».