Кохання завжди оспівувалось у творах митців. Шекспір, який жив у Єлизаветинську епоху, за часів правління королеви Єлизавети І. Найвидатніший драматург Англії усіх часів написав драму Ромео і Джульєтта у 1595 році. Це перший етап творчості Шекспіра. Тоді він писав в основному ліричні комедії.
Драматург будував сюжет на основі старовинної легенди XIV ст. Події відбуваються в Італії, у місті Вероні. Шекспір чудово знав звичаї й побут італійців, тому докладно їх описував в драмі. Він описав як жило суспільство. Було багато свят, маскарадів, балів та танців. Рівноправ'я жінок з чоловіками звісно ж не було. Чоловіки мало працювало, основна робота робилась жінками. Проте чоловіки мали головний і святий обов'язок - захист батьківщини та честі роду. В місті був правитель - князь, який керував справами та розпоряджався людськими долями.
Великий авторитет мала церква, в завдання якої входило в тому числі підтримування порядку та спокою.
У Вероні існувало дві великі родини - Капулетті й Монтеккі. Між ними була давня ворожнеча, яка не була простою сваркою. Тоді вважалось за норму ненавидіти представника ворожого роду, бажати йому смерті.
Ця ворожнеча поширилась на все місто, яке розділилось на дві сторони. По місті відбуваються часті зіткнення між прибічниками обох родин.
Одна з головних героїв Джульєтта походить з сім'ї Капулетті. Їй всього тринадцять. Вона весела щира дівчина яка підкорялась волі батьків, які хотіли одружити її з Парісом, якого вона не любила.
Одного разу вона зустріла юного Ромео. Це перевернуло її життя і неминуче поставило в конфлікт з усім оточенням. У закоханих були союзники. Ромео підтримував його брат, чернець Лоренцо. Джульєтту ж підтримувала її нянька.
Закохані вирішили негайно поєднати свої долі. Таємно, у своїй келії Лоренцо здійснив обряд вінчання. Та раділи вони недовго. Тібальт, двоюрідний брат Джульєтти у двобої з Ромео загинув, за що його було вигнано з місто. Цієї розлуки Джульєтта пережити не могла. Їхнє кохання було чистим, вони вірили в нього всім серцем. Джульєтта випиває зілля, щоб заснути вічним сном. Про це дізнався Ромео і теж прийняв отруту. Але вона отямилась через кілька годин, їй сказали що Ромео вже помер. Таким чином вони обоє наклали на себе руки, щоб з'єднати свої душі в іншому світі, якщо не судилось в цьому.
Драма здатна зачепити душу багатьох. Кохання Ромео і Джульєтти стало символом чистого, світлого, безкорисного почуття
Чичиков возвращался от Собакевича расстроенным и не заметил, как въехал в имение Плюшкина.
Всюду была разруха, заброшенные дома и сады. Подъехав к дому барина, Чичиков увидел, что все постройки в упадке и многие покрыты плесенью.
Плюшкина не было дома, и ключница проводила гостя в покои. Там было грязно, неубрано, кругом лежали горы вещей.
Тут в комнаты зашел старик, сгорбленный, в засаленном халате и небритый. Если бы он встретился ему на улице, то Чичиков дал бы ему милостыню. Но это оказался сам барин.
Раньше Плюшкин был хорошим хозяином. Но жена умерла, старшая дочь сбежала с военным, сын уехал в город, а младшая дочь умерла. Со старшей дочерью он общаться не хотел.
Старик запустил имение, в доме стало пусто, гости заезжали редко. В итоге началась разруха в доме, а у Плюшкина проявилась огромная жадность во всем.
Стали обедать. Чичиков отказался от еды, потому что она подавалась в грязных посудах. Плюшкин сам заговорил о том, что хочет избавиться от мертвых душ, но после начала торгов в его взгляде проявилась подозрительность.
Сговорились на более менее подходящей для обоих сумме, хотя Плюшкин манипулировал бедностью и старался сумму завысить.
После заключения сделки Чичиков уехал, а Плюшкин запер за ним ворота и стал думать, как отблагодарить Чичикова.
Кохання завжди оспівувалось у творах митців. Шекспір, який жив у Єлизаветинську епоху, за часів правління королеви Єлизавети І. Найвидатніший драматург Англії усіх часів написав драму Ромео і Джульєтта у 1595 році. Це перший етап творчості Шекспіра. Тоді він писав в основному ліричні комедії.
Драматург будував сюжет на основі старовинної легенди XIV ст. Події відбуваються в Італії, у місті Вероні. Шекспір чудово знав звичаї й побут італійців, тому докладно їх описував в драмі. Він описав як жило суспільство. Було багато свят, маскарадів, балів та танців. Рівноправ'я жінок з чоловіками звісно ж не було. Чоловіки мало працювало, основна робота робилась жінками. Проте чоловіки мали головний і святий обов'язок - захист батьківщини та честі роду. В місті був правитель - князь, який керував справами та розпоряджався людськими долями.
Великий авторитет мала церква, в завдання якої входило в тому числі підтримування порядку та спокою.
У Вероні існувало дві великі родини - Капулетті й Монтеккі. Між ними була давня ворожнеча, яка не була простою сваркою. Тоді вважалось за норму ненавидіти представника ворожого роду, бажати йому смерті.
Ця ворожнеча поширилась на все місто, яке розділилось на дві сторони. По місті відбуваються часті зіткнення між прибічниками обох родин.
Одна з головних героїв Джульєтта походить з сім'ї Капулетті. Їй всього тринадцять. Вона весела щира дівчина яка підкорялась волі батьків, які хотіли одружити її з Парісом, якого вона не любила.
Одного разу вона зустріла юного Ромео. Це перевернуло її життя і неминуче поставило в конфлікт з усім оточенням. У закоханих були союзники. Ромео підтримував його брат, чернець Лоренцо. Джульєтту ж підтримувала її нянька.
Закохані вирішили негайно поєднати свої долі. Таємно, у своїй келії Лоренцо здійснив обряд вінчання. Та раділи вони недовго. Тібальт, двоюрідний брат Джульєтти у двобої з Ромео загинув, за що його було вигнано з місто. Цієї розлуки Джульєтта пережити не могла. Їхнє кохання було чистим, вони вірили в нього всім серцем. Джульєтта випиває зілля, щоб заснути вічним сном. Про це дізнався Ромео і теж прийняв отруту. Але вона отямилась через кілька годин, їй сказали що Ромео вже помер. Таким чином вони обоє наклали на себе руки, щоб з'єднати свої душі в іншому світі, якщо не судилось в цьому.
Драма здатна зачепити душу багатьох. Кохання Ромео і Джульєтти стало символом чистого, світлого, безкорисного почуття
всё в лбъяснении
Объяснение:
Чичиков возвращался от Собакевича расстроенным и не заметил, как въехал в имение Плюшкина.
Всюду была разруха, заброшенные дома и сады. Подъехав к дому барина, Чичиков увидел, что все постройки в упадке и многие покрыты плесенью.
Плюшкина не было дома, и ключница проводила гостя в покои. Там было грязно, неубрано, кругом лежали горы вещей.
Тут в комнаты зашел старик, сгорбленный, в засаленном халате и небритый. Если бы он встретился ему на улице, то Чичиков дал бы ему милостыню. Но это оказался сам барин.
Раньше Плюшкин был хорошим хозяином. Но жена умерла, старшая дочь сбежала с военным, сын уехал в город, а младшая дочь умерла. Со старшей дочерью он общаться не хотел.
Старик запустил имение, в доме стало пусто, гости заезжали редко. В итоге началась разруха в доме, а у Плюшкина проявилась огромная жадность во всем.
Стали обедать. Чичиков отказался от еды, потому что она подавалась в грязных посудах. Плюшкин сам заговорил о том, что хочет избавиться от мертвых душ, но после начала торгов в его взгляде проявилась подозрительность.
Сговорились на более менее подходящей для обоих сумме, хотя Плюшкин манипулировал бедностью и старался сумму завысить.
После заключения сделки Чичиков уехал, а Плюшкин запер за ним ворота и стал думать, как отблагодарить Чичикова.