Написати розгорнуту відповідь або міні твір- на тему "Внутрішній конфлікт Тома : зневажити картину чи замилуватися нею". (За оповіданням Р. Бредбері "Усмішка"

По-перше, надія, яка абсолютно не хоче рахуватися з досвідом. Перший час герой вірить, що один його не залишив і чекає біля криївки, потім сподівається, що знайде дорогу самостійно, після цього просто йде, спотикаючись, падаючи, впадаючи в забуття і поглинаючи все, що попадеться під руку. Його дії багато в чому інстинктивні, наприклад, під час страшних днів «дощу і снігу» він практично нічого не розуміє, але з першими променями сонця тут же приходить до тями і надія прокидається в ньому знову.

По-друге, правильно розставлені пріоритети. В кінці розповіді герой знаходить кістки свого напарника Білла і серед них – маленький мішечок з золотом. Тобто, його товариш до останнього не хотів розлучатися зі своїм скарбом і вважав за краще загинути з ним в руках. А золото – важка ноша, значить Білл витратив на його перенесення все решта сили. І головний герой оповідання довго і болісно розлучається з видобутком. Спочатку він ховає частину золота в затишному місці, потім ділить залишився скарб навпіл, а після – просто викидає його на дорогу. Він робить правильний вибір, тому залишається живий.

По-третє, незнищенний інстинкт самозбереження. Адже герой доповзає до корабля, постійно переслідуваний вмираючим вовком. У змаганні на волю до життя між твариною і людиною перемагає останній, тому що одна думка, що про те, що він виявиться в шлунку цього жалюгідного і хворого створення, викликає у нього напад нудоти.

Зрештою, не так уже й важливо, чому герой вижив. Головне, що він зумів подолати всі випробування і залишитися нормальною людиною.

Образы героев тоже раскрываются по-разному. Пушкинский Пугачев – авантюрист, знающий, что идет на риск, и желающий повторить успех Гришки Отрепьева. Он и жесток, и великодушен одновременно. В то же время он знает, что ему «поздно каяться» , ему не будет помилования и остается только идти до конца.
У Есенина Пугачев представлен как мечтатель-романтик, поэт в душе. Он любит родину, природу, мечтает о достойной для народа жизни и его мирном труде. Он не верит в разгром своего войска и стремится по Каспию бежать в Азию – «голубую страну» своей мечты. У него необычная поэтическая речь, полная эпитетов, метафор, образных сравнений.