У меня очень много знакомых, как, наверное, у большинства современных людей. Мои знакомые - очень разные люди. С кем-то я вместе учусь, кто-то живет по соседству, кого-то я постоянно встречаю, когда хожу в кружки и спортивные секции. Кроме того, можно назвать знакомыми и друзей моих родителей, и тех взрослых, с кем я постоянно сталкиваюсь - например, соседей. Так что мои знакомые разного возраста. Выглядят они тоже по-разному. Ну, это неудивительно: все люди разные. Отличаются у них и вкусы во всем, от одежды до предпочтений в музыке, фильмах и книгах. А еще у них разные мировоззрения: кто-то атеист, а кто-то ходит в церковь. Но это не мешает мне общаться со всеми этими людьми, несмотря на все различия между нами.
Оповідання “Без хліба” щире співчуття викликає. Головний герой оповідання, рятуючи близьких людей від неминучої голодної смерті, змушений був красти зерно. Сім’я Петра — головного героя оповідання — жила в жахливих умовах. Хата була благенька, худоби взагалі не було. А найгірше те, що вже третій тиждень, як закінчилися всі харчі. Не було навіть борошна, щоб спекти перепічки. Матері було нічим годувати дитину, і та заходилася від гіркого плачу. Той дитячий плач Петрові “мов ножем серце краяв”. Що робити? Куди податися бідному селянинові? У кого позичити борошна? У сусідів така сама скрута, а багаті не дають, бо Петро вже в них позичав. Поткнувся до старости, щоб той дозволив із гамазеї мішок зерна позичити, та той виявився таким чесним, що хоч зразу на цвинтар іди. Ситуація була безвихідна.
Такие разные знакомые
У меня очень много знакомых, как, наверное, у большинства современных людей. Мои знакомые - очень разные люди. С кем-то я вместе учусь, кто-то живет по соседству, кого-то я постоянно встречаю, когда хожу в кружки и спортивные секции. Кроме того, можно назвать знакомыми и друзей моих родителей, и тех взрослых, с кем я постоянно сталкиваюсь - например, соседей. Так что мои знакомые разного возраста. Выглядят они тоже по-разному. Ну, это неудивительно: все люди разные. Отличаются у них и вкусы во всем, от одежды до предпочтений в музыке, фильмах и книгах. А еще у них разные мировоззрения: кто-то атеист, а кто-то ходит в церковь. Но это не мешает мне общаться со всеми этими людьми, несмотря на все различия между нами.
Оповідання “Без хліба” щире співчуття викликає. Головний герой оповідання, рятуючи близьких людей від неминучої голодної смерті, змушений був красти зерно. Сім’я Петра — головного героя оповідання — жила в жахливих умовах. Хата була благенька, худоби взагалі не було. А найгірше те, що вже третій тиждень, як закінчилися всі харчі. Не було навіть борошна, щоб спекти перепічки. Матері було нічим годувати дитину, і та заходилася від гіркого плачу. Той дитячий плач Петрові “мов ножем серце краяв”. Що робити? Куди податися бідному селянинові? У кого позичити борошна? У сусідів така сама скрута, а багаті не дають, бо Петро вже в них позичав. Поткнувся до старости, щоб той дозволив із гамазеї мішок зерна позичити, та той виявився таким чесним, що хоч зразу на цвинтар іди. Ситуація була безвихідна.
Объяснение: