Іспанський поет Луїс де Гонгора-і-Арготе ввійшов в історію іспанської літератури як творець вишуканої барокової поезії. Він народився вм. Кордові, де й прожив більшу частину життя. Походив зі старовинної, але збіднілої дворянської родини. Л. де Гонгора вивчав право й теологію в Саламанксько-му університеті. 1585 р. був посвячений у сап священика. Кілька років провів при дворі, сподіваючись на прибуткову парафію, але не виявив особливої ревності в служінні Богові, викликавши незадоволення церковників своїм «легковажним життя й написанням світських поезій. За вироком єпископа був змушений покаятися в гріхах, але й після цього не змінив своїх звичок. У наступні роки пост кілька разів приїздив до столиці, сподіваючись отримати вигідне церковне призначення. Лише 1617 р. він одержав почесне звання капелана Філінпа III, але й це не змінило його скрутного матеріального становища.
Справжнім покликанням Л. де Гонгори була поезія. Однак за життя поета його твори не друкувалися, оскільки він мав церковний сан. Вони були відомі в списках лише обраному колу сучасників. Уперше його поезії були опубліковані після смерті в збірці «Поетичні твори іспанського Гомера» (1627) і в зібранні поезій, що вийшло друком сім років потому.
Луїс де Гонгора поклав початок різновиду барокової лірики «-куль-тизму» (або «культерані:іму»). Цей різновид називають ще «темним стилем». Письменник уважав, що поезія призначена передовсім для культурних людей, які повинні шукати у віршах прихований смисл. Процес «розгадування», «розкодування» лірики, па думку митця, спонукає до власних роздумів і дарує естетичну ііасолоду.
Дослідники виокремлюють два етапи творчості Л. де Гонгори до 1610 р., коли його поезія була ще «ясною», і після 1610 р., відколи в його ліриці став домінувати «темний стиль». Аби приховати зміст творів і завуалювати свою думку, митець використовував різні художні засоби: складні синтаксичні конструкції, підтекст, метафори, непрямі вираження думки або характеристики образу (перифраз) тощо. Зразками «культистської» поезії Л. Гонгори є його поема «Міф про Поліфема і Галатею» (1613) і численні вірші.
Гонгорйзм (icn. gongonsmo — від прізвища іспанського поста Л. де Гонго-ри-і-Арготс) — поетична школа в іспанській поезії XVI-XV1I ст. (у межах художнього напряму бароко). Гонгорйзм тяжів до складної метафори й випіуваного поетичного мовлення. Його ще називають «культизм», або «культеранізм».
Переклади творів Я. де Гонгори здійснював Михайло Орест (Михайло Зе-ров — брат поета-перекладача Миколи Зерова), які ввійшли до збірки ^Держава слова» (1952).
ГАЛЕРНИК
коментарі Вірш «Галерник» Л. де Гонгори яскраво втілює світовідчуття людини доби бароко. Зображення полоненого галерника набуває символічного змісту. Людина, на думку митця, скута в житті міцними ланцюгами, приречена долею на постійні блукання в океані Всесвіту. Вона залежить від вищих сил і змушена бути іграшкою в руках Невідомого. Проте в центрі вірша поставлено людину — хоча й скуту кайданами, але вільну у своїй уяві, пам’яті, духовній стійкості.
На галері, па турецькій,
І до лави там прикутий,
Руки па весло поклавши,
Очі втупивши додолу,
Вій, драгутівський невільник1, Біля узбереж Марбельї2 Нарікав під звук суворий Ланцюга й весла своїх:
«О святе іспанське море, Славний береже і чистий, Коне, де незмірна безліч Сталася нещасть наморських!
Ти ж бо є те саме море, Що прибоями цілує Краю батьківського мури, Короновані і горді.
' Драфгтськийневільник — полоненим відомим турецьким піратом, наім’яДрагут. Драгут був адміралом Османської імперії. Його мусульманське ім'я Тургут-реїс, а Драгутом його прозвали на заході Європи. Відомий своїми походами вздовж <бе|>епв Середземного моря (Іс/и/піі, Франції, Італії та інших країн).
2 Марбёлья — місто в Іспанії.
Про дружину принеси ти Вістку і скажи, чи щирі Плач її і всі зітхання,
Що мені і тут лунають.
Бо якщо полон мій справді ІЦс оплакує, як легко Ти могло 6 південні води Перлам и перевершити!
Дай же, о криваве море, Відповідь; тобі не тяжко Це вчинити, якщо правда, Що і води мають мову.
Але ти німуй, о море,
Якщо смерть її забрала;
Хоч цього не сміє статись,
Бо живу я поза нею,
Бо прожив я десять років Без свободи і без неї В вічній каторзі при веслах Не вбиває сум нікого».
Осмислюємо прочитане. 1. Що уособолює образ галерника в однойменному вірші Л. де Гонгори? 2. Знайдіть метафори й гіперболи у вірші «Галерник», визначте їх призначення в тексті. 3. Які образи вірша можна вважати символічними? Розкрийте їх зміст.
Для обговорення. Які душевні переживання є центром уваги письменника у вірші «Галерник»?
Проспер Мериме (1803—1870) начинал свою литературную деятельность с поэтических и драматических произведений. На основе обширного исторического материала писатель создал роман «Хроника царствования Карла IX», посвященный трагическим эпизодам эпохи религиозных войн XVI века. Но наибольшую популярность завоевали новеллы Мериме. Галерея ярких, самобытных, бессмертных образов создана писателем, и доказательство тому — новелла «Кармен», ставшая основой многочисленных балетных, оперных, театральных постановок и экранизаций.
Поезії Гонгори притаманна свіжість і глибина.
Федеріко Гарсіа Лорка
Сторінки життя та творчості
Іспанський поет Луїс де Гонгора-і-Арготе ввійшов в історію іспанської літератури як творець вишуканої барокової поезії. Він народився вм. Кордові, де й прожив більшу частину життя. Походив зі старовинної, але збіднілої дворянської родини. Л. де Гонгора вивчав право й теологію в Саламанксько-му університеті. 1585 р. був посвячений у сап священика. Кілька років провів при дворі, сподіваючись на прибуткову парафію, але не виявив особливої ревності в служінні Богові, викликавши незадоволення церковників своїм «легковажним життя й написанням світських поезій. За вироком єпископа був змушений покаятися в гріхах, але й після цього не змінив своїх звичок. У наступні роки пост кілька разів приїздив до столиці, сподіваючись отримати вигідне церковне призначення. Лише 1617 р. він одержав почесне звання капелана Філінпа III, але й це не змінило його скрутного матеріального становища.
Справжнім покликанням Л. де Гонгори була поезія. Однак за життя поета його твори не друкувалися, оскільки він мав церковний сан. Вони були відомі в списках лише обраному колу сучасників. Уперше його поезії були опубліковані після смерті в збірці «Поетичні твори іспанського Гомера» (1627) і в зібранні поезій, що вийшло друком сім років потому.
Луїс де Гонгора поклав початок різновиду барокової лірики «-куль-тизму» (або «культерані:іму»). Цей різновид називають ще «темним стилем». Письменник уважав, що поезія призначена передовсім для культурних людей, які повинні шукати у віршах прихований смисл. Процес «розгадування», «розкодування» лірики, па думку митця, спонукає до власних роздумів і дарує естетичну ііасолоду.
Дослідники виокремлюють два етапи творчості Л. де Гонгори до 1610 р., коли його поезія була ще «ясною», і після 1610 р., відколи в його ліриці став домінувати «темний стиль». Аби приховати зміст творів і завуалювати свою думку, митець використовував різні художні засоби: складні синтаксичні конструкції, підтекст, метафори, непрямі вираження думки або характеристики образу (перифраз) тощо. Зразками «культистської» поезії Л. Гонгори є його поема «Міф про Поліфема і Галатею» (1613) і численні вірші.
Гонгорйзм (icn. gongonsmo — від прізвища іспанського поста Л. де Гонго-ри-і-Арготс) — поетична школа в іспанській поезії XVI-XV1I ст. (у межах художнього напряму бароко). Гонгорйзм тяжів до складної метафори й випіуваного поетичного мовлення. Його ще називають «культизм», або «культеранізм».
Переклади творів Я. де Гонгори здійснював Михайло Орест (Михайло Зе-ров — брат поета-перекладача Миколи Зерова), які ввійшли до збірки ^Держава слова» (1952).
ГАЛЕРНИК
коментарі Вірш «Галерник» Л. де Гонгори яскраво втілює світовідчуття людини доби бароко. Зображення полоненого галерника набуває символічного змісту. Людина, на думку митця, скута в житті міцними ланцюгами, приречена долею на постійні блукання в океані Всесвіту. Вона залежить від вищих сил і змушена бути іграшкою в руках Невідомого. Проте в центрі вірша поставлено людину — хоча й скуту кайданами, але вільну у своїй уяві, пам’яті, духовній стійкості.
На галері, па турецькій,
І до лави там прикутий,
Руки па весло поклавши,
Очі втупивши додолу,
Вій, драгутівський невільник1, Біля узбереж Марбельї2 Нарікав під звук суворий Ланцюга й весла своїх:
«О святе іспанське море, Славний береже і чистий, Коне, де незмірна безліч Сталася нещасть наморських!
Ти ж бо є те саме море, Що прибоями цілує Краю батьківського мури, Короновані і горді.
' Драфгтськийневільник — полоненим відомим турецьким піратом, наім’яДрагут. Драгут був адміралом Османської імперії. Його мусульманське ім'я Тургут-реїс, а Драгутом його прозвали на заході Європи. Відомий своїми походами вздовж <бе|>епв Середземного моря (Іс/и/піі, Франції, Італії та інших країн).
2 Марбёлья — місто в Іспанії.
Про дружину принеси ти Вістку і скажи, чи щирі Плач її і всі зітхання,
Що мені і тут лунають.
Бо якщо полон мій справді ІЦс оплакує, як легко Ти могло 6 південні води Перлам и перевершити!
Дай же, о криваве море, Відповідь; тобі не тяжко Це вчинити, якщо правда, Що і води мають мову.
Але ти німуй, о море,
Якщо смерть її забрала;
Хоч цього не сміє статись,
Бо живу я поза нею,
Бо прожив я десять років Без свободи і без неї В вічній каторзі при веслах Не вбиває сум нікого».
Враз потужно розгорнулось Шестеро вітрил галерних,
І звелів йому наглядач Всю свою ужити силу.
(Переклад з іспанської Михайла Ореста)
Робота з текстом
Осмислюємо прочитане. 1. Що уособолює образ галерника в однойменному вірші Л. де Гонгори? 2. Знайдіть метафори й гіперболи у вірші «Галерник», визначте їх призначення в тексті. 3. Які образи вірша можна вважати символічними? Розкрийте їх зміст.
Для обговорення. Які душевні переживання є центром уваги письменника у вірші «Галерник»?
Проспер Мериме (1803—1870) начинал свою литературную деятельность с поэтических и драматических произведений. На основе обширного исторического материала писатель создал роман «Хроника царствования Карла IX», посвященный трагическим эпизодам эпохи религиозных войн XVI века. Но наибольшую популярность завоевали новеллы Мериме. Галерея ярких, самобытных, бессмертных образов создана писателем, и доказательство тому — новелла «Кармен», ставшая основой многочисленных балетных, оперных, театральных постановок и экранизаций.
Объяснение:
мне кажется вот так