1. Дню рождения Царскосельского лицея. 19 октября 1811 — день основания лицея, постоянно отмечавшийся лицеистами первого выпуска, а Пушкин был одним из тех первых лицеистов. 2. Лицей навсегда остался в памяти Пушкина как колыбель вольномыслия и свободолюбия, как «лицейская республика», сплотившая лицеистов в «святое братство». 3. Он не пришел, кудрявый наш певец — Корсаков, Чужих небес любовник беспокойный — Матюшкин О Пущин мой, ты первый посетил... — Пущин Ты, Горчаков... — А. М. Горчаков О Дельвиг мой... — Дельвиг Скажи, Вильгельм... — Кюхельбекер Безусловно Пушкин искренне любит своих друзей -лицеистов, и стихотворение написано для них, чтобы еще раз подтвердить клятвы дружбы, верности, почтить память уже ушедших (Корсаков).Всё стихотворение — это гимн дружбе. 4. Если в раннем творчестве поэт сентиментален , присутствует высокий слог, встречаются традиционные образы, связанные с античной мифологией, то в "19 октября" - поэт как никогда реалистичен. 5. Стихотворение согрето большой и подлинной нежностью, глубоко искренним чувством любви к друзьям. Когда Пушкин говорит о своём одиночестве в Михайловском, вспоминает умершего в Италии Корсакова, мужественная грусть звучит в его стихах. К теме дружбы присоединяется тема любви к родине. 5. Пушкин очень ценил дружбу, а дружбу с друзьями-лицеистами особенно. Друзья мои, прекрасен наш союз! Он как душа, неразделим и вечен.
И первую полней, друзья, полней! И всю до дна в честь нашего союза! Благослови, ликующая муза, Благослови: да здравствует лицей!
Кращі риси простих людей не закривали від ока І. Карпенка-Карого того, що було породжене тогочасною соціальною дійсністю. У п'єсі "Сто тисяч" автор яскраво змалював охопленого жадобою збагачення сільського глитая Герасима Калитку. Калитка, на перший погляд, любить землю і називає її святою земелькою, божою дочечкою. Але для нього земля є засобом збагачення, наживи: "Як радісно тебе загрібати докупи, в одні руки... Приобрітав би тебе без ліку". Власницька любов до землі, думаю, не приносить йому радості, а примушує думати лише про гроші, бариші, збагачення. Герасим — працьовита людина, але бажання збагатитися зробили його обмеженим і ненаситним. Він працює з ранку до вечора сам, примушує працювати не покладаючи рук дружину Параску і сина Романа. Заради достатку і збагачення Калитка здатний пожертвувати коханням і щастям Романа та Мотрі. Посватати дівчину він обіцяє для того, щоб вона краще працювала, старалася. А сина хоче одружити з Пузирівною, заявляючи: "Мені треба невістку з приданим, з грішми". Калитка — жадібний і скупий. З великим задоволенням він розповідає копачеві, як, видаючи заміж дочку, не додав п'ять тисяч приданого і весілля перетворилося на загальну бійку. Цей господар шкодує окрайця хліба для робітника, змушує його повернути скибку назад. "І тобі не гріх? Неділя свята, а ти ні світ ні зоря вже й жереш! Не пропадеш, як до обіду попостиш..." Своїх робітників Калитка вважає ледарями, у яких тільки одна думка: "...як би до сніданку, а після сніданку все погляда на сонце: коли б скоріше обідать". Тому і наглядає за ними, слідкує, щоб вчасно стали до роботи.
19 октября 1811 — день основания лицея, постоянно отмечавшийся лицеистами первого выпуска, а Пушкин был одним из тех первых лицеистов.
2. Лицей навсегда остался в памяти Пушкина как колыбель вольномыслия и свободолюбия, как «лицейская республика», сплотившая лицеистов в «святое братство».
3. Он не пришел, кудрявый наш певец — Корсаков,
Чужих небес любовник беспокойный — Матюшкин
О Пущин мой, ты первый посетил... — Пущин
Ты, Горчаков... — А. М. Горчаков
О Дельвиг мой... — Дельвиг
Скажи, Вильгельм... — Кюхельбекер
Безусловно Пушкин искренне любит своих друзей -лицеистов, и стихотворение написано для них, чтобы еще раз подтвердить клятвы дружбы, верности, почтить память уже ушедших (Корсаков).Всё стихотворение — это гимн дружбе.
4. Если в раннем творчестве поэт сентиментален , присутствует высокий слог, встречаются традиционные образы, связанные с античной мифологией, то в "19 октября" - поэт как никогда реалистичен.
5.
Стихотворение согрето большой и подлинной нежностью, глубоко искренним чувством любви к друзьям. Когда Пушкин говорит о своём одиночестве в Михайловском, вспоминает умершего в Италии Корсакова, мужественная грусть звучит в его стихах. К теме дружбы присоединяется тема любви к родине.
5. Пушкин очень ценил дружбу, а дружбу с друзьями-лицеистами особенно.
Друзья мои, прекрасен наш союз!
Он как душа, неразделим и вечен.
И первую полней, друзья, полней!
И всю до дна в честь нашего союза!
Благослови, ликующая муза,
Благослови: да здравствует лицей!
Калитка, на перший погляд, любить землю і називає її святою земелькою, божою дочечкою. Але для нього земля є засобом збагачення, наживи: "Як радісно тебе загрібати докупи, в одні руки... Приобрітав би тебе без ліку". Власницька любов до землі, думаю, не приносить йому радості, а примушує думати лише про гроші, бариші, збагачення.
Герасим — працьовита людина, але бажання збагатитися зробили його обмеженим і ненаситним. Він працює з ранку до вечора сам, примушує працювати не покладаючи рук дружину Параску і сина Романа. Заради достатку і збагачення Калитка здатний пожертвувати коханням і щастям Романа та Мотрі. Посватати дівчину він обіцяє для того, щоб вона краще працювала, старалася. А сина хоче одружити з Пузирівною, заявляючи: "Мені треба невістку з приданим, з грішми".
Калитка — жадібний і скупий. З великим задоволенням він розповідає копачеві, як, видаючи заміж дочку, не додав п'ять тисяч приданого і весілля перетворилося на загальну бійку. Цей господар шкодує окрайця хліба для робітника, змушує його повернути скибку назад. "І тобі не гріх? Неділя свята, а ти ні світ ні зоря вже й жереш! Не пропадеш, як до обіду попостиш..." Своїх робітників Калитка вважає ледарями, у яких тільки одна думка: "...як би до сніданку, а після сніданку все погляда на сонце: коли б скоріше обідать". Тому і наглядає за ними, слідкує, щоб вчасно стали до роботи.