Трагедия Печорина-это скука.Ему всё кажется скучным из-за чего он постоянно меняет мета жительства и людей которых он знает.Он заводит новые знакомства,но уже сразу,как только добивается своего старается забыть человека.Все люди находят что-то за что они держаться в этой жизни,чего не хотят терять, но Печёрин далеко не "все". Он ищет и ищет,и даже если и найдёт ,все равно его не оценит, так как не умеет ничего ценить.
Даже с Бэлой, где у них были взаимные отношения, верный друг и любимое занятие, Григория Печорина все равно одолела грусть, скука и апатия.
Он бросил всё,что любил о вновь отправился в поиски чего-то "нового".
Его трагизм объясняется тем, что он относится равнодушно к окружающим людям. Он был безразличен к Максиму Максимычу, когда не стал с ним разговаривать после долгой разлуки. Его верный друг был рад встречи, соскучился по другу. Но Печорин был равнодушен к разговору с ним.
Григорий Печорин – истинный герой нашего времени, который не оценить людей по – достоинству, в бесконечных поисках себя и любимого дела. Такие люди были,есть и будут всегда.
Объяснение:
Это сочинение я сама писала,когда мы год назад проходили это произведение , удачи ;)
Характеристика вовка Сіроманець Сіроманець — головний герой однойменної повісті М. Вінграновського. Це найстаріший вовк у світі. Він давно втратив свою зграю і свою родину — дружину й дітей. Їх убили люди. Залишився Сіроманець зовсім самотнім на цьому світі,нікому про нього подбати. Та ще він і зовсім осліп, тому добувати поживу хижакові нелегко. Сіроманець не злий за вдачею, але в нього є особистий ворог серед людей — Василь Чепіжний. Це він винищив вовків за те, що вони з’їли його козу. Для мисливця метою життя стало звести зі світу вовка, тому Сіроманець ховається від людини, яка ставить на нього капкани і риє вовчі ями, в одну з яких якось він все-таки потрапив. Та це не обізлило вовка проти всіх людей. Адже він прекрасно розуміється на характерах і вдачі людей, відчуває, хто йому друг, а хто ворог. Незважаючи на те що він хижак, ніколи не заподіє зла тим, хто робив йому добро. Так, коли їх із Андрійком у степу застала заметіль, Сіроманець ніс хлопчика на своїй спині, зігрівав своїм теплом, доки їх не знайшли. Вовк урятував хлопчикові життя. Сіроманець — досвідчений і мудрий. Він довгий час був ватажком зграї, виховав багатьох вправних, сильних і сміливих вовків. До його порад завжди прислухалися молоді вовки, на його думку зважали, «він снився молодим вовчицям». А ще його проклинали конюхи та пастухи, коли він завдавав шкоди череді чи отарі.
Трагедия Печорина-это скука.Ему всё кажется скучным из-за чего он постоянно меняет мета жительства и людей которых он знает.Он заводит новые знакомства,но уже сразу,как только добивается своего старается забыть человека.Все люди находят что-то за что они держаться в этой жизни,чего не хотят терять, но Печёрин далеко не "все". Он ищет и ищет,и даже если и найдёт ,все равно его не оценит, так как не умеет ничего ценить.
Даже с Бэлой, где у них были взаимные отношения, верный друг и любимое занятие, Григория Печорина все равно одолела грусть, скука и апатия.
Он бросил всё,что любил о вновь отправился в поиски чего-то "нового".
Его трагизм объясняется тем, что он относится равнодушно к окружающим людям. Он был безразличен к Максиму Максимычу, когда не стал с ним разговаривать после долгой разлуки. Его верный друг был рад встречи, соскучился по другу. Но Печорин был равнодушен к разговору с ним.
Григорий Печорин – истинный герой нашего времени, который не оценить людей по – достоинству, в бесконечных поисках себя и любимого дела. Такие люди были,есть и будут всегда.
Объяснение:
Это сочинение я сама писала,когда мы год назад проходили это произведение , удачи ;)
Характеристика вовка Сіроманець Сіроманець — головний герой однойменної повісті М. Вінграновського. Це найстаріший вовк у світі. Він давно втратив свою зграю і свою родину — дружину й дітей. Їх убили люди. Залишився Сіроманець зовсім самотнім на цьому світі,нікому про нього подбати. Та ще він і зовсім осліп, тому добувати поживу хижакові нелегко. Сіроманець не злий за вдачею, але в нього є особистий ворог серед людей — Василь Чепіжний. Це він винищив вовків за те, що вони з’їли його козу. Для мисливця метою життя стало звести зі світу вовка, тому Сіроманець ховається від людини, яка ставить на нього капкани і риє вовчі ями, в одну з яких якось він все-таки потрапив. Та це не обізлило вовка проти всіх людей. Адже він прекрасно розуміється на характерах і вдачі людей, відчуває, хто йому друг, а хто ворог. Незважаючи на те що він хижак, ніколи не заподіє зла тим, хто робив йому добро. Так, коли їх із Андрійком у степу застала заметіль, Сіроманець ніс хлопчика на своїй спині, зігрівав своїм теплом, доки їх не знайшли. Вовк урятував хлопчикові життя. Сіроманець — досвідчений і мудрий. Він довгий час був ватажком зграї, виховав багатьох вправних, сильних і сміливих вовків. До його порад завжди прислухалися молоді вовки, на його думку зважали, «він снився молодим вовчицям». А ще його проклинали конюхи та пастухи, коли він завдавав шкоди череді чи отарі.
Объяснение: