Произведение «Слово о полку Игореве» , это не просто рассказ или былина, это - наша история, наши корни. Произведение нельзя просто читать, это трудно и невозможно, его надо прочувствовать. Когда начинаешь чтение, внутри начинает звучать тихая мелодия, она, то грустная, то, наполнена гордостью, то - состраданием. Смысл произведения улавливаешь не сразу, в начале, только напевность. Мы живем в огромной стране, но не чувствуем этого, а в произведении такая огромная ширь, читая его, представляешь просторы Руси, поля, луга, реки. Как автору удается передать такие ощущения? Какой необъятный талант позволяет сделать ему это?
Русь просторная, многострадальная, противоречивая и бунтарская, - все в «Слове о полку Игореве» . Молодые князья, необдуманно положившие на поле брани русских воинов. Междоусобицы, героизм простых людей, понимание своих ошибок, актуально для наших дней. Происходят другие события, но ошибки нашего народа прежние.
Кристина Нестлінґер - австрійська дитяча письменниця. Автор більше сотні книг для дітей та підлітків, лауреат багатьох премій. Книжки Нестлігер перекладені на 38 мов, у тому числі й на українську.
Крістіне Нестлінгер закінчила середню школу з гуманітарним ухилом, потім вчилася у Віденській Академії мистецтв. У молодості Кристина Нестлінгер не думала про письменницьку кар'єру, вона займалася графікою та ілюструвала книжки для дорослих. Потім графіку довелося відкласти: треба було дбати про маленьких дочок Крістіану і Барбару.
Кристина стала малювати для них серію картинок про Фредеріку, неслухняну дівчину з червоними, як сік малини, волоссям і вигадувати про неї забавні історії. Коли доньки підросли, на кухні поставили друкарську машинку: Кристина хотіла записати все, що вона вигадує.
Так в 1970 році виникла книга «Рудоволоса Фредеріка». Нестлінгер принесла її у видавництво разом з ілюстраціями. Книгу відразу опублікували, але оформляв її інший художник, видавцям не сподобалися картинки. За «Фредеріку» письменниця отримала приз Фрідріха Бедекера.
Після другої книги Нестлінгер вирішила всерйоз зайнятися літературою. Дочки ходили до школи, а вона писала, намагаючись проводити за роботою не менше десяти годин на день.
Діапазон її творчості надзвичайно широкий: вірші, оповідання для найменших, пародії на комікси, детективи, фантастичні повісті, літературні казки. Герої книг Кристини Нестлінгер — звичайні сучасні діти. Вони живуть не в ізольованому літературному світі, а по сусідству з нами, і, якщо постаратися, їх напевно можна зустріти.
У персонажах Нестлінгер читачі впізнають самих себе: недосконалих, які помиляються, шукають виходу, що живуть нормальним життям з радощами і негараздами. Її герої часто бувають товстими, противними, нахабними і боязкими. Діти можуть жахливо розлютитися, почати грубити і хуліганити. Але це тому, що «життя стає все поганішим», як каже Софі, героїня книги «Мене називають мурахоїдом».
Письменниця вважає, що у непослуху дітей найбільше винні дорослі. Вона розповідає не лише про дітей, а й про їх нервових матерів, безпорадних вчителів і про їхніх батьків, які завжди зайняті роботою. Найбільше їй не до душі дорослі, які забули своє дитинство, домашні тирани.
Нестлінгер згадує, що була «неорганізованою і буйною дитиною», викидала книги для зразкових дівчаток і вигадувала свої власні історії про Конрада, дитину з консервної бляшанки. Або про Хюго — дитину, яка ніяк не хотіла ставати дорослою.
Вона — лауреат більш ніж 30 літературних премій, серед них — Медаль Ганса Крістіана Андерсена. У 2003 році Нестлінгер стала першим лауреатом премії пам'яті Астрід Ліндгрен.
Русь просторная, многострадальная, противоречивая и бунтарская, - все в «Слове о полку Игореве» . Молодые князья, необдуманно положившие на поле брани русских воинов. Междоусобицы, героизм простых людей, понимание своих ошибок, актуально для наших дней. Происходят другие события, но ошибки нашего народа прежние.
Кристина Нестлінґер - австрійська дитяча письменниця. Автор більше сотні книг для дітей та підлітків, лауреат багатьох премій. Книжки Нестлігер перекладені на 38 мов, у тому числі й на українську.
Крістіне Нестлінгер закінчила середню школу з гуманітарним ухилом, потім вчилася у Віденській Академії мистецтв. У молодості Кристина Нестлінгер не думала про письменницьку кар'єру, вона займалася графікою та ілюструвала книжки для дорослих. Потім графіку довелося відкласти: треба було дбати про маленьких дочок Крістіану і Барбару.
Кристина стала малювати для них серію картинок про Фредеріку, неслухняну дівчину з червоними, як сік малини, волоссям і вигадувати про неї забавні історії. Коли доньки підросли, на кухні поставили друкарську машинку: Кристина хотіла записати все, що вона вигадує.
Так в 1970 році виникла книга «Рудоволоса Фредеріка». Нестлінгер принесла її у видавництво разом з ілюстраціями. Книгу відразу опублікували, але оформляв її інший художник, видавцям не сподобалися картинки. За «Фредеріку» письменниця отримала приз Фрідріха Бедекера.
Після другої книги Нестлінгер вирішила всерйоз зайнятися літературою. Дочки ходили до школи, а вона писала, намагаючись проводити за роботою не менше десяти годин на день.
Діапазон її творчості надзвичайно широкий: вірші, оповідання для найменших, пародії на комікси, детективи, фантастичні повісті, літературні казки. Герої книг Кристини Нестлінгер — звичайні сучасні діти. Вони живуть не в ізольованому літературному світі, а по сусідству з нами, і, якщо постаратися, їх напевно можна зустріти.
У персонажах Нестлінгер читачі впізнають самих себе: недосконалих, які помиляються, шукають виходу, що живуть нормальним життям з радощами і негараздами. Її герої часто бувають товстими, противними, нахабними і боязкими. Діти можуть жахливо розлютитися, почати грубити і хуліганити. Але це тому, що «життя стає все поганішим», як каже Софі, героїня книги «Мене називають мурахоїдом».
Письменниця вважає, що у непослуху дітей найбільше винні дорослі. Вона розповідає не лише про дітей, а й про їх нервових матерів, безпорадних вчителів і про їхніх батьків, які завжди зайняті роботою. Найбільше їй не до душі дорослі, які забули своє дитинство, домашні тирани.
Нестлінгер згадує, що була «неорганізованою і буйною дитиною», викидала книги для зразкових дівчаток і вигадувала свої власні історії про Конрада, дитину з консервної бляшанки. Або про Хюго — дитину, яка ніяк не хотіла ставати дорослою.
Вона — лауреат більш ніж 30 літературних премій, серед них — Медаль Ганса Крістіана Андерсена. У 2003 році Нестлінгер стала першим лауреатом премії пам'яті Астрід Ліндгрен.