Був чудовий літній день. Сонечко сяяло на все небо, яке було без єдиної хмаринки. Вітерець майже не дув і був не відчутний.
Андрій та його дрізі вирішили піти на прогулянку. Діти повідомили батьків, але нашого героя не відпустили. Тоді він вирішив піти хитрістю: попросив дати йому якусь роботу, а в замін йому дозволять вийти. Мати погодилася, і вирішила дати хлопцю попрасувати його речі. Звичайно, юнак робив це нашвидкуруч і будь-як. І ось, "доробивши" справу, Андрій поспіхом виходить з рідної оселі. Друзі питають, чому так довго і товариш все розповідає. Малеча трохи поглузувала з нього, але один друг вирішив поцікавитися, чи вимкнув хлопець праску. Андрій заперечно відповів, махнув рукою і сказав: "Мама вимкне!", і всі пішли по стежині в парк. І, як в страшному кошмарі, мати Андрія теж пішла з дому, при чому ще перед Андрієм.
Праска почала пропікати одежу, що спричинило пожежу. Запах поширився на всю квартиру. Сусід, який вийшов на балкон, почув запах горілого, і вирішив зателефонувати хазяйці квартири, мамі Андрія.
Почувши слова, про дим, жінка зразу зрозуміла в чому проблема, сказала зателефонувати в пожежну службу, а сама ринула додому.
Приїхавши, рятувальники встигли перешкодити великій пожежі.
Незабаром повернувся Андій, і побачивши всю картину, не знав де дітися. Друг, попередивший про небезпеку розповів, що почувши про невимкнену праску, зразу написав батькам, щоб через декілька хвилин пішли подивитися, чи нема горілого запаху.
Давно отгремела великая отечественная война. уже выросли поколения, знающие о ней по рассказам ветеранов, книгам, кинофильмам. поутихла с боль утрат, зарубцевались раны. но наши писатели и поэты обращались и обращаются к тем далеким дням. война по-прежнему живет в памяти нашего народа. военная тема поднимает коренные вопросы человеческого бытия. современная о войне обращается к наиболее тяжелым в ходе великой отечественной войны, к критическим моментам в судьбах героев, выявляла гуманистическую природу воюющего солдата. военная проза второй половины xx века – один из наиболее крупных “блоков” современного процесса. на ее страницах воспитывались многие поколения читателей. к ней обращаются сейчас и фронтовики-ветераны великой отечественной войны, и вчерашние школьники, готовящие себя к службе в рядах вооруженных сил страны.наша (разумеется, лучшие книги) немало сделала для того, чтобы в грозных, катастрофических обстоятельствах пробудить у людей чувства ответственности, понимания того, что именно от них зависит судьба страны. жестокая, кровавая война потребовала духовного раскрепощения, сопровождалась стихийным освобождением от душивших живую жизнь и искусство сталинских догм, от страха и подозрительности. каждый третий из ушедших на фронт писателей – около четырехсот человек – с войны не вернулся. писатели фронтового поколения принесли в тяжелый, кровавый опыт “окопников”, они сами пережили то, что было уделом огромного числа людей, объединенных одним желанием – уничтожить врага. в послевоенной продолжается осмысление трагических событий войны, правда о войне, которую четверть века пытались вытеснить из , пришла к читателю.произведения писателей, пришедших в прямо с полей сражений, имеют большое воспитательное значение. многие герои этих книг могут служить примером мужества, бесстрашия, проявленных при выполнении своего долга перед отечеством.военная проза ю. бондарева, в.быкова, к.воробьева, б. васильева, в. кондратьева, б.васильева сурова, трагична. герои произведений часто , казалось бы, в безвыходные ситуации, когда надо сделать выбор между честью и бесчестием, чувством долга и вполне естественным стремлением человека сберечь свою, единственную жизнь.перед угрозой смерти люди ведут себя по-разному. одни мужественно, смело, поражая выдержкой и высоким чувством товарищества. другие оказываются трусами, приспособленцами. в трудную минуту резко отделяется добро ото зла, чистота от подлости, героизм от предательства.и важно, что писатели подводят своих героев к правильному выбору, проведя их через сложные испытания, показывая их духовную стойкость, силу воли.победа 1945 года, безусловно, возрождает и укрепляет оптимизм, веру в конечное торжество добра, справедливости, человечности. о войне имеет антивоенную направленность. показывая войну во всей ее сложности, в “крови, страданиях, смерти”, писатели выражают убеждение в том, что это не должно повториться.фронтовые страницы прозы сильны гуманистическим началом. им проникнуты произведения к.воробьева, в.астафьева, в.кондратьева, г.владимова. они буквально “кричат” о преступности бессмысленных жертв. едва ли найдется сейчас такая целостная система произведений, которая с редкой силой и свободой говорила бы, вопреки официальным установкам, что величайшей ценностью на земле является человеческая жизнь.
Объяснение:
Був чудовий літній день. Сонечко сяяло на все небо, яке було без єдиної хмаринки. Вітерець майже не дув і був не відчутний.
Андрій та його дрізі вирішили піти на прогулянку. Діти повідомили батьків, але нашого героя не відпустили. Тоді він вирішив піти хитрістю: попросив дати йому якусь роботу, а в замін йому дозволять вийти. Мати погодилася, і вирішила дати хлопцю попрасувати його речі. Звичайно, юнак робив це нашвидкуруч і будь-як. І ось, "доробивши" справу, Андрій поспіхом виходить з рідної оселі. Друзі питають, чому так довго і товариш все розповідає. Малеча трохи поглузувала з нього, але один друг вирішив поцікавитися, чи вимкнув хлопець праску. Андрій заперечно відповів, махнув рукою і сказав: "Мама вимкне!", і всі пішли по стежині в парк. І, як в страшному кошмарі, мати Андрія теж пішла з дому, при чому ще перед Андрієм.
Праска почала пропікати одежу, що спричинило пожежу. Запах поширився на всю квартиру. Сусід, який вийшов на балкон, почув запах горілого, і вирішив зателефонувати хазяйці квартири, мамі Андрія.
Почувши слова, про дим, жінка зразу зрозуміла в чому проблема, сказала зателефонувати в пожежну службу, а сама ринула додому.
Приїхавши, рятувальники встигли перешкодити великій пожежі.
Незабаром повернувся Андій, і побачивши всю картину, не знав де дітися. Друг, попередивший про небезпеку розповів, що почувши про невимкнену праску, зразу написав батькам, щоб через декілька хвилин пішли подивитися, чи нема горілого запаху.
Тож застережливість одної людини, може багатьох