Напиши аннотацию к произведению, используй ключевые слова из текста: Текст:

В сурдокамере — закрытом наглухо помещении, из которого нельзя самому выйти, — будущий космонавт проходит испытание на одиночество. Когда он входит в сурдокамеру, за ним захлопывается тяжёлая стальная дверь. Он оказывается словно бы в кабине космического корабля: кресло, пульт управления, телевизионная камера, позволяющая следить за состоянием испытуемого, запас пищи, бортовой журнал. Испытуемый может обратиться к оператору, но он не услышит ответа. В космическом корабле дело обстоит лучше — там связь двусторонняя.

На какое время тебя поместили в одиночку — неизвестно. Ты должен терпеть. Ты один, совсем один.

Тут есть часы, но очень скоро ты утрачиваешь ощущение времени. Это длится долго. Будущий космонавт входит в сурдокамеру с атласно выбритыми щеками, выходит с молодой мягкой бородой. Всё же, как ни странно, ему кажется, что он пробыл меньше времени, нежели на самом деле...

Главный конструктор Королёв придавал колоссальное значение тому, кто первым полетит в космос. Можно предусмотреть всё или почти всё, но нельзя предусмотреть, что будет с человеком, когда он впервые окажется в космосе, выйдя из-под власти земных сил. Как же одиноко будет этому смельчаку в космическом корабле — вокруг пустота, а Земля и всё, что он любил, далеко, далеко!.. Полное одиночество — удел первого космонавта, уже второй космонавт не будет столь одинок, ибо с ним будет первый.

Первому космонавту надо было доказать раз и навсегда, всем, всем, всем, что пребывание в космосе посильно человеку.

Естественно, что Королёв с особым вниманием следил за испытаниями в сурдокамере, испытаниями на одиночество. Он жадно спрашивал очередного «бородача»:

— О чём вы там думали?

И слышал обычно в ответ:

— Всю свою жизнь перебрал...

Да, долгое одиночество позволяло вдосталь покопаться в .

А вот испытуемый, чьи показатели оказались самыми высокими, ответил с открытой мальчишеской улыбкой:

— О чём я думал? О будущем, товарищ Главный!

Королёв посмотрел в яркие, блестящие глаза, даже на самом дне не замутнённые отстоем пережитого страшного одиночества.

— Чёрт возьми, товарищ Гагарин, вашему будущему можно только позавидовать!

«Да и моему тоже», — подумал Главный конструктор, вдруг уверившийся, что первым полетит этот ладный, радостный человек...

Читателю известно, что Главный не ошибся. Королёв безмерно гордился подвигом Гагарина и радовался его успеху куда больше, чем собственному. Удивлённый ликованием обычно сдержанного и немногословного Королёва, один из его друзей и соратников спросил как-то раз:

— Сергей Палыч, неужели ты считаешь, что другие космонавты справились бы с заданием хуже, чем Гагарин?

— Ничуть! — горячо откликнулся Королёв. — Придёт время, и каждый из них превзойдёт Гагарина. Но никто после полёта так не улыбнётся человечеству и Вселенной, как Юра Гагарин. А это очень важно, куда важнее, чем мы можем себе представить...

​

Абай Кунанбаев – великий поэт, гордость казахского народа - родился в Семипалатинской области, среди голубых Чингизских гор. Имя Абай дала ему в детстве мать, что означало «вдумчивый», «осмотрительный». Абай много читал и учился, слушал народные сказки и поэмы, знал восточные языки, проявлял интерес к зарубежной культуре.

Он был талантливым композитором. Создал около 20 мелодий на свои стихи.

Абай рано начал писать стихи, но долго не печатал произведения под своей фамилией. И хотя Абай не издал при жизни ни одной книги, вся степь знала его имя и распевала его песни.

Мне нравится его стихотворение «Лето». Он описывает жизнь степи в летнее время года. Здесь природа существует не сама по себе, а тесно связано с человеком и его бытом. Можно наблюдать за тем, как резвятся жеребята, молодые женщины ловко ставят юрту, как летят гуси и утки, старики в тени навеса пьют чай и ведут беседу между собой. Очень красиво дано описание жайляу.

Прочитав это стихотворение, мне самой захотелось побыть на жайляу, подышать свежим воздухом, попить ароматный чай, пахнущий дымком. И почувствовать себя самым счастливым человеком.

Популярна польська письменниця Барбара Космовська зізнається, що пише для непростої аудиторії - підлітків. Із молоддю письменниця намагається бути максимально щирою, а тому не боїться на сторінках своїх книжок говорити про складні та болючі речі - розлучення батьків, смерть близької людини, анорексію, першу закоханість, проблеми з алкоголем, бідність тощо. Авторка впевнена, що розуміння світу підлітків, пам’‎ять про власну молодість та власні помилки - це той спільний «простір», що зближує письменника та юних читачів. Головне, впевнена Барбара Космовська, щоб у підлітковій літературі не було фальші та надмірного моралізаторства. «Пам’‎ятати про свого читача, незалежно від його віку, - це, на мою думку, є обов’‎язком автора і звичайною, якщо хочете, чемністю. Якщо ми починаємо діалог, то, звичайно, хочемо, щоб нас зрозуміли. Я завжди намагаюся про це пам’‎ятати, хоча це не завжди легко..."



Про що цей твір? 

Ця  книжки про шістнадцятирічну дівчину з сімейним прізвиськом Буба, її стосунки з родичами та друзями, перше кохання та підліткові тривоги, про стосунки батьків і дітей, та й загалом поколінь, про шлюб,  про те, як батьки занадто собою зайняті, щоб помічати своїх дітей-підлітків. Також це книжка про сучасного підлітка в родині та вплив сім’ї на формування підліткового світогляду)

Особливості стосунків у Бубиній сім’ї

Стосунки зумовлені інфантильною поведінкою старших її членів. Бубині мати Марися, батько Павел, сестра Ольга зі своєю родиною не тільки часто викликають у дівчини обурення та роздратування, а й дивують усілякими витівками, що, на її думку, властиві лише дітям.

Чому ж так? Давіайте поглянемо на робину Буби.

Мама, авторка  «провальних» романів, постійно впадає в певні крайнощі. То вона невпинно пише, то вдягається по-підлітковому й фанатично займається фітнесом, то намагається , то переймається модними релігійними віяннями. Материн контакт із донькою зводиться до нечастих візитів до Бубиної кімнати та істеричних розмов, у яких Буба радше стає буфером для материних сліз, аніж повноцінним учасником спілкування. Мати нагадує Бубі інфантильне наївне дівчисько.

Батько не здатен сам вибрати собі одяг на роботу.  Бубу він помічає частіше, але здебільшого їхні розмови короткотривалі. Батьки надто зайняті собою та своїми кар’єрами.

Яка роль Барташової в сім’ї Буби?  

Вона берегиня родинного вогнища. Хоча завдання Бартошової полягає у дбанні про чистоту квартири та приготуванні їжі, саме вона часто розв’язує сімейні конфлікти. Бартошова часто виступає в ролі буркітливої, грубої й незадоволеної жінки, але, попри все, саме вона  втілює дух родини, виступає символічною матір’ю-годувальницею й наставницею, чого якраз не можна сказати про Бубину матір Марисю.

Дід Генрик у житті Буби.

 Він здатен не тільки підтримати Бубу в тяжкі хвилини, а й вирішити в родині будь-яку ситуацію завдяки гумору та здоровому глузду. На ділі він завжди виявляється найближчим Бубиним другом, який здатен оцінити й переосмислити будь-яку складну ситуацію

Незважаючи на все Буба переживає за азартного дідуся, за непрактичного батька і маму-авантюристку, близьку подругу Агату і сестру Ольгу та продовжує любити їх попри всі витівки.

Барбара Космовська "Буба", "Буба: мертвий сезон". 

Ідея поваги й любові до людини

Тема: Зображення життя польської дівчини-підлітка, яка не відчувала себе щасливою.

Тепер хотілося б почути вашу думку  щодо жанрової належності твору.

 По-перше, до якого роду літератури віднесемо твір? 

Погляньте, кількість сюжетних ліній і персонажів свідчать, що це великий епічний жанр – роман. А тематика – сімейно побутовий

Отже,  «Буба» — це сучасний молодіжний сімейно-побутовий  роман. (У зошити записати: з елементами гумористичного та психологічного р.)