Шановний Олександре Сергійовичу! На мою думку, ви є одним із найвизначніших і найталановитіших російських письменників. Ваша творчість завжди викликала в мене повагу і захоплення. Чимало митців усіх минулих епох можуть позаздрити вашій майстерності та художньому смаку. Особливе враження справив на мене ваш неповторний роман у віршах «Євгеній Онєгін», включений до навчальної програми з зарубіжної літератури. Прочитавши цей твір, я отримала велике естетичне задоволення, що стало можливим завдяки цікавому та непередбачуваному сюжету, глибині характерів персонажів і високохудожньому стилю віршування.
Я вважаю, що віршований роман «Євгеній Онєгін» є перлиною російської та світової літератури дев’ятнадцятого століття. Цей твір і в наш час приваблює безліч читачів різного віку, що живуть на різних континентах.
Мене надзвичайно вразила нещаслива історія кохання молодого дворянина Євгенія Онєгіна, якому набридло світське життя та розваги в рідному Петербурзі, та юної дівчини, на ім’я Тетяна Ларіна, дочки місцевого поміщика. Образ Тетяни є неймовірно привабливим для мене. Дівчина має сім’ю, рідну сестру, служниць, але вона самотня в цьому світі. Від самотності її рятують лише книги, допоки Тетяна не зустрічає Онєгіна, який так нагадав їй героїв улюблених романів. На цьому моменті сюжет твору загострюється, відчуття й переживання героїв стають настільки щирими, що читачі починають жити разом із ними. Хвилюючою є й інша сюжетна лінія, що стосується поета-романтика Володимира Ленського, вісімнадцятирічного парубка, що, повернувшись із Німеччини, планує в майбутньому одружитися з сестрою Тетяни, Ольгою. Але мріям Володимира, на жаль, не судилося здійснитися, і він помирає від кулі Євгенія на дуелі. Мені здається, що такі деталі допомагають читачам краще зрозуміти, яким було життя людей у тогочасній Росії, осягнути всі тонкощі епохи. Справді, цей твір справедливо можна назвати енциклопедією російського життя.
Ясного Агні для вас викликаю, господаря люду, - епітети
ми його хвалимо в гімнах, поданки даємо, він же на світі держить все створіння й богів усіх вічних.
Любо нам бога такого хвалити, що всім дає щастя, любо дивитися, як він росте, як він сяєвом грає! - лексичний повтор
Полум’ям має на вітті, мов гривою в повозі кінь. - порівняння
От, роз’ярившися, дерево їсть він і жевріє-сяє.
Наче вода, він біжить і гуде, наче повоз. - порівняння
Палячи, стежку лишає він чорну. Він вабить, мов небо, що усміхається ясно до нас із-за хмари. - порівняння
Він по землі розстеляється, й землю він палить, він розбігається врозтіч, неначе без догляду стадо. - порівняння
Агні, розкинувши пломінь, пече, пожирає ростини!..
Дай нам, Агні, товариство хоробре й багатство щасливе, дай нам хорошу сім’ю і великі достатки! - епітети
Я вважаю, що віршований роман «Євгеній Онєгін» є перлиною російської та світової літератури дев’ятнадцятого століття. Цей твір і в наш час приваблює безліч читачів різного віку, що живуть на різних континентах.
Мене надзвичайно вразила нещаслива історія кохання молодого дворянина Євгенія Онєгіна, якому набридло світське життя та розваги в рідному Петербурзі, та юної дівчини, на ім’я Тетяна Ларіна, дочки місцевого поміщика. Образ Тетяни є неймовірно привабливим для мене. Дівчина має сім’ю, рідну сестру, служниць, але вона самотня в цьому світі. Від самотності її рятують лише книги, допоки Тетяна не зустрічає Онєгіна, який так нагадав їй героїв улюблених романів. На цьому моменті сюжет твору загострюється, відчуття й переживання героїв стають настільки щирими, що читачі починають жити разом із ними. Хвилюючою є й інша сюжетна лінія, що стосується поета-романтика Володимира Ленського, вісімнадцятирічного парубка, що, повернувшись із Німеччини, планує в майбутньому одружитися з сестрою Тетяни, Ольгою. Але мріям Володимира, на жаль, не судилося здійснитися, і він помирає від кулі Євгенія на дуелі. Мені здається, що такі деталі допомагають читачам краще зрозуміти, яким було життя людей у тогочасній Росії, осягнути всі тонкощі епохи. Справді, цей твір справедливо можна назвати енциклопедією російського життя.