На самому початку твору сказано що Холмс не береться за звичайні справи, а готов розслідувати майже фантастичні злочини: «серед усіх справ Холмса немає жодного банального, працюючи з любові до свого мистецтва, а не заради грошей, Холмс ніколи не брався за розслідування звичайних, буденних справ, його завжди приваблювали тільки такі справи, в яких є що-небудь надзвичайне, а часом навіть фантастичне.».
Трохи далі ми помічаємо відповідь на друге запитання, коли Холмс ставить свою відвідувачку у глухий кут розповідаючи їй все в точності так як було(за до дедуктивного методу який заключається в поміченні кожної маленької деталі), «— Я певен, що ближчим часом ми все владнаємо. Я бачу, ви приїхали поїздом сьогодні вранці. — Хіба ви мене знаєте? — Ні. Але за вашою лівою рукавичкою я помітив квиток на зворотну дорогу.». І тут же ми бачимо як Шерлок за незначною подробицею повністю, і в точності відновив повну картину минулих подій.
Прикладом неабиякої сили та сміливості є той момент коли отчим відвідувачки грізно увірвався в кімнату й став погрожувати, а Холмс тим часом міг спокійнісінько теревенити про крокуси й погоду, а після того як минулий лікар зігнув кочергу й розлючено покинув кімнату, Шерлок одним легким зусиллям руки розігнув деформований предмет «— Тримайтесь від мене подалі! — гаркнув він і, жбурнувши зігнуту кочергу в камін, вийшов з кімнати. — Надзвичайно приємний добродій! — мовив, сміючись, Холмс .— Я не такий велетень, але якби він не зачинив за собою двері, я показав би йому, що в руках у мене не менше сили, ніж у нього. Говорячи це, він підняв кочергу й одним зусиллям вирівняв її.»
Те що Холмс був прихильником принципу справедливості свідчать такі рядки: «Воістину, насильство обертається проти насильника, а той, хто копає комусь яму, сам у неї й попадає.»
Те що наш герой мав непересічне логічне мислення ми і так дуже добре знаємо але зайвий раз не бракувало розказати: приведу один уривок з тексту «Як я вже вам сказав, мою увагу зразу ж привернув душник та шнур від дзвінка, що спускався аж до ліжка. Коли ж з'ясувалося, що дзвінок фальшивий, що ліжко прикріплено до підлоги, то в мене з'явилась підозра, що шнур — це просто місток, по якому щось могло б перебратися від душника до ліжка» — і це лише маленька ланка довгої та логічної лінії міркування.
Сравнивая поведение Жилина и Костылина в плену, учащиеся отмечают, что Жилин думает о своей матери, которая не сможет собрать денег для выкупа. Он не хочет волновать ее, поэтому и адрес пишет неправильный. Значит, Жилин надеется только на себя, и он обязательно найдет выход из создавшегося положения. А Костылин сидит сложа руки и ждет, когда родственники соберут деньги. Жилина Л. Н. Толстой показывает в действии: он то высматривает дорогу, то рукодельничает, то изучает местность, то копает в сарае. В действиях проявляются его лучшие черты: мужество, находчивость, сила воли. Костылин ленив, труслив и не собирается что-то предпринимать. Учащиеся начинают понимать, почему Л. Н. Толстой противопоставляет Жилина Костылину и почему рассказ называется «Кавказский пленник» , если пленников было двое. Они видят в Жилине настоящего героя, который никогда не предаст товарищей и будет верно служить Родине. «Бросить товарища не годится» , - говорит он Костылину. В эпизоде «Неудавшийся побег» поведение героев в минуту опасности раскрывается в диалоге. В разговоре Жилин поддерживает Костылина, подбадривает его, жалеет. А Костылин беспокоится только о том, что ноги изранены и ему тяжело идти. Учащиеся замечают, что нелегко и его товарищу, но тот не стонет, не жалуется и боли не чувствует лишь потому, что думает о том, как бы добраться до своих. 4 Нравится
На самому початку твору сказано що Холмс не береться за звичайні справи, а готов розслідувати майже фантастичні злочини: «серед усіх справ Холмса немає жодного банального, працюючи з любові до свого мистецтва, а не заради грошей, Холмс ніколи не брався за розслідування звичайних, буденних справ, його завжди приваблювали тільки такі справи, в яких є що-небудь надзвичайне, а часом навіть фантастичне.».
Трохи далі ми помічаємо відповідь на друге запитання, коли Холмс ставить свою відвідувачку у глухий кут розповідаючи їй все в точності так як було(за до дедуктивного методу який заключається в поміченні кожної маленької деталі), «— Я певен, що ближчим часом ми все владнаємо. Я бачу, ви приїхали поїздом сьогодні вранці. — Хіба ви мене знаєте? — Ні. Але за вашою лівою рукавичкою я помітив квиток на зворотну дорогу.». І тут же ми бачимо як Шерлок за незначною подробицею повністю, і в точності відновив повну картину минулих подій.
Прикладом неабиякої сили та сміливості є той момент коли отчим відвідувачки грізно увірвався в кімнату й став погрожувати, а Холмс тим часом міг спокійнісінько теревенити про крокуси й погоду, а після того як минулий лікар зігнув кочергу й розлючено покинув кімнату, Шерлок одним легким зусиллям руки розігнув деформований предмет «— Тримайтесь від мене подалі! — гаркнув він і, жбурнувши зігнуту кочергу в камін, вийшов з кімнати. — Надзвичайно приємний добродій! — мовив, сміючись, Холмс .— Я не такий велетень, але якби він не зачинив за собою двері, я показав би йому, що в руках у мене не менше сили, ніж у нього. Говорячи це, він підняв кочергу й одним зусиллям вирівняв її.»
Те що Холмс був прихильником принципу справедливості свідчать такі рядки: «Воістину, насильство обертається проти насильника, а той, хто копає комусь яму, сам у неї й попадає.»
Те що наш герой мав непересічне логічне мислення ми і так дуже добре знаємо але зайвий раз не бракувало розказати: приведу один уривок з тексту «Як я вже вам сказав, мою увагу зразу ж привернув душник та шнур від дзвінка, що спускався аж до ліжка. Коли ж з'ясувалося, що дзвінок фальшивий, що ліжко прикріплено до підлоги, то в мене з'явилась підозра, що шнур — це просто місток, по якому щось могло б перебратися від душника до ліжка» — і це лише маленька ланка довгої та логічної лінії міркування.
Объяснение:
Костылин ленив, труслив и не собирается что-то предпринимать. Учащиеся начинают понимать, почему Л. Н. Толстой противопоставляет Жилина Костылину и почему рассказ называется «Кавказский пленник» , если пленников было двое. Они видят в Жилине настоящего героя, который никогда не предаст товарищей и будет верно служить Родине. «Бросить товарища не годится» , - говорит он Костылину. В эпизоде «Неудавшийся побег» поведение героев в минуту опасности раскрывается в диалоге. В разговоре Жилин поддерживает Костылина, подбадривает его, жалеет. А Костылин беспокоится только о том, что ноги изранены и ему тяжело идти. Учащиеся замечают, что нелегко и его товарищу, но тот не стонет, не жалуется и боли не чувствует лишь потому, что думает о том, как бы добраться до своих. 4 Нравится