“У чому виявляється гуманізм Вільгельма Телля” за твором Шиллера “Вільгельм Телль” Вільгельм Телль являється героєм Швейцарії. Його ім’я згадується в багатьох народних легендах. В творі Шиллера герой розкривається як безстрашний стрілок, борець за справедливість та гуманіст. Його вчинки вражають своєю сміливістю та відвагою. Телль сприймається як символ боротьби за національні інтереси та свободу. Телль був звичайним селянином та жив зі своєю родиною в горах. Швейцарія була захоплена Австрійським герцогством. Завойовники встановили нові порядки та все частіше ці правила були спрямовані на придушення волі та честі людей. Так одного разу Телль зі своїм сином не вклонився шляпі, що була розташована на площі. За такий ганебний вчинок герцог наказав селянину збити стрілою яблуко на голові свого сина. Та Телль дуже гарно стріляв і виконав безглуздий наказ. Це було останньою краплею в чаші терпіння героя. В суспільстві вже назрівало повстання та селянин стояв в стороні від цих подій.
Після приниження на площі, він зробив свій вибір в сторону боротьби за вільне життя на своїй рідній землі. За непокору Телля відправляють до в’язниці. На морі підіймається буря і селянину розв’язують руки. Це було нням і герой втікає від охорони. Він дуже гарно знав гори, тому сховатися там не було великою проблемою. Згодом селянин так же одним пострілом вбиває герцога. Герцог знав, хто його вбивця. Під час народного повстання, Телль відважно бере участь у битві. Він захищає свою рідну землю та своїх земляків. Він дуже любив людей та захищав їх інтереси. Коли до нього прийшов племінник імператора, селянин вказав йому шлях в Італію через гори тим самим рятуючи йому життя. Саме Теллю спадкоємець престолу зміг відкрити своє обличчя, бо про гуманізм селянина вже при житті ходили легенди. Таких героїв як Телль часто не вистачає в сучасному суспільстві. Байдужість людей руйнує націю, мову, індивідуальність та незалежність.
“У чому виявляється гуманізм Вільгельма Телля” за твором Шиллера “Вільгельм Телль”
Вільгельм Телль являється героєм Швейцарії. Його ім’я згадується в багатьох народних легендах. В творі Шиллера герой розкривається як безстрашний стрілок, борець за справедливість та гуманіст. Його вчинки вражають своєю сміливістю та відвагою. Телль сприймається як символ боротьби за національні інтереси та свободу.
Телль був звичайним селянином та жив зі своєю родиною в горах. Швейцарія була захоплена Австрійським герцогством. Завойовники встановили нові порядки та все частіше ці правила були спрямовані на придушення волі та честі людей. Так одного разу Телль зі своїм сином не вклонився шляпі, що була розташована на площі. За такий ганебний вчинок герцог наказав селянину збити стрілою яблуко на голові свого сина. Та Телль дуже гарно стріляв і виконав безглуздий наказ. Це було останньою краплею в чаші терпіння героя. В суспільстві вже назрівало повстання та селянин стояв в стороні від цих подій.
Після приниження на площі, він зробив свій вибір в сторону боротьби за вільне життя на своїй рідній землі. За непокору Телля відправляють до в’язниці. На морі підіймається буря і селянину розв’язують руки. Це було нням і герой втікає від охорони. Він дуже гарно знав гори, тому сховатися там не було великою проблемою. Згодом селянин так же одним пострілом вбиває герцога. Герцог знав, хто його вбивця.
Під час народного повстання, Телль відважно бере участь у битві. Він захищає свою рідну землю та своїх земляків. Він дуже любив людей та захищав їх інтереси. Коли до нього прийшов племінник імператора, селянин вказав йому шлях в Італію через гори тим самим рятуючи йому життя. Саме Теллю спадкоємець престолу зміг відкрити своє обличчя, бо про гуманізм селянина вже при житті ходили легенди.
Таких героїв як Телль часто не вистачає в сучасному суспільстві. Байдужість людей руйнує націю, мову, індивідуальність та незалежність.
Мне вспомнились детства далекие годы
И тот городок, где я рос,
Приходского храма угрюмые своды,
Вокруг него зелень берез.
Бывало, едва лишь вечерней прохладой
Повеет с соседних полей,
У этих берез, за церковной оградой,
Сойдется нас много детей.
И сам я не знаю, за что облюбили
Мы это местечко, но нам
Так милы дорожки заглохшие были,
Сирень, окружавшая храм.
Там долго веселый наш крик раздавался,
И не было играм конца;
Там матери нежный упрек забывался
И выговор строгий отца.
Мы птичек к себе приручали проворных,
И поняли скоро оне,
Что детской рукой рассыпаются зерна
Для них на церковном окне.
Мне вспомнились лица товарищей милых;
Куда вы девались, друзья?
Иные далеко, а те уж в могилах…
Рассеялась наша семья!
Один мне всех памятней: кротко светились
Глаза его, был он не смел;
Когда мы, бывало, шумели, резвились,
Он молча в сторонке сидел.
И лишь улыбался, но доброго взора
С игравшей толпы не спускал.
Забитый, больной, он дружился не скоро,
Зато уж друзей не менял.
Двух лет сиротой он остался; призрела
Чужая семья бедняка.
Попреки, толчки он терпел то и дело,
Без слез не едал он куска.
Плохой он работник был в доме, но жадно
Читал всё и ночью и днем.
И что бы ни вычитал в книжках, так складно,
Бывало, расскажет потом.
Расскажет, какие на свете есть страны,
Какие там звери в лесах,
Как тянутся в знойной степи караваны,
Как ловят акулу в морях.
Любили мы слушать его, и казался
Другим в те минуты он нам:
Нежданно огнем его взор загорался
И кровь приливала к щекам.
Он, добрый, голодному нищему брату
Отдать был последнее рад.
И часто дивился: зачем те богаты –
А эти без хлеба сидят?
Что сталось с тобою? Свела ли в могилу
Беднягу болезнь и нужда?
Иль их одолел ты, нашел в себе силу
Для честной борьбы и труда?
Быть может, пустился ты в дальние страны
Свободы и счастья искать;
И всё ты увидел, что стало так рано
Ребяческий ум твой пленять.
Мне вспомнились лица товарищей милых;
Все, все разбрелись вы, друзья…
Иные далеко, а те уж в могилах;
Рассеялась наша семья!
А там, за оградой, всё так же сирени
Цветут, и опять вечеркам
Малютки на старой церковной ступени
Болтают, усевшись рядком.
Там долго их говор и смех раздаются,
И звонкие их голоски
Тогда лишь начнут затихать, как зажгутся
В домах городских огоньки…
Объяснение: