голили козаки чисто лоб і голову, а чуб закручували по-молодецьки. вбиралися у шаровари, сорочку, шкапові чоботи. з собою мали пістоль, рушницю та шаблю.
хоч мали козаки запальну вдачу, та в усьому слухали старших та ватажків. «не скачи у воду, як не знаєш броду».
кого вибирали, того могли й скинути. особисті амбіції відходять на други план перед загальною справою.
цінували честь лицарську та побратимство. навіть татарин може пристати до гурту, якщо прийме віру християнську і відречеться від магомета. життя не шкодували заради товаришів, рідної землі та віри.
козаки не знають жартів. ворога не тільки карають на смерть, а й пі тортурам у разі необхідності здобути інформацію.
проминуло багато часу з тієї пригоди. у нас почався урок української літератури. і того ранку до нас у клас, який знаходиться на другому поверсі, забігла незнайомка.
вона була неймовірно схожа на дівчинку з малюнка у книжці. тому здалася нам знайомою. вона тихенько підійшла до дошки й подивилась мені у вічі. потім відвела погляд на когось іншого. за мить вона промовила:
– любі друзі, сьогодні я тут, щоб попередити вас. думаю, ніхто не хоче попасти у невідому країну, де все не так. її звати … тут хтось перебив алю:
– про що ти говориш?
аля спочатку оглянулась, а потім додала:
– напевно, хтось не прочитав казки. але цим ми шкодимо самі собі. кожну незавершену справу бачить недочеревик і записує її. тож, щоб не попасти у халепу, завершуйте розпочаті справи. не дочитали книжку- дочитайте, не домалювали картину – домалюйте. раптом у кутку аля побачила якусь річ та промовила:
– он як! там стінгазета скраю лежить.
розгорнула її і сказала:
– так не годиться. вона не є завершена. недочеревик її уже побачив. нумо, коли продзвенить дзвоник, на перерві завершіть те, що розпочали.
всі уважно слухали дівчинку і зрозуміли помилку. а аля стрімко побігла далі попереджати інших школярів.
я також зрозуміла цей урок. надалі не буду залишати незавершені справи. і цей урок української літератури я теж не забуду.
голили козаки чисто лоб і голову, а чуб закручували по-молодецьки. вбиралися у шаровари, сорочку, шкапові чоботи. з собою мали пістоль, рушницю та шаблю.
хоч мали козаки запальну вдачу, та в усьому слухали старших та ватажків. «не скачи у воду, як не знаєш броду».
кого вибирали, того могли й скинути. особисті амбіції відходять на други план перед загальною справою.
цінували честь лицарську та побратимство. навіть татарин може пристати до гурту, якщо прийме віру християнську і відречеться від магомета. життя не шкодували заради товаришів, рідної землі та віри.
козаки не знають жартів. ворога не тільки карають на смерть, а й пі тортурам у разі необхідності здобути інформацію.
у бій ішли із кличем «слава богу! »
не пробачають зради.
завжди козаків є пісня та гумор.
проминуло багато часу з тієї пригоди. у нас почався урок української літератури. і того ранку до нас у клас, який знаходиться на другому поверсі, забігла незнайомка.
вона була неймовірно схожа на дівчинку з малюнка у книжці. тому здалася нам знайомою. вона тихенько підійшла до дошки й подивилась мені у вічі. потім відвела погляд на когось іншого. за мить вона промовила:
– любі друзі, сьогодні я тут, щоб попередити вас. думаю, ніхто не хоче попасти у невідому країну, де все не так. її звати … тут хтось перебив алю:
– про що ти говориш?
аля спочатку оглянулась, а потім додала:
– напевно, хтось не прочитав казки. але цим ми шкодимо самі собі. кожну незавершену справу бачить недочеревик і записує її. тож, щоб не попасти у халепу, завершуйте розпочаті справи. не дочитали книжку- дочитайте, не домалювали картину – домалюйте. раптом у кутку аля побачила якусь річ та промовила:
– он як! там стінгазета скраю лежить.
розгорнула її і сказала:
– так не годиться. вона не є завершена. недочеревик її уже побачив. нумо, коли продзвенить дзвоник, на перерві завершіть те, що розпочали.
всі уважно слухали дівчинку і зрозуміли помилку. а аля стрімко побігла далі попереджати інших школярів.
я також зрозуміла цей урок. надалі не буду залишати незавершені справи. і цей урок української літератури я теж не забуду.