Напишите анализ стихотворения "Ленинградке" Еще тебе такие песни сложат,
Так воспоют твой облик и дела,
Что ты, наверно, скажешь: — Не похоже.
Я проще, я угрюмее была.
Мне часто было страшно и тоскливо,
Меня томил войны кровавый путь,
Я не мечтала даже стать счастливой,
Мне одного хотелось: отдохнуть…
Да, отдохнуть ото всего на свете —
От поисков тепла, жилья, еды.
От жалости к своим исчахшим детям,
От вечного предчувствия беды,
От страха за того, кто мне не пишет
(Увижу ли его когда-нибудь),
От свиста бомб над беззащитной крышей,
От мужества и гнева отдохнуть.
Но я в печальном городе осталась
Хозяйкой и служанкой для того.
Чтобы сберечь огонь и жизнь его.
И я жила, преодолев усталость.
Я даже пела иногда. Трудилась.
С людьми делилась солью и водой.
Я плакала, когда могла. Бранилась
С моей соседкой. Бредила едой.
И день за днем лицо мое темнело,
Седины появились на висках.
Зато, привычная к любому делу,
Почти железной сделалась рука.
Смотри, как цепки пальцы и грубы!
Я рвы на ближних подступах копала,
Сколачивала жесткие гробы
И малым детям раны бинтовала…
И не проходят даром эти дни,
Неистребим свинцовый их осадок:
Сама печаль, сама война глядит
Познавшими глазами ленинградок.
Зачем же ты меня изобразил
Такой отважной и такой прекрасной,
Как женщину в расцвете лучших сил,
С улыбкой горделивою и ясной?
Но, не приняв суровых укоризн,
Художник скажет с гордостью, с отрадой:
— Затем, что ты — сама любовь и жизнь,
Бесстрашие и слава Ленинграда!
“Листівка з видами міст” аналіз
Автор – Джанні Родарі
Рік написання – 1960
Збірка – «Вірші про небо і землю»
Жанр – вірш
Рід – лірика
Тема – розповідь про красу Італії та життя її простих людей, про листівки як символ широти сприйняття світу
Ідея – автор закликає «дивитися за картинку», не тільки насолоджуватися гарними краєвидами та чудовою архітектурою, а й перейматися долями інших людей.
Головна думка “Листівки з видами міст”:
Уславлення краси й різноманітності світу, прагнення до його відкриття та пізнання.
Висловлення співчуття простим трудівникам, чиєю працею створюється усе багатство.
Наголошення на необхідності соціальної справедливості та вмінні підходити до оцінки життєвих явищ різнобічно.
Ліричний герой вірша “Листівки з видами міст” вміє цінувати красу, відчуває неосяжність світу, прагне до його відкриття, співчуває знедоленим, хоче справедливості, небайдужий, до всього намагається долучитися сам, хоче іншим до зрозуміти, що за працю повинна бути гідна винагорода.
Настрій вірша – радісний, піднесений, змінюється на сумний.
“Листівки з видами міст” художні засоби
Епітети: «блискучі»,«безжурні», «славетні», «розкішні»
Метафора: «Венеція-краля»
Анафора: «Хто…»
Антитеза: Скаче – плаче, робить – байдикує
Перелічення: «Рим – Колізей, Капітолій і Форум…»
Риторичні запитання: «А глянь за картинки – чи так воно вийде?», «Чи справді в Венеції тільки й роботи – Гондоли ганять і співать без турботи?», «Чи справді безжурні неаполітанці Тільки те й знають, що гулі і танці?»
Інверсія: «Купує в Італії кожен турист», «Не вірю я…», «Хай сам я побачу»
Антитеза у вірші “Листівки з видами міст” є центральним художнім засобом у творі. Цей вірш можна поділити на 2 частини:
1 – У першій розповідається про визначні місця Італії
2 – У другій – роздуми ліричного героя про життя італійців, бажання самому дізнатися правду. Тобто, автор підкреслює, що за гарними картинками приховане суворе життя.
Які проблеми людського життя порушує автор Джанні Родарі?
Любов до рідної землі, людей
Тяжкої долі простої людини
Соціальної несправедливості
Краси – реальності (Буденності)
Родарі вбачав необхідність подолання прірви між інтелігенцією і народом, привертав увагу до громадянського обов’язку митця.
Що символізує “Листівка з видами міст” у поезії Джанні Родарі? Листівки є символом широти світу, прагненням пізнати його.
Про що розповідають “Листівки з видами міст”? Розглядаючи листівки з видами міст, ми відчуваємо неосяжність світу, його звабливість, прагнемо до його відкриття та дослідження.
A
Во-первых, это проблема воспитания подрастающего поколения. Стоит начать с самого названия комедии, недорослем во времена Екатерины 2 называли юных дворян, которые не смогли закончить обучение, а по сему являлись необразованными или недоучками. Таковым и являлся главный герой произведения шестнадцатилетний Митрофан. Его не волнуют проблемы собственного будущего, он не имеет перед собой цели, а потому не видит смысла в учении.
Во-вторых, это проблема крепостного права. Еще в начале произведения мы видим, как госпожа Простакова обходится со своими крепостными, не жалея сил и времени для их наказания. Автор прекрасно описывает произвол, который творится в поместье.
В-третьих, это проблема нравственного и ценностного опустошения дворян. Ярким примером, может служить госпожа Простакова со своими крепостными обращалась как с вещами, а при приеме гостей была вежлива и учтива. Это говорит о том, что дворяне уже тратили честь, совесть, добропорядочность, их заменила жажда власти.
В самом начале своего произведения Фонвизин указывает на глупость, жестокость и вседозволенность одной из главных героинь помещицы Простаковой. На протяжении всего произведения он акцентирует внимание на глупости, алчности, самолюбии всего семейства Простаковых-Скотининых. Осуждает он и вранье немца и лже учителя Вральмана. В противопоставление им выступают такие герои как Стародум и Правдин, которые наделены умом, достоинством, чувством чести и справедливости.
Главная черта в характере Простаковой – безумная, животная любовь к сыну.Ну а дальше все плохие черты.
Объяснение: