после возвращения маленький принц открыл глаза и увидел знакомый вид . Не подумав поднялся на ноги и побежал к троянде. Увидев её он очень удивился, ведь цветок стал большой и пышным. Троянда очень обрадовалась увидев его ведь она так скучала по нему. Маленький принц пообещал ей,что никогда её не бросит . А на самом астероиде было вичещино вулкани . Троянда розказала , что ето король прилетел и делал всю работу. Также прилетавши одного разу король наказал троянде держали ето в тайне , потому что никто не должен знать как ему скучно сидеть на троне . Теперь узнав тайну короля маленький принц не может определиться что ему делать ,но троянда настояла, чтоб он поблагодарил его. И так маленький принц поблагодарил короля , а сам он и троянда жили вместе долго и счастливо.
Головний герой – Чайка Джонатан Лівінгстон – це головний герой твору. Ця чайка не така, як уся зграя. Його не приваблювала їжа, він мріяв навчитися літати, зрозуміти, що треба зробити, щоб прискорити політ. Щоб осягти цієї мети він не їв, а поведінку героя інші сприймали як своєрідний протест, бажання залишитися вільним і незалежним від загальноприйнятих законів, прагнення зазирнути в майбутнє, викликати в інших прагнення досконалості та зміни життєвого устрою на краще. Джонатан працював на межі своїх можливостей, намагався бути зосередженим та обережним, проте часто зазнавав невдач. Іноді він падав на поверхню води так боляче, що йому здавалося, ніби розбився. У такі хвилини Джонатан намагався бути нормальною Чайкою, усвідомлюючи, що так буде краще для всіх. Потім усвідомлював,що втрачав зв'язок із Силою, яка змушувала його шукати знання. Це спонукало знову опановувати свій страх і основи мистецтва вищого пілотажу, залишатися вірним своїй мрії. Усі члени зграї були переконані в одному: нікому з чайок не дано зрозуміти сенс життя, бо вони приходять у світ для того, щоб їсти і за рахунок цього якомога довше в ньому існувати. Незрозумілий, нескорений, самотній, Чайка Джонатан решту своїх днів провів у вигнанні. Герой не дорікав собі, не шкодував про ціну, яку довелося заплатити за своє прагнення бути першим серед інших у пошуку Прориву. Єдине, що непокоїло його, - це відмова інших чайок повірити у славу польоту. Причини такого життя він вбачав у страхові,злобі і нудзі. За природою Чайка Джонатан був народжений для того, щоб відкривати істину для інших. Йому понад усе хотілося повернутися до своєї, рідної зграї і навчати своїх братів гарно літати. «Ми вільні, а тому маємо право йти туди, куди бажаємо, і бути самим собою усюди, де ми є», - саме ці слова пробудили у птахів дух свободи, незалежності, гордості і бажання не скоритися іншим, показати, що вони можуть жити ще краще і без зграї. Коли Джонатан побачив, що його учні вже не потребували до , назавжди покинув їх, виконавши свою місію на землі. Його смерть – це перехід до нового життя.
после возвращения маленький принц открыл глаза и увидел знакомый вид . Не подумав поднялся на ноги и побежал к троянде. Увидев её он очень удивился, ведь цветок стал большой и пышным. Троянда очень обрадовалась увидев его ведь она так скучала по нему. Маленький принц пообещал ей,что никогда её не бросит . А на самом астероиде было вичещино вулкани . Троянда розказала , что ето король прилетел и делал всю работу. Также прилетавши одного разу король наказал троянде держали ето в тайне , потому что никто не должен знать как ему скучно сидеть на троне . Теперь узнав тайну короля маленький принц не может определиться что ему делать ,но троянда настояла, чтоб он поблагодарил его. И так маленький принц поблагодарил короля , а сам он и троянда жили вместе долго и счастливо.
если что то извините за ошибки
Головний герой – Чайка Джонатан Лівінгстон – це головний герой твору. Ця чайка не така, як уся зграя. Його не приваблювала їжа, він мріяв навчитися літати, зрозуміти, що треба зробити, щоб прискорити політ. Щоб осягти цієї мети він не їв, а поведінку героя інші сприймали як своєрідний протест, бажання залишитися вільним і незалежним від загальноприйнятих законів, прагнення зазирнути в майбутнє, викликати в інших прагнення досконалості та зміни життєвого устрою на краще. Джонатан працював на межі своїх можливостей, намагався бути зосередженим та обережним, проте часто зазнавав невдач. Іноді він падав на поверхню води так боляче, що йому здавалося, ніби розбився. У такі хвилини Джонатан намагався бути нормальною Чайкою, усвідомлюючи, що так буде краще для всіх. Потім усвідомлював,що втрачав зв'язок із Силою, яка змушувала його шукати знання. Це спонукало знову опановувати свій страх і основи мистецтва вищого пілотажу, залишатися вірним своїй мрії. Усі члени зграї були переконані в одному: нікому з чайок не дано зрозуміти сенс життя, бо вони приходять у світ для того, щоб їсти і за рахунок цього якомога довше в ньому існувати. Незрозумілий, нескорений, самотній, Чайка Джонатан решту своїх днів провів у вигнанні. Герой не дорікав собі, не шкодував про ціну, яку довелося заплатити за своє прагнення бути першим серед інших у пошуку Прориву. Єдине, що непокоїло його, - це відмова інших чайок повірити у славу польоту. Причини такого життя він вбачав у страхові,злобі і нудзі. За природою Чайка Джонатан був народжений для того, щоб відкривати істину для інших. Йому понад усе хотілося повернутися до своєї, рідної зграї і навчати своїх братів гарно літати. «Ми вільні, а тому маємо право йти туди, куди бажаємо, і бути самим собою усюди, де ми є», - саме ці слова пробудили у птахів дух свободи, незалежності, гордості і бажання не скоритися іншим, показати, що вони можуть жити ще краще і без зграї. Коли Джонатан побачив, що його учні вже не потребували до , назавжди покинув їх, виконавши свою місію на землі. Його смерть – це перехід до нового життя.