Актуальність твору “Місце для дракона” Юрія Винничука має місце і сьогодні.
Чого навчає повість-казка “Місце для дракона”
У своєму творі Юрій Винничук порушує одвічну проблему добра і зла, вірності та зради, доцільності самопожертви.
Твір цей не втрачає своєї актуальності і в наш час. Він учить нас, що зі злом, несправедливістю треба боротися, але так, щоб не скоїти ще більшого зла, бо далеко не всіма шляхами можна дійти праведного діяння. І ніколи неправда не може бути на благо людині.
Гіркий досвід героя роману вчить нас: не можна побудувати справедливості неправедними діями, не можна стати щасливим на нещасті інших. Лише з добра можуть вирости зернятка добра, а зло породить ще більше зло. Але і добро слід робити чистими руками, не заплямованими людською кров’ю.
Ця повість підштовхує до серйозних роздумів, переосмислення цінностей, підштовхує з’ясувати для себе, що є добро, а що – зло, яку величезну цінність має людське життя, яке не маєш права зганьбити й відібрати. Твір змушує нас замислитись і над загальнолюдськими проблемами: чи може зло породити добро, чи кожен гріх можна спокутувати, що керує вчинками окремих людей?
Рассказ Астафьева "Мальчик в белой рубахе" о том, как во время тяжелой страды три маленьких мальчика, три брата отправились в поле к матери. Далеко находились поля, дети шли очень долго, рассказывая младшему, что там, где люди, ждет их мама. На половине пути старшие мальчики заснули, а младший пошел к маме и пропал без вести. Автор повествует о горе матери, потерявшем сына, о том, что оно не утихает всю жизнь. Автор и жалеет крестьянских детей, которые вынуждены рано повзрослеть и заботиться о себе сами, но и восхищается ими, их самостоятельностью и рассудительностью. Рассказ "Мальчик в белой рубашке" учит состраданию и напоминает детям о том, что материнское горе больше всего на свете.
Актуальність твору “Місце для дракона” Юрія Винничука має місце і сьогодні.
Чого навчає повість-казка “Місце для дракона”
У своєму творі Юрій Винничук порушує одвічну проблему добра і зла, вірності та зради, доцільності самопожертви.
Твір цей не втрачає своєї актуальності і в наш час. Він учить нас, що зі злом, несправедливістю треба боротися, але так, щоб не скоїти ще більшого зла, бо далеко не всіма шляхами можна дійти праведного діяння. І ніколи неправда не може бути на благо людині.
Гіркий досвід героя роману вчить нас: не можна побудувати справедливості неправедними діями, не можна стати щасливим на нещасті інших. Лише з добра можуть вирости зернятка добра, а зло породить ще більше зло. Але і добро слід робити чистими руками, не заплямованими людською кров’ю.
Ця повість підштовхує до серйозних роздумів, переосмислення цінностей, підштовхує з’ясувати для себе, що є добро, а що – зло, яку величезну цінність має людське життя, яке не маєш права зганьбити й відібрати. Твір змушує нас замислитись і над загальнолюдськими проблемами: чи може зло породити добро, чи кожен гріх можна спокутувати, що керує вчинками окремих людей?
Рассказ Астафьева "Мальчик в белой рубахе" о том, как во время тяжелой страды три маленьких мальчика, три брата отправились в поле к матери. Далеко находились поля, дети шли очень долго, рассказывая младшему, что там, где люди, ждет их мама. На половине пути старшие мальчики заснули, а младший пошел к маме и пропал без вести. Автор повествует о горе матери, потерявшем сына, о том, что оно не утихает всю жизнь. Автор и жалеет крестьянских детей, которые вынуждены рано повзрослеть и заботиться о себе сами, но и восхищается ими, их самостоятельностью и рассудительностью. Рассказ "Мальчик в белой рубашке" учит состраданию и напоминает детям о том, что материнское горе больше всего на свете.