Роман «Злочин і кара» Федора Достоєвського один із самих відомих у всьому світі. Реакція на цей твір може бути різною, як позитивною, так і негативною, проте байдужим цей роман нікого точно не залишить. Перше, що можна сказати після його прочитання, це те, що автор дуже майстерно поєднав детективний сюжет з надзвичайно глибоким реалізмом і психологізмом.
Питання, які підіймає цей роман, це одвічні образи добра і зла, а також ті поняття, які кожна людина вкладає в ці образи. Для когось це абсолютно різні категорії, між якими не може бути нічого
спільного, а для когось межа між добром і злом буває досить тонкою.
Раскольніков постає як персонаж, який не хоче просто сидіти і чекати, він обирає активність, дієвість. Проблеми накривають героя одна за одною: закинуте навчання в університеті, відсутність роботи, прохання матері про матеріальну до а також улюблена сестра, яка зради родини готова провести усе життя з ненависною людиною.
Борги та злидні оточують Раскольніков на кожному кроці: родина Мармеладова, доля Соні, що продає себе заради добробуту родини, та багатьох інших, що втратили будь-яку надію на краще життя. Увесь цей біль і розпач
приводить Раскольнікова до думки, що один злочинний вчинок можна пробачити, якщо він коштуватиме сотні добрих справ. Саме такі ідеї штовхають його на вбивство лихварки.
Думки та дії виявилися нетотожні: реальній вчинок – вбивство – змінив усе. Гроші уже не здаються такими необхідними, але головне, що герой стратив і те, що мав раніше – самоповагу, спокій, розуміння самого себе. Проти Раскольнікова не висунуто обвинувачень, кроте його самокатування гірші за в’язницю, врешті-решт змушує його здатися.
Роман змушує задуматися над пріоритетами у житті, вічними цінностями, моральними принципами та межею між дозволеним та недозволеним, яку кожна людина визначає для себе сама.
Лев - царь зверей. Не очень умный, раз главным советником выбирает Осла
Осел - советник Льва, ничего разумного посоветовать царю не может
Первый Топтыгин - мечтал оставить свой след в истории, предпочитал для этого совершать "кровопролития", ужасные расправы и погромы; пьяница (Чижик его разбудил с "похмелья"); пакостник и мстительное существо (съел Чижика, который его разбудил пением); автор называет его "скотиной".
Второй Топтыгин - был, как пишет автор, поумнее первого, даже заранее составил план злодеяний; тоже, как и № 1, мечтал о славе и тоже учинял погромы в лесу. Своё правление начал с "блестящего" злодейства: ночью истребил всю скотину у "соседнего мужика"
Третий Топтыгин - самый умный из всех, осторожный и хитрый, провел всё своё правление, сидя в берлоге; лично не занимался "кровопролитиями", но и не запрещал их, делал вид, что не видит беспорядков в лесу. Его можно назвать либеральным правителем.
Скворец - слишком честная пташка или, наоборот, первый кляузник в лесу, т.к. именно он рассказал всем, что Топтыгин № 1 съел Чижика.
Роман «Злочин і кара» Федора Достоєвського один із самих відомих у всьому світі. Реакція на цей твір може бути різною, як позитивною, так і негативною, проте байдужим цей роман нікого точно не залишить. Перше, що можна сказати після його прочитання, це те, що автор дуже майстерно поєднав детективний сюжет з надзвичайно глибоким реалізмом і психологізмом.
Питання, які підіймає цей роман, це одвічні образи добра і зла, а також ті поняття, які кожна людина вкладає в ці образи. Для когось це абсолютно різні категорії, між якими не може бути нічого
спільного, а для когось межа між добром і злом буває досить тонкою.
Раскольніков постає як персонаж, який не хоче просто сидіти і чекати, він обирає активність, дієвість. Проблеми накривають героя одна за одною: закинуте навчання в університеті, відсутність роботи, прохання матері про матеріальну до а також улюблена сестра, яка зради родини готова провести усе життя з ненависною людиною.
Борги та злидні оточують Раскольніков на кожному кроці: родина Мармеладова, доля Соні, що продає себе заради добробуту родини, та багатьох інших, що втратили будь-яку надію на краще життя. Увесь цей біль і розпач
приводить Раскольнікова до думки, що один злочинний вчинок можна пробачити, якщо він коштуватиме сотні добрих справ. Саме такі ідеї штовхають його на вбивство лихварки.
Думки та дії виявилися нетотожні: реальній вчинок – вбивство – змінив усе. Гроші уже не здаються такими необхідними, але головне, що герой стратив і те, що мав раніше – самоповагу, спокій, розуміння самого себе. Проти Раскольнікова не висунуто обвинувачень, кроте його самокатування гірші за в’язницю, врешті-решт змушує його здатися.
Роман змушує задуматися над пріоритетами у житті, вічними цінностями, моральними принципами та межею між дозволеним та недозволеним, яку кожна людина визначає для себе сама.
https://ukrtvory.ru/mo%D1%97-rozdumi-nad-romanom-zlochin-i-kara.html
Лев - царь зверей. Не очень умный, раз главным советником выбирает Осла
Осел - советник Льва, ничего разумного посоветовать царю не может
Первый Топтыгин - мечтал оставить свой след в истории, предпочитал для этого совершать "кровопролития", ужасные расправы и погромы; пьяница (Чижик его разбудил с "похмелья"); пакостник и мстительное существо (съел Чижика, который его разбудил пением); автор называет его "скотиной".
Второй Топтыгин - был, как пишет автор, поумнее первого, даже заранее составил план злодеяний; тоже, как и № 1, мечтал о славе и тоже учинял погромы в лесу. Своё правление начал с "блестящего" злодейства: ночью истребил всю скотину у "соседнего мужика"
Третий Топтыгин - самый умный из всех, осторожный и хитрый, провел всё своё правление, сидя в берлоге; лично не занимался "кровопролитиями", но и не запрещал их, делал вид, что не видит беспорядков в лесу. Его можно назвать либеральным правителем.
Скворец - слишком честная пташка или, наоборот, первый кляузник в лесу, т.к. именно он рассказал всем, что Топтыгин № 1 съел Чижика.
Объяснение: