Lerik2001bars2281 б 5-9 20+10 б сочинение по рассказу и.с.тургенева "муму' план: 1) герасим-самое замечательное лицо в рассказе2) герасим и остальная барская челядь 3) образ бырыни 4) как в рассказе раскрывается тема драматической судьбы женщины5) уход герасима-открытый протест против барыни6) гибель муму стала душевным потрясением сделать) завтра уже надо работу і (1) слідкувати відзначити порушення! luiza21dzortova 05.04.2015вот это из интерната или тебе своими слововми могу відповіді та поясненнянайкраща відповідь! kristina827 середнячок мне понравился рассказ и. тургенева «муму». это такой грустный рассказ, что в конце хочется всплакнуть. мне кажется, не многие смогут сдержать своих слез, дойдя до конца произведения. главным героем рассказа является герасим – глухонемой слуга одной вредной и самовлюбленной барыни. он изображен как могучий человек огромного роста, с огромными руками и с недюжинной силой. прислуживая во дворе своей барыни, он знакомится с прачкой татьяной и влюбляется в нее. но та должна выйти замуж за другого. и, чтобы отвязаться от герасима, она притворяется пьяной. так как герасим ненавидит пьющих, он решает отказаться от любви к татьяне. в этом поступке, мне кажется, хорошо видна его сила воли и то, что герасим не может поступиться своими принципами даже ради любимой девушки. однако, потом появляется собачка муму. она привязывается к герасиму, который спас ее из речки. и герасим тоже привязывается к ней. муму ласковая собачка, умная и добрая. но вдруг барыня приказывает убить муму, потому что та ее чуть не укусила. и герасим вынужден избавиться от нее. он решает сделать это сам, не доверяя другим прислугам. как же тяжело ему должно было быть решиться на такой поступок! он берет муму с собой, отправляется на лодке на середину реки, привязывает муму к кирпичам, «отворачивается, жмурится и разжимает руки…» для герасима «самый шумный день был безмолвен и беззвучен»… муму умерла от рук собственного хозяина. после этого герасим сбегает от своей барыни и пешком добирается до своей деревни. там он живет один-одинешенек в своей избе и пашет за четверых. мне кажется, герасим – это сильный человек, не только , но и духовно. он смог пересилить себя целых два раза! он отказался от любимой и от своей любимицы-собачки. герасим вызывает у нас только огромное уважение. однако, как же грустно должно было быть ему самому!
Проблема поет і суспільство є однією з найгостріших для людей із творчим потенціалом і загостреним світовідчуттям — для митців слова. Як почуватиметься талановита високоінтелектуальна людина, наприклад, у товаристві обмежених міщан? Чи .оцінять вони духовні й творчі надбання такої людини? Чого варті всі прекрасні душевні поривання, усі вияви натхнення для брутальної нечулої юрби? Ці питання ставить видатний французький поет XIX століття Шарль Бодлер у своїй поезії "Альбатрос".
Як представник символізму в літературі, Шарль Бодлер віддавав перевагу асоціативному мисленню. Важливим для нього був символ як уособлення певного явища, філософського поняття. Вірш "Альбатрос" — яскравий тому доказ.
Автор говорить про гордих морських птахів, альбатросів, які вільно ширяють над водними глибинами. їхні білосніжні крила, плавний політ не можуть не викликати захоплення. Та ось альбатроса для розваги ловлять матроси й кладуть його на палубу. Що бачимо далі? Величезні крила, які так добре тримали в повітрі, не дають злетіти з палуби й тільки безпомічно волочаться за тілом, ноги ледве ступають — і птах виглядає смішно й незграбно.
Проблема поет і суспільство є однією з найгостріших для людей із творчим потенціалом і загостреним світовідчуттям — для митців слова. Як почуватиметься талановита високоінтелектуальна людина, наприклад, у товаристві обмежених міщан? Чи .оцінять вони духовні й творчі надбання такої людини? Чого варті всі прекрасні душевні поривання, усі вияви натхнення для брутальної нечулої юрби? Ці питання ставить видатний французький поет XIX століття Шарль Бодлер у своїй поезії "Альбатрос".
Як представник символізму в літературі, Шарль Бодлер віддавав перевагу асоціативному мисленню. Важливим для нього був символ як уособлення певного явища, філософського поняття. Вірш "Альбатрос" — яскравий тому доказ.
Автор говорить про гордих морських птахів, альбатросів, які вільно ширяють над водними глибинами. їхні білосніжні крила, плавний політ не можуть не викликати захоплення. Та ось альбатроса для розваги ловлять матроси й кладуть його на палубу. Що бачимо далі? Величезні крила, які так добре тримали в повітрі, не дають злетіти з палуби й тільки безпомічно волочаться за тілом, ноги ледве ступають — і птах виглядає смішно й незграбно.
Объяснение: