Для всіх нас природні і звичайні поняття Петербург Пушкіна, Петербург Гоголя, Достоєвського, Блока, Ахматової... Петербургом просочена література: він такий неповторно красивий, такий значний, що просто не міг не ввійти у творчість художників, письменників, поетів. Петербург не тільки одухотворений, він живий. У кожного з нас він свій, неповторний і єдиний. Міста — як люди. До Петербурга так і ставляться — як до живої істоти. Хтось любить його і вважає прекрасним, для когось він чужий і бездушний... Для Достоєвського Петербург — «найзловмисніше і відворотне місто в світі». Вустами героїв Достоєвський передає своє ставлення до нього: «...справжнє нещастя живе в Петербурзі», «...це місто напівбожевільних... Рідко де знайдеться стільки похмурих, різких і дивних впливів на душу людини, як у Петербурзі...» І все-таки Достоєвський дуже любив Петербург. Це місто його молодості, його народження як письменника, його запаморочливих успіхів, трагічних переживань і втрат. Він необхідний йому для творчості: часто Петербург ставав джерелом його натхнення. Але він, так само, як його герої, почуває себе в цьому місті неприкаяним.
Для всіх нас природні і звичайні поняття Петербург Пушкіна, Петербург Гоголя, Достоєвського, Блока, Ахматової... Петербургом просочена література: він такий неповторно красивий, такий значний, що просто не міг не ввійти у творчість художників, письменників, поетів. Петербург не тільки одухотворений, він живий. У кожного з нас він свій, неповторний і єдиний. Міста — як люди. До Петербурга так і ставляться — як до живої істоти. Хтось любить його і вважає прекрасним, для когось він чужий і бездушний... Для Достоєвського Петербург — «найзловмисніше і відворотне місто в світі». Вустами героїв Достоєвський передає своє ставлення до нього: «...справжнє нещастя живе в Петербурзі», «...це місто напівбожевільних... Рідко де знайдеться стільки похмурих, різких і дивних впливів на душу людини, як у Петербурзі...» І все-таки Достоєвський дуже любив Петербург. Це місто його молодості, його народження як письменника, його запаморочливих успіхів, трагічних переживань і втрат. Він необхідний йому для творчості: часто Петербург ставав джерелом його натхнення. Але він, так само, як його герої, почуває себе в цьому місті неприкаяним.
Объяснение:
о
1) Что случилось с главным героем рассказа В.П. Астафьева «Фотография, на которой меня нет» после катания с обрыва?
У него обострилась болезнь, очень сильно стали болеть ноги.
2) Почему главный герой не смог сфотографироваться со всеми?
Обострение болезни было очень сильным, и он просто не смог бы дойти до школы.
3)Как отреагировал Санька, когда стало понятно, что главный герой не может попасть в школу на фотографирование?
Сказал, что он тогда тоже не будет фотографироваться.
4)Как к главному герою попала сделанная в школе фотография?
Её отдал учитель, придя в дом к главному герою.
5)Как в селе относились к учителям?
С большим уважением.
6)Как учитель относился к своей работе?
Был очень внимательным к ученикам и старался много сделать для школы.
7) Как бабушка главного героя относилась к учёбе и образованию?
Восхищалась образованными людьми и хотела, чтобы внук тоже стал образованным.
8)Что говорит главный герой о знаниях учителя и деревенских ребят о природе?
Учитель знал очень много, но ребята, выросшие в деревне среди природы, знали что-то такое, чего учитель без них не знал.
9) Как спустя годы главный герой оценивает своего деревенского учителя?
Считает его настоящим учителем, очень достойно делавшим своё дело.
Объяснение:
Я сама уже сделала, у меня проверили, всё правильно)