Напишите мини-эссе «Какое чувство вызывает Беликов» – жалость или презрение? (Рассказ А. П. Чехова «Человек в футляре»). Обоснуйте свой ответ, используя ПОПС-формулу
О запорожском казачестве написано немало интересных произведений, и одно из наилучших - повесть Н. В. Гоголя “Тарас Бульба”, над которой писатель работал почти десять лет. Главные герои: старик козака Тараса Бульбы и два его сына - Остап и Андрий, очень непохожие друг на друга. Думаю, что именно этот контраст Гоголю лучше нарисовать казацкую действительность, принудить нас, читателей, задуматься над собственным характером и поступками.
Впервые мы встречаемся с Остапом и Андрием на их родном родительском дворе. Сначала нас может больше привлекать образ Андрия, так как сравнительно с суровым Остапом он более чувствительный, нежный. И вот из страниц повести возникает история жизни каждого, и наше отношение постепенно изменяется. Мы понимаем, что общие в братьев лишь молодость, их “свежесть, рослость, могущественная телесная красота”, которая поразила даже отца. Сам же Тарас сумел привить сыновьям интерес к казацкой жизни, воспитать в них храбрость, ловкость.
Но эти качества характера в братьях совсем разные: хотя Андрий и отличался в бурсе смелостью, но она всегда приводила к беде. В нем соединились упорство и притворное мужество: он умел выворачиваться, хитрить, даже умолять пощады. Совсем другой - Остап, который еще из бурсы выделялся ясным умом и крепкой волей. Честный и храбрый, он предстает перед нами преданным товарищем: “Он был добр в такой мере, в который можно было быть с таким характером и в тогдашнее время”…
Как только юноши попадают в Запорожскую Сечь, сразу же приобретают «добрую репутацию у казаков»: оба ловкие, оба смелые воины. Но и здесь их храбрость различается: Остап - спокойный и всегда уверенный в себе; за умную храбрость козаки ценят его и недаром выбирают атаманом после гибели Бородатого. А вот храбрость Андрия оказывается не здравомыслящей и бесцельной; он мало задумывается над тем, за что бросается в бой.
Остап твердо знает, ради чего он живет, ведет борьбу; его вдохновляет огромная, сильная любовь к родной земле и товарищам, ненависть к врагам и стремление защищать отчизну. Вот что делает Остапа настоящим героем! У Андрея же нет искренней любви к родине и друзьям, и потому слепая любовь к дочери врага быстро превращает его в предателя. Он забывает святые чувства верности отчизне и обществу: “А что мне отец, товарищи, отчизна! … нет у меня никого!”. И вот стоит он, трусливый, никчемный, перед судом своего отца. Позорной была его жизнь, позорная и его смерть… и здесь же мы видим Остапа в последнем жарком бою, после которого он попадает в плен. Терпя нечеловеческие страдания, он даже не простонал; достойной и величественной была его смерть.
ответ:Головний герой роману Том Сойєр — звичайний хлопчик, пустун і бешкетник. Виховується він у тітки — сестри покійної матері, яка всією душею любить хлопчика, хоч і карає інколи, а все ж жаліє. Життя Тома не можна назвати безтурботним, проте воно сповнене пригод, світла та маленьких радощів. Він уміє в зовсім простому, буденному бачити незвичайне. І, здається, звичайнісінькі речі він перетворює на щось дивне, незвичайне, таємниче. Тому нові дивовижні можливості відкриває перед ним і вирваний зуб, який йому вдається вигідно обміняти, і завдання тітоньки Поллі побілити паркан, який замість нього вибілили його товариші. Так покарання він зумів перетворити на втіху. Будь-який предмет побуту — ключ, гайка, грудка крейди, мідна клямка, собачий нашийник — завдяки його вигадці й уяві — все тут незвичайне.
У характері Тома ми можемо побачити як позитивне, так і негативне, але позитивне переважає. Звичайно, Том — безтурботний, неслухняний хлопчик, який може утнути будь-які капості. Інколи прогулює уроки в школі, грубо поводиться з тітонькою, може набешкетувати в домі, але разом з тим цей бешкетник і зірвиголова — добрий, турботливий, благородний друг, сміливий і мужній, правдивий і чесний. Одне слово, такий, як і багато його однолітків. А бешкетує він не зі зла, а тому, що він невиправний мрійник, любить вигадувати різні пригоди, щоб життя було веселішим і цікавішим. Але, зустрівшись із жорстоким світом несправедливості, який існував у дорослих, Том залишається порядною людиною та вірним другом. Разом зі своїм другом Геком він врятовує від смерті невинного Потгера.
Том разом із Геком мріяли про те, що вони обов’язково знайдуть скарб. Але, коли скарб нарешті був знайдений, вони зрозуміли, що гроші їм абсолютно не цікаві. їм треба було лише героїчне життя, пригоди. І не диво — чесні, незаплямовані чисті дитячі душі й не потребували більшого.
Том — мужня, благородна людина. Він, як справжній лицар, зумів витерпіти покарання за свою подружку Беккі. А як дивно він «заручився» з нею? І скільки сміливості, сили волі, витримки виявив Том, коли разом із Беккі вони опинилися, здавалося б, у безвихідному становищі, потрапивши у печеру. І знайшов-таки вихід, врятувавши не тільки своє життя, а й життя Беккі. Отже, попри деякі недоліки у характері хлопчика, з нього, мені здається, виросте добра, порядна, справжня людина.
Мрії, надії, тривоги, сподівання, пригоди — все це залишається у далекій країні, яка називається дитинством. Радісний, чудовий світ дитинства, куди ми, ставши дорослими, можемо повернутися лише думкою. Там на нас чекають незвичайні пригоди, улюблені герої — такі, як Том Сойєр, на якого нам теж хотілося б бути схожими. І роман Марка Твена «Пригоди Тома Сойєра» назавжди став улюбленим твором, бо це роман про людські ідеали, про становлення особистості й пошуки істини в задушливому середовищі обивательського існування.
так?
Объяснение:
О запорожском казачестве написано немало интересных произведений, и одно из наилучших - повесть Н. В. Гоголя “Тарас Бульба”, над которой писатель работал почти десять лет. Главные герои: старик козака Тараса Бульбы и два его сына - Остап и Андрий, очень непохожие друг на друга. Думаю, что именно этот контраст Гоголю лучше нарисовать казацкую действительность, принудить нас, читателей, задуматься над собственным характером и поступками.
Впервые мы встречаемся с Остапом и Андрием на их родном родительском дворе. Сначала нас может больше привлекать образ Андрия, так как сравнительно с суровым Остапом он более чувствительный, нежный. И вот из страниц повести возникает история жизни каждого, и наше отношение постепенно изменяется. Мы понимаем, что общие в братьев лишь молодость, их “свежесть, рослость, могущественная телесная красота”, которая поразила даже отца. Сам же Тарас сумел привить сыновьям интерес к казацкой жизни, воспитать в них храбрость, ловкость.
Но эти качества характера в братьях совсем разные: хотя Андрий и отличался в бурсе смелостью, но она всегда приводила к беде. В нем соединились упорство и притворное мужество: он умел выворачиваться, хитрить, даже умолять пощады. Совсем другой - Остап, который еще из бурсы выделялся ясным умом и крепкой волей. Честный и храбрый, он предстает перед нами преданным товарищем: “Он был добр в такой мере, в который можно было быть с таким характером и в тогдашнее время”…
Как только юноши попадают в Запорожскую Сечь, сразу же приобретают «добрую репутацию у казаков»: оба ловкие, оба смелые воины. Но и здесь их храбрость различается: Остап - спокойный и всегда уверенный в себе; за умную храбрость козаки ценят его и недаром выбирают атаманом после гибели Бородатого. А вот храбрость Андрия оказывается не здравомыслящей и бесцельной; он мало задумывается над тем, за что бросается в бой.
Остап твердо знает, ради чего он живет, ведет борьбу; его вдохновляет огромная, сильная любовь к родной земле и товарищам, ненависть к врагам и стремление защищать отчизну. Вот что делает Остапа настоящим героем! У Андрея же нет искренней любви к родине и друзьям, и потому слепая любовь к дочери врага быстро превращает его в предателя. Он забывает святые чувства верности отчизне и обществу: “А что мне отец, товарищи, отчизна! … нет у меня никого!”. И вот стоит он, трусливый, никчемный, перед судом своего отца. Позорной была его жизнь, позорная и его смерть… и здесь же мы видим Остапа в последнем жарком бою, после которого он попадает в плен. Терпя нечеловеческие страдания, он даже не простонал; достойной и величественной была его смерть.
ответ:Головний герой роману Том Сойєр — звичайний хлопчик, пустун і бешкетник. Виховується він у тітки — сестри покійної матері, яка всією душею любить хлопчика, хоч і карає інколи, а все ж жаліє. Життя Тома не можна назвати безтурботним, проте воно сповнене пригод, світла та маленьких радощів. Він уміє в зовсім простому, буденному бачити незвичайне. І, здається, звичайнісінькі речі він перетворює на щось дивне, незвичайне, таємниче. Тому нові дивовижні можливості відкриває перед ним і вирваний зуб, який йому вдається вигідно обміняти, і завдання тітоньки Поллі побілити паркан, який замість нього вибілили його товариші. Так покарання він зумів перетворити на втіху. Будь-який предмет побуту — ключ, гайка, грудка крейди, мідна клямка, собачий нашийник — завдяки його вигадці й уяві — все тут незвичайне.
У характері Тома ми можемо побачити як позитивне, так і негативне, але позитивне переважає. Звичайно, Том — безтурботний, неслухняний хлопчик, який може утнути будь-які капості. Інколи прогулює уроки в школі, грубо поводиться з тітонькою, може набешкетувати в домі, але разом з тим цей бешкетник і зірвиголова — добрий, турботливий, благородний друг, сміливий і мужній, правдивий і чесний. Одне слово, такий, як і багато його однолітків. А бешкетує він не зі зла, а тому, що він невиправний мрійник, любить вигадувати різні пригоди, щоб життя було веселішим і цікавішим. Але, зустрівшись із жорстоким світом несправедливості, який існував у дорослих, Том залишається порядною людиною та вірним другом. Разом зі своїм другом Геком він врятовує від смерті невинного Потгера.
Том разом із Геком мріяли про те, що вони обов’язково знайдуть скарб. Але, коли скарб нарешті був знайдений, вони зрозуміли, що гроші їм абсолютно не цікаві. їм треба було лише героїчне життя, пригоди. І не диво — чесні, незаплямовані чисті дитячі душі й не потребували більшого.
Том — мужня, благородна людина. Він, як справжній лицар, зумів витерпіти покарання за свою подружку Беккі. А як дивно він «заручився» з нею? І скільки сміливості, сили волі, витримки виявив Том, коли разом із Беккі вони опинилися, здавалося б, у безвихідному становищі, потрапивши у печеру. І знайшов-таки вихід, врятувавши не тільки своє життя, а й життя Беккі. Отже, попри деякі недоліки у характері хлопчика, з нього, мені здається, виросте добра, порядна, справжня людина.
Мрії, надії, тривоги, сподівання, пригоди — все це залишається у далекій країні, яка називається дитинством. Радісний, чудовий світ дитинства, куди ми, ставши дорослими, можемо повернутися лише думкою. Там на нас чекають незвичайні пригоди, улюблені герої — такі, як Том Сойєр, на якого нам теж хотілося б бути схожими. І роман Марка Твена «Пригоди Тома Сойєра» назавжди став улюбленим твором, бо це роман про людські ідеали, про становлення особистості й пошуки істини в задушливому середовищі обивательського існування.
Объяснение: