.Напишите отзыв к понравившемуся произведению, изученному в четвертой четверти (общее впечатле- ние о произведении, мое отношение к героям произведения, кто понравился, чем понравился и почему;
какой эпизод в произведении запомнился и чем чему учит произведение). Объем работы - 70-90 слов.
відповідь:
бароко виявилося в різних галузях мистецтва: літературі, архітектурі, живопису, музиці, скульптурі. архітектура бароко відзначається широтою форм, масштабністю будівель, пануванням «хвилястих» ліній, неврівноважених композицій. архітектурні ансамблі органічно вписуються в навколишнє середовище, стаючи частиною рухливого й мінливого світу. яскравим прикладом архітектурного бароко є церква сан карло алле куатро фонтане (1634—1667), збудована за проектом ф. борроміні. в україні також є багато зразків бароко в архітектурі, наприклад, покровська церква (1766), церква св. андрія первозванного (1747 —1753), церкви печерської лаври, дзвіниця софійського собору в києві. україна у світовому культурному просторі бароко набуло значного розвитку в українській культурі xvi — xviii ст. воно знайшло свій вияв в архітектурі, живописі, іконографії, літературі та інших видах мистецтва. окрім загальноєвропейських рис, бароко в україні мало свою специфіку. цей напрям ґрунтувався тут на власних національних джерелах: києворуських і фольклорних. у культуру українського бароко приходять загадкові, дивакуваті характери. відчуваючи суперечності між тілесним і духовним, багатством і бідністю, життєвими благами й моральними нормами, вони прагнуть до аскетичного самообмеження, духовного життя, хоча й не заперечують розкошів і насолод світу. як пише а. макаров у книзі «світло українського бароко», ідеал бароко — «аскет-філософ», тобто людина, якій близька і зрозуміла антична любов до всього живого і земного, але чию душу переповнює водночас жага небесного, вічного, неминущого». митці того часу, хоча й усвідомлювали складність людського буття, вірили в можливість її духовного прозріння, по-новому розкриваючи її та світ довкола. окрім того, українське бароко тісно пов’язане із суто національними проблемами, воно відбиває складний шлях формування української державності. художники бароко поетизували духовний світ козака, утверджували образ діяльного героя, який віддано служить вітчизні. твори українського бароко відзначаються підкресленим дидактизмом, риторичністю і посиленою увагою до етичних питань. значний вплив на розвиток українського бароко справила історія і культура козацтва, тому нерідко бароко в україні називають «козацьким». однак таке визначення звужує розуміння напряму, для формування якого велике значення мали й книжні, церковні традиції.в образотворчому мистецтві бароко виявилося в гіперболізмі образів, контрастності й водночас колористичній єдності цілого. художники розробляють релігійні та міфологічні сюжети, їм алегоричного змісту. велику увагу митці приділяли світлотіні, прийомам розширення простору. вони надавали перевагу широким мазкам, вільній темпераментній манері письма. з полотен великих майстрів бароко дивляться охоплені пристрастями й суперечностями люди, що живуть складним духовним життям. значний внесок у культуру зробили такі видатні художники бароко, як караваджо (італія), рубенс (фландрія), рембрандт (голландія).
у скульптурі бароко є увагу живописність та динамізм композицій, плинність ліній, що створює враження мінливості й постійного руху образів (л. берніні та і
бароко в музиці представляють г. ф. гендель та й. с. бах, хоча їхня творчість виходить за межі цього напряму. для музикального бароко характерні сильні образи, прагнення відобразити внутрішній світ людини, драматизм її почуттів, спеціальні засоби виразності, що створюють велич, пишність, декоративність, емоційність музичних картин.
літературне бароко відзначається поліфонізмом, ускладненням форм, поєднанням релігійних і світських мотивів і образів, тяжінням до різних контрастів, алегоризму й емблематичності (людина — звір, світ — лабіринт тощо), намаганням уразити читача пишним, барвистим стилем. яскравими представниками бароко в західній європі були л. гонгора, п. кальдерон, т. де моліна (іспанія), т. тассо і дж. маріно (італія), дж. мільтон і дж. донн (ія). бароко яскраво виявилося і в українській літературі xvii—xviii ст., воно простежується в різних жанрах, зокрема в поезії л. барановича, і. величковського, г. сковороди, в ораторській прозі і. галятовського, а. радивиловського, у козацьких літописах самовидця, г. грабянки, с. величка та ін.
бароко — відкрита система, що поєднує в собі різні засоби відтворення й перетворення дійсності. воно багатозначне за змістом і розмаїте за формами. у ньому поєдналися ілюзія і реальність, прекрасне і жахливе, жага красивого життя і трагізм. ця складність бароко мала відтворювати суперечливість людської душі, світу й самого буття, що в уявленні митців є суцільним лабіринтом, де особистість стикається з різними силами й постійно випробовується на духовну стійкість.
пояснення:
ответ:ок
Объяснение:
Серафима Константиновна Власова родилась (15 (28) июля 1901 года в Томске. Ее отец, Константин Северьянович Астафьев, был рабочим кожевенного завода. Когда будущей писательнице исполнилось девять лет, ее мать, забрав с собой дочку, ушла от отца Серафимы и вышла впоследствии замуж за революционера Андрея Черносвитова. Во время Гражданской войны ее отчим стоял во главе Частей особого назначения (ЧОН) всей Западной Сибири. В 1926 году Черносвитова не стало, а спустя пару лет скончалась и мать Серафимы. Серафима получила образование в церковно-приходской школе, затем окончила Высшее начальное училище в Томске, а позднее - гимназию.
В 1920 году Серафима вышла замуж и переехала вместе с мужем в Екатеринбург. Там она устроилась на работу учительницей. Позднее семье пришлось переехать в поселок Верх-Исетского завода, где она также преподавала в школе. Первый брак оказался несчастным и вскоре распался. С 1928 года несколько лет прожила в Сысерти. Уже тогда она начала знакомиться с уральским фольклором и сохранять местные сказания и легенды. Вторым браком Серафима выходит за учителя и партийного работника Николая Власова. В 1932 году ее мужа переводят работать в Челябинскую область. Серафима Власова продолжает работать учительницей вначале в Кочкаре, а затем уже в Пласте, где впоследствии дослуживается до директора школы. В 1936 году Власовы переезжают в Томск. Серафима поступает на заочное обучение в Ленинградский институт политпросветработы им. Н. К. Крупской, который и оканчивает в 1937 году, а уже в 1943 году также заочно оканчивает исторический факультет Томского педагогического института.
С 1938 года является членом Всесоюзной Коммунистической партии большевиков. В годы войны работала заведующей отделом пропаганды и агитации райкома ВКП(б). За эвакуированным, в том числе детям из блокадного Ленинграда, была награждена медалью «За доблестный труд в Великой Отечественной войне 1941–1945». После завершения войны, в 1945 году, Серафима Власова переезжает в Подмосковье, к своей дочери, где некоторое время работает в парткабинете на Софринском научно-исследовательском полигоне, где также работали ее муж и зять. В 1952 году семья Серафима Власова вместе с семьей дочери переезжает в Челябинскую область, где снова возвращается к преподавательской деятельности в школе поселка Солнечный. Однако вскоре переезжает в Челябинск, где и проживет до своей смерти в 1972 году[3][1].