Нові засоби зображення внутрішнього світу людини у модерністській прозі XX століття. У кінці XIX -і- на початку XX ст. в мистецтві відбувається глобальний переворот, пов'язаний із пошуком нових форм зображення людини і світу. Спираючись на досягнення психологічної прози XIX століття, письменники все більше заглиблюються у внутрішній світ людини. Особливе місце в літературі XX століття займає показ психології героїв, спроба зобразити складність і плинність пси хічного процесу.
Витонченість психологічного аналізу притаманна творчій манері А. Камю. Роман «Чума» побудований на удаваній біді, що трапилася із мешканцями містечка Орана в Алжирі. Цей сюжет дає можливість автору створити багатоплановий твір. Але в романі є й абстрактний, символічний зміст, який дає можливість говорити про людське буття, а роман сприймати як притчу.
А. Камю поділяв ідеї екзистенціалізму, філософської течії, що виникла в XX століття Прихильники цього напряму центром своєї філософської системи роблять особистість. Поняття «буття» замінюються поняттям «екзистента» — існування окремої особистості. Матеріальний світ сприймається як загроза екзистенті, життя абсурдне. Людина самотня в світі, вона сама повинна робити свій вибір. Свобода — це не благо, а тяжкий тягар, який несе людина. Можна вибрати повне злиття з суспільством, а можна бути самим собою, вибрати розвиток своєї особистості і протиставити себе суспільству.
Психологію людини у ситуації вибору і досліджує А. Камю в романі «Чума». Чума постає як фатальна, абсурдна сила, перед обличчям якої люди роблять свій вибір гаючи за людьми, що змушені робити свій вибір, — боротися проти чуми чи сподіватися на її милість, лікар Ріє приходить до висновку, що є більше підстав захоплюватися людиною, ніж зневажати її.
Нові можливості розкрити психологію героя Камю знаходить у відсутності безпосередніх описів внутрішнього життя. Лікар Ріє — оповідач роману. Але про себе він говорить в третій особі, на перший план висуває вчинки героїв. Внутрішній світ розкривається через зовнішні прояви. Наприклад, епізод смерті від хвороби сина слідчого. Йому ввели вакцину, на яку покладали велику надію. Але хлопчик лише більше страждав і довше помирав. Після його смерті Ріє кидає в обличчя священику жорстокі слова зневіри в можливість вищої справедливості. Автор нічого не говорить про переживання свого героя, але його нестриманість свідчить про відчай.
- Для меня день рождения – обычный день, – говорит Алексей Ануфриевич. – Конечно, лучший вариант его отметить – куда-нибудь уехать. Но это несерьезно и похоже на пижонство. Есть даты, которые надо честно отработать. Минувший юбилей – 50-летие – я провел на сцене ТЮЗа, где начинал творческий путь. Попросил режиссера Андрея Андросика – его к сожалению, сегодня уже нет в живых, ввести в спектакль «Палачанка», который он поставил по моей пьесе. Никаких привилегий не было. Репетировал наравне с остальными. Играл по-рыцарски верного воеводу князя Владимира Добрыню. Было сложно. Ведь в этой роли всегда отлично выступал удивительный актер Анатолий Жук. К счастью, моя работа зрителям тоже понравилась… А вот нынешний юбилей планируется другим. Творческого вечера не будет.
- А в качестве актера мы вас еще увидим?
- На мой взгляд, каждый должен заниматься своим делом. К тому же я сейчас занят новым проектом. На базе пансионата Белорусского союза театральных деятелей, что в Острошицком городке, создаем настоящий рыцарский замок. Герб, флаг и хоругвь уже есть. Средневековый город обнесем стеной из бревен, откроем старинную корчму и даже комнату пыток. Желающие смогут пострелять в нашем замке из лука, побороться на мечах и переночевать в комнатах, оформленных в стиле минувших веков. Я выбрал себе апартаменты с портретом знаменитой красавицы, жены великого князя литовского и короля польского Сигизмунда II Августа Барбары Радзивилл. Мне нравится эта женщина. Ей посвящена и моя пьеса «Чорная панна Нясвiжа».
- Как вы получили звание капитана?
- Приказ о его присвоении подписал бывший министр обороны Беларуси Леонид Мальцев после открытия Драматического театра белорусской армии. В детстве никогда не думал, что стану актером или драматургом. Моя мечта – военная служба. Отслужил два года рядовым и попросился в армию еще на три месяца офицером запаса. К необычной все отнеслись с недоверием: от этого чаще всего старались увильнуть. Думаю, желание стать военным появилось не случайно – повлияло послевоенное детство. Да и отец мой Ануфрий Иосифович Дударев – фронтовик. Сестра Надя родилась 20 июня 1941 года. Через шесть дней отец ушел воевать, а появился дома только в 1945-м. Всю оставшуюся жизнь носил он свою, а позже мою гимнастерку, повязывая ее ремнем. В каком-то смысле с войны он так и не вернулся…
Нові засоби зображення внутрішнього світу людини у модерністській прозі XX століття. У кінці XIX -і- на початку XX ст. в мистецтві відбувається глобальний переворот, пов'язаний із пошуком нових форм зображення людини і світу. Спираючись на досягнення психологічної прози XIX століття, письменники все більше заглиблюються у внутрішній світ людини. Особливе місце в літературі XX століття займає показ психології героїв, спроба зобразити складність і плинність пси хічного процесу.
Витонченість психологічного аналізу притаманна творчій манері А. Камю. Роман «Чума» побудований на удаваній біді, що трапилася із мешканцями містечка Орана в Алжирі. Цей сюжет дає можливість автору створити багатоплановий твір. Але в романі є й абстрактний, символічний зміст, який дає можливість говорити про людське буття, а роман сприймати як притчу.
А. Камю поділяв ідеї екзистенціалізму, філософської течії, що виникла в XX століття Прихильники цього напряму центром своєї філософської системи роблять особистість. Поняття «буття» замінюються поняттям «екзистента» — існування окремої особистості. Матеріальний світ сприймається як загроза екзистенті, життя абсурдне. Людина самотня в світі, вона сама повинна робити свій вибір. Свобода — це не благо, а тяжкий тягар, який несе людина. Можна вибрати повне злиття з суспільством, а можна бути самим собою, вибрати розвиток своєї особистості і протиставити себе суспільству.
Психологію людини у ситуації вибору і досліджує А. Камю в романі «Чума». Чума постає як фатальна, абсурдна сила, перед обличчям якої люди роблять свій вибір гаючи за людьми, що змушені робити свій вибір, — боротися проти чуми чи сподіватися на її милість, лікар Ріє приходить до висновку, що є більше підстав захоплюватися людиною, ніж зневажати її.
Нові можливості розкрити психологію героя Камю знаходить у відсутності безпосередніх описів внутрішнього життя. Лікар Ріє — оповідач роману. Але про себе він говорить в третій особі, на перший план висуває вчинки героїв. Внутрішній світ розкривається через зовнішні прояви. Наприклад, епізод смерті від хвороби сина слідчого. Йому ввели вакцину, на яку покладали велику надію. Але хлопчик лише більше страждав і довше помирав. Після його смерті Ріє кидає в обличчя священику жорстокі слова зневіри в можливість вищої справедливості. Автор нічого не говорить про переживання свого героя, але його нестриманість свідчить про відчай.
- Для меня день рождения – обычный день, – говорит Алексей Ануфриевич. – Конечно, лучший вариант его отметить – куда-нибудь уехать. Но это несерьезно и похоже на пижонство. Есть даты, которые надо честно отработать. Минувший юбилей – 50-летие – я провел на сцене ТЮЗа, где начинал творческий путь. Попросил режиссера Андрея Андросика – его к сожалению, сегодня уже нет в живых, ввести в спектакль «Палачанка», который он поставил по моей пьесе. Никаких привилегий не было. Репетировал наравне с остальными. Играл по-рыцарски верного воеводу князя Владимира Добрыню. Было сложно. Ведь в этой роли всегда отлично выступал удивительный актер Анатолий Жук. К счастью, моя работа зрителям тоже понравилась… А вот нынешний юбилей планируется другим. Творческого вечера не будет.
- А в качестве актера мы вас еще увидим?
- На мой взгляд, каждый должен заниматься своим делом. К тому же я сейчас занят новым проектом. На базе пансионата Белорусского союза театральных деятелей, что в Острошицком городке, создаем настоящий рыцарский замок. Герб, флаг и хоругвь уже есть. Средневековый город обнесем стеной из бревен, откроем старинную корчму и даже комнату пыток. Желающие смогут пострелять в нашем замке из лука, побороться на мечах и переночевать в комнатах, оформленных в стиле минувших веков. Я выбрал себе апартаменты с портретом знаменитой красавицы, жены великого князя литовского и короля польского Сигизмунда II Августа Барбары Радзивилл. Мне нравится эта женщина. Ей посвящена и моя пьеса «Чорная панна Нясвiжа».
- Как вы получили звание капитана?
- Приказ о его присвоении подписал бывший министр обороны Беларуси Леонид Мальцев после открытия Драматического театра белорусской армии. В детстве никогда не думал, что стану актером или драматургом. Моя мечта – военная служба. Отслужил два года рядовым и попросился в армию еще на три месяца офицером запаса. К необычной все отнеслись с недоверием: от этого чаще всего старались увильнуть. Думаю, желание стать военным появилось не случайно – повлияло послевоенное детство. Да и отец мой Ануфрий Иосифович Дударев – фронтовик. Сестра Надя родилась 20 июня 1941 года. Через шесть дней отец ушел воевать, а появился дома только в 1945-м. Всю оставшуюся жизнь носил он свою, а позже мою гимнастерку, повязывая ее ремнем. В каком-то смысле с войны он так и не вернулся…