Тарас Шевченко народився 25 лютого (9 березня) 1814 року[7] в селі Моринці, нині Звенигородського району Черкаської області, Україна (за тогочасним адмінподілом Пединівська волость, Звенигородського повіту Київської губернії). Був третьою дитиною селян-кріпаків Григорія Івановича Шевченка і Катерини Якимівни Бойко після сестри Катерини (8 (20) листопада 1804 — близько 1848) та брата Микити (16 (28) травня 1811 — близько 1870)[8].
Згідно з родинними переказами, Тарасові діди й прадіди з батьківського боку походили від козака Андрія, який на початку XVIII століття прийшов із Запорізької Січі. Батьки його матері, Катерини Якимівни Бойко, були переселенцями з Прикарпаття.[9]
1816 року сім'я Шевченків переїхала до села Кирилівка (нині Шевченкове Звенигородського району) Звенигородського повіту, звідки походив Григорій Іванович. Дитячі роки Тараса пройшли в цьому селі. 12 (24) травня 1816 року народилася Тарасова сестра Ярина, а 26 січня (7 лютого) 1819 року — сестра Марія. Одного разу малий Тарас пішов шукати «залізні стовпи, що підпирають небо», і заблукав у полі. Чумаки, зустрівши хлопця, забрали його з собою й увечері привезли до Кирилівки. 8 (20) березня 1821 року народився Тарасів брат Йосип
В кратком эпилоге к «Капитанской дочке» Пушкин указал, что получил записки Гринева от его внука, а от себя добавил лишь эпиграфы. Такой прием придал повествованию документальную достоверность и одновременно показал, что позиция главного героя может не совпадать с позицией писателя. Учитывая тематику романа и сложные отношения Пушкина с властями, это было не лишней предосторожностью.
Александр Сергеевич считал произведение исторической повестью, но по многим литературным характеристикам «Капитанская дочка» достойна претендовать на роман. Жанр повествования можно назвать семейной хроникой или биографией главного героя – Петра Андреевича Гринева. Рассказ ведется от его имени. Завязка сюжета происходит в первой главе, когда семнадцатилетний Петруша отправляется служить в Белогорскую крепость. В повести есть две кульминации: захват крепости пугачевцами и обращение Гринева к самозванцу за Развязка сюжета – помилование героя императрицей.
Тарас Шевченко народився 25 лютого (9 березня) 1814 року[7] в селі Моринці, нині Звенигородського району Черкаської області, Україна (за тогочасним адмінподілом Пединівська волость, Звенигородського повіту Київської губернії). Був третьою дитиною селян-кріпаків Григорія Івановича Шевченка і Катерини Якимівни Бойко після сестри Катерини (8 (20) листопада 1804 — близько 1848) та брата Микити (16 (28) травня 1811 — близько 1870)[8].
Згідно з родинними переказами, Тарасові діди й прадіди з батьківського боку походили від козака Андрія, який на початку XVIII століття прийшов із Запорізької Січі. Батьки його матері, Катерини Якимівни Бойко, були переселенцями з Прикарпаття.[9]
1816 року сім'я Шевченків переїхала до села Кирилівка (нині Шевченкове Звенигородського району) Звенигородського повіту, звідки походив Григорій Іванович. Дитячі роки Тараса пройшли в цьому селі. 12 (24) травня 1816 року народилася Тарасова сестра Ярина, а 26 січня (7 лютого) 1819 року — сестра Марія. Одного разу малий Тарас пішов шукати «залізні стовпи, що підпирають небо», і заблукав у полі. Чумаки, зустрівши хлопця, забрали його з собою й увечері привезли до Кирилівки. 8 (20) березня 1821 року народився Тарасів брат Йосип
Александр Сергеевич считал произведение исторической повестью, но по многим литературным характеристикам «Капитанская дочка» достойна претендовать на роман. Жанр повествования можно назвать семейной хроникой или биографией главного героя – Петра Андреевича Гринева. Рассказ ведется от его имени. Завязка сюжета происходит в первой главе, когда семнадцатилетний Петруша отправляется служить в Белогорскую крепость. В повести есть две кульминации: захват крепости пугачевцами и обращение Гринева к самозванцу за Развязка сюжета – помилование героя императрицей.