Одним з найбільш знаменитих віршів Блока є вірш «Незнайома», що відноситься до другого періоду творчості О. Блока. Він фактично розділений на дві смислові частини, що протиставляються один одному. У першій частині поет малює малоприємну картину якогось міста: Щовечора над ресторанами, Де шал гарячий не приглух, Правує окриками п’яними Весни хмільний і тлінний дух. Через ці рядки він показує, як порожній світ, повний смороду, що все не має жодного сенсу. І, швидше, тут йдеться не про конкретний ресторан, а про навколишній світ загалом, про людей, про «пияк з очима кроликів», про безвихідь і дикість життя. А в небі, все схопивши позирком, Байдуже скривлюється диск. Конфлікт у вірші О. Блока «Незнайома» подається через призму романтичної іронії і становить основу сюжету. Дійсність у цій поезії — це світ обивателів, що гайнують свої дні у трясовині затишку, пияцтва, фліртів. Ця реальність представлена у вірші у двох замальовках: дачне передмістя та задушливе приміщення ресторану. Але цієї похмурої, можна навіть сказати, повної песимізму картині, протистоїть наступна частина вірша, де з’являється Вона – таємнича Незнайомка. Вона повільно йде між п’яними, І все зажурена, одна, Духами дишачи й туманами, Сідає мовчки край вікна. Саме в чадному ресторані з’являється Незнайома — загадкова красуня, що заволоділа серцем ліричного героя. Її образ оповитий чарівним серпанком, риси обличчя та обрис фігури невизначені, туманні, розмиті, ніби з «нетутешнього» світу, тому ліричний герой бачить «берег зачарований і чарами пойняту даль». Образ Незнайомої переростає межі образу земної жінки. Вона символізує містичний ідеал жіночої краси, пов’язаний з ідеєю Вічної Жіночності, самої гармонії. Виникаючи на межі реальності та марення, образ Незнайомої в завершальній частині вірша розпадається на окремі фрагменти. Отже, вірш «Незнайома» – один з найкрасивіших за своєю поетичністю й один з найглибших віршів Олександра Блока. Він відноситься до циклу Страшний світ, де поет висловлював всю тугу, відчай і безвихідь цього світу. І саме проти цього відчуття він і повставав у своїх віршах, воістину нездатних залишити байдужою жодну людину. Віршовий розмір “Незнайома” Блок Вірш написаний двоскладовим ямбом (тобто наголос падає на парні склади). Автором вдало використовується перехресна рима АбАб (римуються рядки йдуть по черзі)
«Зачем лгут, что Островский устарел», – писал театральный критик А.Р. Кугель. Действительно, произведения Александра Николаевича Островского не устареют до тех пор, пока в мире будут царствовать приоритеты богатства и денег. Драматург смог точно, ярко и жестоко отразить современные ему реалии жизни. Но, к сожалению, описанное А.Н. Островский является актуальным по сей день, так как мир дельцов развивается и выходит на новый уровень.
Известный драматург смог показать общество, которое не ценит ни чужой жизни, ни собственной. Во главу всего становятся деньги. Ради них персонажи «Бесприданницы» готовы на все: Харита Игнатьевна продает собственных дочерей, устраивая в доме своеобразный показ невест и подбирая им подходящих по положению женихов. Карандышев, который является человеком небогатым, стремится оказаться в обществе богачей. Кнуров и Вожеватов меряются своими богатствами, показывая остальным жителям города свое превосходство. Купцы даже разговаривать ездят в другие города и даже страны, потому что в Бряхимове нет подходящих им людей. Паратов готов вступить в брак с нелюбимой женщиной только ради ее богатств.
Все качества, которые отразились в образах Паратова, Кнурова, Вожеватова, Хариты Игнатьевны, есть и в современном обществе, в котором без денег и высокого положения выживать бывает довольно трудно. Многие люди стремятся войти в знатные круги и обрести широкие доходы, которые позволят не только роскошно жить, но и показать свое превосходство над другими. Слова Паратова «У меня ничего заветного нет; найду выгоду, так все продам, что угодно» являются жизненным принципом многих современных людей, хотя они, конечно, в этом не признаются
Одним з найбільш знаменитих віршів Блока є вірш «Незнайома», що відноситься до другого періоду творчості О. Блока. Він фактично розділений на дві смислові частини, що протиставляються один одному. У першій частині поет малює малоприємну картину якогось міста: Щовечора над ресторанами, Де шал гарячий не приглух, Правує окриками п’яними Весни хмільний і тлінний дух. Через ці рядки він показує, як порожній світ, повний смороду, що все не має жодного сенсу. І, швидше, тут йдеться не про конкретний ресторан, а про навколишній світ загалом, про людей, про «пияк з очима кроликів», про безвихідь і дикість життя. А в небі, все схопивши позирком, Байдуже скривлюється диск. Конфлікт у вірші О. Блока «Незнайома» подається через призму романтичної іронії і становить основу сюжету. Дійсність у цій поезії — це світ обивателів, що гайнують свої дні у трясовині затишку, пияцтва, фліртів. Ця реальність представлена у вірші у двох замальовках: дачне передмістя та задушливе приміщення ресторану. Але цієї похмурої, можна навіть сказати, повної песимізму картині, протистоїть наступна частина вірша, де з’являється Вона – таємнича Незнайомка. Вона повільно йде між п’яними, І все зажурена, одна, Духами дишачи й туманами, Сідає мовчки край вікна. Саме в чадному ресторані з’являється Незнайома — загадкова красуня, що заволоділа серцем ліричного героя. Її образ оповитий чарівним серпанком, риси обличчя та обрис фігури невизначені, туманні, розмиті, ніби з «нетутешнього» світу, тому ліричний герой бачить «берег зачарований і чарами пойняту даль». Образ Незнайомої переростає межі образу земної жінки. Вона символізує містичний ідеал жіночої краси, пов’язаний з ідеєю Вічної Жіночності, самої гармонії. Виникаючи на межі реальності та марення, образ Незнайомої в завершальній частині вірша розпадається на окремі фрагменти. Отже, вірш «Незнайома» – один з найкрасивіших за своєю поетичністю й один з найглибших віршів Олександра Блока. Він відноситься до циклу Страшний світ, де поет висловлював всю тугу, відчай і безвихідь цього світу. І саме проти цього відчуття він і повставав у своїх віршах, воістину нездатних залишити байдужою жодну людину. Віршовий розмір “Незнайома” Блок Вірш написаний двоскладовим ямбом (тобто наголос падає на парні склади). Автором вдало використовується перехресна рима АбАб (римуються рядки йдуть по черзі)
«Зачем лгут, что Островский устарел», – писал театральный критик А.Р. Кугель. Действительно, произведения Александра Николаевича Островского не устареют до тех пор, пока в мире будут царствовать приоритеты богатства и денег. Драматург смог точно, ярко и жестоко отразить современные ему реалии жизни. Но, к сожалению, описанное А.Н. Островский является актуальным по сей день, так как мир дельцов развивается и выходит на новый уровень.
Известный драматург смог показать общество, которое не ценит ни чужой жизни, ни собственной. Во главу всего становятся деньги. Ради них персонажи «Бесприданницы» готовы на все: Харита Игнатьевна продает собственных дочерей, устраивая в доме своеобразный показ невест и подбирая им подходящих по положению женихов. Карандышев, который является человеком небогатым, стремится оказаться в обществе богачей. Кнуров и Вожеватов меряются своими богатствами, показывая остальным жителям города свое превосходство. Купцы даже разговаривать ездят в другие города и даже страны, потому что в Бряхимове нет подходящих им людей. Паратов готов вступить в брак с нелюбимой женщиной только ради ее богатств.
Все качества, которые отразились в образах Паратова, Кнурова, Вожеватова, Хариты Игнатьевны, есть и в современном обществе, в котором без денег и высокого положения выживать бывает довольно трудно. Многие люди стремятся войти в знатные круги и обрести широкие доходы, которые позволят не только роскошно жить, но и показать свое превосходство над другими. Слова Паратова «У меня ничего заветного нет; найду выгоду, так все продам, что угодно» являются жизненным принципом многих современных людей, хотя они, конечно, в этом не признаются
Объяснение:
выдели то что требуется, удачи