1)7 Життєвий шлях Фауста - це пошуки сенсу життя, пошуки щастя у високому значенні цих слів. Шлях цей довгий і тернистий, наповнений працями, важкими випробуваннями, втрати, розчарування, боротьбою.1)9. Людина – єдина на Землі жива істота, яка має розум і здатна не тільки розуміти, а й осмислювати, творити і передавати свій досвід новим поколінням. Маючи унікальну здатність до розумного мислення, кожна людина може виробити своє ставлення до життя. Розмірковуючи про те, що таке життя, ми мимоволі шукаємо відповідь на питання, яке виникає само собою: «У чому сенс життя?».Якщо в минулих століттях сенс життя більшості людей покладався у вирішенні звичайних повсякденних проблем – у здобутті житла, їжі, та й просто у виживанні, то сьогодні спектр питань, які вимушена вирішувати сучасна людина, значно поширився. Як і будь-який інший час, зараз є люди, які взагалі не замислюються про сенс життя, вони живуть, не думаючи про своє призначення. Хоча правильніше було б сказати про таких людей словами кіногероя Ігоря Костолевського з фільму «Безіменна зірка»: «їм тільки здається, що вони живуть».Якщо кожен з нас трохи ширше відкриє очі, то побачить навколо безліч людей зі своїми бажаннями, інтересами, судженнями. Ніколи не пізно почати жити так, щоб творити добро оточуючим: рідним, близьким, друзям, однокласникам, однокурсникам, колегам по роботі. Не вбивати і не красти відповідно до заповідей – цього явно мало. Жити потрібно так, щоб залишити після себе добрі справи і вчинки, потрібні людям. Тільки тоді можна наприкінці життя усвідомити, що воно прожите не дарма, не безцільно.Уявляєте, наскільки краще і гармонійніше стане світ, якщо кожна людина, відповідаючи на питання про сенс життя людини ХХІ століття, прийде до висновку про те, що жити потрібно не тільки для себе і не стільки заради себе, скільки для оточуючих людей. 2)8. «Фауст» — драматичний твір, але це не п’єса для театру, хоча окремі епізоди можуть бути поставлені на сцені. Це одночасно і трагедія, і колосальна філософська поема, яка відобразила пошуки цілої епохи німецької думки. Самому авторові важко було дати визначення основної ідеї «Фауста», він не бачив можливості виразити весь його глибинний і багатозначний смисл однією думкою. Трагедія відкривається двома прологами. Перший із них «Пролог у театрі» — бесіда поета, актора і директора. Три співбесідника — це ніби три сторони самого автора. Поет мріє про високу мету. Він повинен своїм творінням розкрити «силу людства, що живе в поеті». Актор закликає сміливіше черпати із самого життя, щоб прилучити серця людей. Директор представляє ділову практичну сторону. Він бачить речі без прикрас. Від розмов він кличе до справи, до реального здійснення на сцені високих поетичних задумів. 2)9. Вільгельм Телль вправний лучник і мисливець, має рішучий і сміливий характер.Він не цікавиться боротьбою співвітчизників проти австрійських загарбників.Телль є прихильником миру, за його філософією змія не вжалить, якщо її навмисне не чіпати. Як хоробра і чесна людина він рятує Конрада Баумгартена. Вільгельм Телль не вбивця, він месник, патріот, який захищає не тільки свою честь, а й честь своєї нещасної вітчизни. 3)5 Він став освіченішим і розумнішим 3)6 Волелюбність,честь,самоповага,патріотизм 3)7 Марагарита так простодушна, що її моральне падіння відбувається як би без її провини. М. намагається шукати розрада у вірі: у сцені «На міському валу» вона ставить квіти перед статуєю матері, просячи в неї підтримки. Але сум’яття її все наростає: у соборі, мучимая каяттям після загибелі матері, вона зомліває.
в дужках варіант а без дужок завданя думаю розберетесь
Среди стихотворений Пушкина видное место принадлежит тем, в которых поэт с изумительной поэтической силой и любовью рисует картины родной природы. Несравненный живописец природы, Пушкин воспринимал её не только зорким глазом .художника и тонким слухом музыканта, но и любящим свою родину сердцем горячего патриота. С детских лет, когда Пушкин уезжал на лето в Захарове) , любовь к родной природе прочно вошла в его душу. Эта любовь крепла и ширилась и нашла своё художественное выражение с стихотворениях, поэмах, романс «Евгений Онегин» . Волновавшие его настроения Пушкин передал в замечательных художественных образах, которые обогащают нашу мысль, развивают умение видеть, слышать и чувствовать природу нашей родины, которые близки сердцу каждого русского человека. Но к реалистическому изображению природы Пушкин подошёл не сразу. В период южной ссылки поэта его стихи носят романтический характер. Таково, например, стихотворение «К морю» . Романтическое стихотворение «К морю» вчерне написано было перед отъездом поэта из Одессы, а обработано и закончено в начале октября 1824 года. Поэтическое изображение моря сочетается в стихотворении с размышлениями поэта о своей судьбе изгнанника и о судьбах народов. Море потому близко и дорого Пушкину, что оно представляется ему живым воплощением мятежной и свободной стихии, мощи и гордой красоты, т. е. таких качеств, которые особенно привлекают поэта. Этими качествами в восприятии романтически настроенных современников Пушкина обладали два «властителя дум» тогдашнего молодого поколения — Байрон и Наполеон ' В строфах, посвящённых Наполеону, Пушкин ясно не говорит о своём отношении к нему. Но раньше в стихотворении «Наполеон» (1821) поэт охарактеризовал его как тирана, презирающего человечество, как «смирителя» революции и свободы. В Байроне привлекают Пушкина такие черты знаменитого английского поэта, как гениальность («умчался гений») , свободолюбие («исчез, оплаканный свободой») , неукротимый дух бор-па («как ты, могущ, глубок и мрачен, как ты, ничем неукротим. В «опустелом мире» свободолюбивый борец за благо людей чувствует себя одиноким. В стихотворении раскрывается романтическая тема одиночества поэта в мире. Горечь и протест звучат в строках, обобщающих размышления о «судьбах людей» в мире: Судьба людей повсюду та же: Где благо, там уже на страже Иль просвещенье, иль тиран. На пути к свободе людей стоят стражами или ложная культура господствующих классов, или тираны. Романтическому характеру стихотворения соответствует и приподнятость тона, речь, насыщенная восклицаниями, обращениями, риторическими вопросами, оценочными эпитетами и метафорами.
3)6 Волелюбність,честь,самоповага,патріотизм 3)7 Марагарита так простодушна, що її моральне падіння відбувається як би без її провини. М. намагається шукати розрада у вірі: у сцені «На міському валу» вона ставить квіти перед статуєю матері, просячи в неї підтримки. Але сум’яття її все наростає: у соборі, мучимая каяттям після загибелі матері, вона зомліває.
в дужках варіант а без дужок завданя думаю розберетесь
С детских лет, когда Пушкин уезжал на лето в Захарове) , любовь к родной природе прочно вошла в его душу. Эта любовь крепла и ширилась и нашла своё художественное выражение с стихотворениях, поэмах, романс «Евгений Онегин» .
Волновавшие его настроения Пушкин передал в замечательных художественных образах, которые обогащают нашу мысль, развивают умение видеть, слышать и чувствовать природу нашей родины, которые близки сердцу каждого русского человека. Но к реалистическому изображению природы Пушкин подошёл не сразу. В период южной ссылки поэта его стихи носят романтический характер. Таково, например, стихотворение «К морю» .
Романтическое стихотворение «К морю» вчерне написано было перед отъездом поэта из Одессы, а обработано и закончено в начале октября 1824 года.
Поэтическое изображение моря сочетается в стихотворении с размышлениями поэта о своей судьбе изгнанника и о судьбах народов. Море потому близко и дорого Пушкину, что оно представляется ему живым воплощением мятежной и свободной стихии, мощи и гордой красоты, т. е. таких качеств, которые особенно привлекают поэта. Этими качествами в восприятии романтически настроенных современников Пушкина обладали два «властителя дум» тогдашнего молодого поколения — Байрон и Наполеон ' В строфах, посвящённых Наполеону, Пушкин ясно не говорит о своём отношении к нему. Но раньше в стихотворении «Наполеон» (1821) поэт охарактеризовал его как тирана, презирающего человечество, как «смирителя» революции и свободы.
В Байроне привлекают Пушкина такие черты знаменитого английского поэта, как гениальность («умчался гений») , свободолюбие («исчез, оплаканный свободой») , неукротимый дух бор-па («как ты, могущ, глубок и мрачен, как ты, ничем неукротим. В «опустелом мире» свободолюбивый борец за благо людей чувствует себя одиноким. В стихотворении раскрывается романтическая тема одиночества поэта в мире.
Горечь и протест звучат в строках, обобщающих размышления о «судьбах людей» в мире:
Судьба людей повсюду та же:
Где благо, там уже на страже
Иль просвещенье, иль тиран.
На пути к свободе людей стоят стражами или ложная культура господствующих классов, или тираны.
Романтическому характеру стихотворения соответствует и приподнятость тона, речь, насыщенная восклицаниями, обращениями, риторическими вопросами, оценочными эпитетами и метафорами.