Напишите сочинение по (250 слов) тема: "можно ли нарушать нравственные правила для достижения общего счастья? " план: 1)понимание темы (5-6 предлож.) а)дать толкование ключ словам б)высказать предположение по данной теме 2)согласие или несогласие 3-4)два примера из классической (один из преступление и наказание) 5)заключение дайте хотя бы какие-то мысли по плану
сказание повествует об осаде города белгорода войском печенегов - дикого, кровожадного и хищнического степного народа. изнурённые голодом жители решают сдаться чужеземцам, но некий старик отговаривает их от этого и вразумляет, как перехитрить врагов. горожане варят кисель, заполняют им городской колодец, а затем показывают этот колодец печенежским послам, утверждая, что "сама земля рождает пищу для них", и поэтому осада бессмысленна. удивлённые печенеги отступают от города. здесь сокрыта насмешка над дикими, непросвещёнными степняками; автор утверждает своим соотечественникам, что не должны покорятся недолюдям - чужеземцам.
"сказание о белгородском киселе" — это типичный народный рассказ об обмане врагов хитростью.
Колись давно природний розум підказав йому, що треба лише вдавати «покірного і роботящого» і що «розумніше до часу прикинутися скореним, лишившись у душі вільним, аніж бути скореним насправжки»
І ось одного разу, обурений брутальністю конюха і підпаска, Шептало «як ніколи досі, відчув свою неволю» і вирвався з чіпких рук хлопця. До пізньої ночі бігав кінь по лугах і яругах, насолоджуючись волею, яка «пахла живою вільгістю, міцним настоєм лугових трав і молодого сіна». Ще ніколи не бігалось йому так легко. Стомившись, він упав на спину і качався по м’який траві, подався до річки — попив води і скупався. Стоячи у воді, він «побачив у водянім дзеркалі себе — незвично білого, аж до щему в очах». Гірка правда відкрилася Шепталові. Це тепер, змивши із себе пил і бруд, він знову став білим красенем, а там, у стайні, був «бруднувато-сірим, попелястим» і звичайним, як усі.
Білий кінь Шептало — це алегорія. У цьому образі автор зображує непересічну людину, яка не хоче приймати рабську долю, бути «як усі», опирається «сірій» буденності, але зазнає поразки у цій боротьбі. Письменник хотів показати, як під впливом повсякденного життя і суспільних умов яскрава, але слабка людська особистість втрачає, індивідуальність, зраджує свої мрії, пристосовується до оточення. Вона усе життя перебуває у стані внутрішнього роздвоєння, суперечки між розумом і серцем. Це якнайкраще доводять останні рядки оповідання. Білий кінь, повернувшись додому, не зміг потрапити на подвір’я, що для нього вже було зачинене, і тоді він «скільки зміг, просунув голову між двох жердин та й собі задрімав…»