характеристика братів – «Обидва плечисті, обидва з широкими, лагідними лицями, і схожі один на одного так, як маленький гриб-підберезник схожий на свого більшого сусіда»; – «Вони охопили зором ріку, і їхні лиця ще більше пом’якшали од навколишнього простору…»; – «Але старший брат був розсудливий та відважний, і сокира в його руках не закуняла. Узявся рубати лід, прокладаючи хід до берега, а молодший тупцяв біля нього і, не знаючи, чим до тільки зітхав та нетерпляче бив себе долонями по стегнах та по боках»
Озиралися, намагаючись побачити мисливця, проте не запримітили і, набравши в груди гіркого повітря, чимдуху погнали туди, де лежав лось»; – «Менший підберезник одвернувся, приховуючи сльози. Старший брат узяв його за руку й, не кажучи більше ні слова, повів до саней». – «Діти нічого не сказали — вони ніяк не могли відірвати очей од лося, який ні разу й не поворухнувся, хоча вони й чекали на це». Автор не дає братам імен, а лише називає їх «підберезовиками». Це дає нам змогу зрозуміти, що ці персонажі мають узагальнювальне значення — вони втілюють в оповіданні сили добра. Незважаючи на юний вік, вони без вагань приймають рішення врятувати Лося, хоча він в декілька разів більший за них. Це їм вдається, але захистити тварину від жорстокості іншої людини виявляється нездійсненим. Трагічний фінал повісті наштовхує на думку про те, що людина — не тільки цар природи, але й, інколи, її найбільший ворог
Основная мысль стихотворения "Живу я в глубине России" заключается в том, что автор полностью проникнут любовью к своей родной стране и родному краю. Она описывает свои впечатления от России, используя образы природы и ее красоту.
Один из изобразительных средств, которые использовала автор, это сравнение. Например, автор сравнивает солнце с драгоценной гранью, чтобы передать свет и красоту родного края. Она также сравнивает сосны с девочками, которые сбегают с заснеженных скал, чтобы показать их нежность и природную красоту.
Кроме того, автор использует описательные приемы, чтобы передать красоту родной природы. Она описывает голубые озера, которые являются осколками древних морей, и сравнивает их с ковровыми лугами и плодоносными полями. Автор также описывает земные огни самоцветов, которые светятся в торжественном сумраке гор.
Но главное, что автор хочет передать, это то, что она полюбила свой край навсегда. Она говорит о главной силе Урала - в чудесном искусстве труда. Она любит огонь созидания, ветер больших скоростей, а также лица и руки, которые плавят металл. Все эти образы свидетельствуют о труде и силе людей, живущих в ее родной стране. Она говорит о том, что сердце русское то же самое, что и доброта и песни, и в своем родном крае она видит отражение Руси.
Следовательно, основная мысль стихотворения заключается в том, что автор испытывает глубокую любовь к родине и родной природе России. Она использует различные изобразительные средства, такие как сравнение и описательные приемы, чтобы передать красоту и величие своего края.
характеристика братів – «Обидва плечисті, обидва з широкими, лагідними лицями, і схожі один на одного так, як маленький гриб-підберезник схожий на свого більшого сусіда»; – «Вони охопили зором ріку, і їхні лиця ще більше пом’якшали од навколишнього простору…»; – «Але старший брат був розсудливий та відважний, і сокира в його руках не закуняла. Узявся рубати лід, прокладаючи хід до берега, а молодший тупцяв біля нього і, не знаючи, чим до тільки зітхав та нетерпляче бив себе долонями по стегнах та по боках»
Озиралися, намагаючись побачити мисливця, проте не запримітили і, набравши в груди гіркого повітря, чимдуху погнали туди, де лежав лось»; – «Менший підберезник одвернувся, приховуючи сльози. Старший брат узяв його за руку й, не кажучи більше ні слова, повів до саней». – «Діти нічого не сказали — вони ніяк не могли відірвати очей од лося, який ні разу й не поворухнувся, хоча вони й чекали на це». Автор не дає братам імен, а лише називає їх «підберезовиками». Це дає нам змогу зрозуміти, що ці персонажі мають узагальнювальне значення — вони втілюють в оповіданні сили добра. Незважаючи на юний вік, вони без вагань приймають рішення врятувати Лося, хоча він в декілька разів більший за них. Це їм вдається, але захистити тварину від жорстокості іншої людини виявляється нездійсненим. Трагічний фінал повісті наштовхує на думку про те, що людина — не тільки цар природи, але й, інколи, її найбільший ворог
Один из изобразительных средств, которые использовала автор, это сравнение. Например, автор сравнивает солнце с драгоценной гранью, чтобы передать свет и красоту родного края. Она также сравнивает сосны с девочками, которые сбегают с заснеженных скал, чтобы показать их нежность и природную красоту.
Кроме того, автор использует описательные приемы, чтобы передать красоту родной природы. Она описывает голубые озера, которые являются осколками древних морей, и сравнивает их с ковровыми лугами и плодоносными полями. Автор также описывает земные огни самоцветов, которые светятся в торжественном сумраке гор.
Но главное, что автор хочет передать, это то, что она полюбила свой край навсегда. Она говорит о главной силе Урала - в чудесном искусстве труда. Она любит огонь созидания, ветер больших скоростей, а также лица и руки, которые плавят металл. Все эти образы свидетельствуют о труде и силе людей, живущих в ее родной стране. Она говорит о том, что сердце русское то же самое, что и доброта и песни, и в своем родном крае она видит отражение Руси.
Следовательно, основная мысль стихотворения заключается в том, что автор испытывает глубокую любовь к родине и родной природе России. Она использует различные изобразительные средства, такие как сравнение и описательные приемы, чтобы передать красоту и величие своего края.