Напишите сочинение по пословице-нет ничего на свете краше,чем Родина наша,опираясь на произведения писателей:Платонов,Бажов,Носов,Астафьев и другие.Нужно ли беречь,любить природу?Почему писатели с восхищением описывают красоту природу?Может она вдохновляет их на творчество?ПРИМЕР:В сказе Бажова мастера старались показать красоту природы в поделках из малахита.Главный герой даже ушёл на службу к хозяйке Медной горы,чтобы понять всю красоту природы.Или когда Данила был маленьким,он внимательно рассматривал каждую травинку ,букашку,а играя на дудочке,он словно передавал музыку природы. 1.Вступление 2.Основная часть-доказательство(Почему писатели описывают красоту природы,любовь к природе писатели показывают через отношение героев к родной земле,природе-ответить на во привести 1 пример из произведений. 3.Вывод(что будет,если все будут бережно с любовью относиться к природе?). ЗА ПРАВИЛЬНЫЙ ОТВЕТ И НАЖМУ НА
У творі Нечуя-Левицького як сатира, так і гумор служать засобом викриття більших чи дрібніших вад у людському житті. Досконало знаючи народний гумор, Нечуй-Левицький широко користується ним у повісті. Пригадаймо такі гумористичні картини, як прихід Кайдаша з шинку в першому розділі, сутички Кайдашихи з невістками, показ набожності баби Палажки та ін. Навіть окремі описи сповнені сміху, дотепності, наприклад: “В хаті стало тихо, тільки борщ бризкав здоровими бульками, неначе старий дід гарчав, а густа каша ніби стогнала в горшку,
піднімаючи затужавілий вершок угору…” Схильність до відтворення комічних недоречностей письменник вважав однією з характерних рис українського народу, елементом національної психіки, багатої на “жарти, смішки, штукарства та загалом на гумор, ще часом і дуже сатиричний” (слова самого Нечуя-Левицького).
Часто гумористичні картини переходять у сатиру, в гостре осудження умов капіталістичної дійсності. Так, Нечуй-Левицький сатирично викриває, дрібновласницьку обмеженість молодих Кайдашів, які відмовляються розкопувати горба на користь собі і громаді, гостро висміює забобонність Кайдаша і знахарські здібності баби Палажки, осуджує жорстокість Кайдашихи, особливо у поводженні з Мелашкою, і хижацьку поведінку Мотрі у стосунках зі свекрухою. Повість “Кайдашева сім’я” увійшла в історію української літератури як соціально-побутовий твір, у якому автор змалював реалістичні образи селян другої половини XIX ст., виявив себе майстром художнього слова.
18 век в русской литературе – переходный период, „творческая мастерская“ для 19 века. Русская литература оказывается под сильным влиянием западноевропейской культуры классицизма. На содержание и форму произведений влияют в основном переводы сочинений французских писателей (П.Корнель, Ж.Расин, Мольер, Вольтер). Те служат образцами поэзии, прозы и драматургии. Русские писатели сначала подражали этим образцам, и только потом стали сочинять самостоятельно.