Напишите сочинение-рассуждение по рассказу Лидии Чарской «Тайна" на тему моё отношение к поступку учительницы (с обязательными 2 аргументами (во-первых, во-вторых)
Композиційно драма складається з прологу й трьох дій, співвіднесених з різними порами року, із зародженням, розвитком, згасанням інтимних почуттів і переживань Мавки та Лукаша.
Объяснение:
Пролог уводить читача у світ казки, в якій діють фантастичні істоти, містить у зародку вияви всіх конфліктів, реалізованих у драмі. Композиційну роль у творі відіграють картини природи. Сюжет твору становить історія кохання Мавки й Лукаша. Пори року змінюються відповідно до розвитку почуттів Мавки й Лукаша: провесна — пробудження кохання; весна— його розквіт; пізнє літо — зрада Лукаша (відбувається зав’язка конфлікту і перипетії кохання); осінь-зима — смерть Лукаша, але миттєвості весни символізують перемогу над смертю і поєднання душ закоханих; у такий б авторка підкреслює також і багатогранний зв’язок людини й природи.
Особливість сюжетної побудови «Лісової пісні» виявляється у наявності двох кульмінаційних вершин, адже після першої кульмінації (Лукаш зраджує Мавку і сватає Килину; його вибір штовхає Мавку в обійми «Того, що в скалі сидить») події не йдуть на спад — третя дія («пізня осінь») виявляє колосальну боротьбу пристрастей: Лукаш перетворюється на вовкулаку і знову стає людиною, Килина заклинає Мавку, перетворивши її на вербу.
Согласно мифу, однажды Актеон во время охоты случайно подошёл к месту, где Артемида купалась со своими нимфами в реке. Вместо того чтобы в священном страхе удалиться, он, зачарованный, стал наблюдать за игрой, не предназначенной для людских глаз[5]. Заметив охотника, разгневанная богиня превратила его в оленя, который попытался убежать, но был настигнут и разорван 50 охотничьими собаками самого Актеона. Это было на склоне горы Киферон.
Либо он заявил, что превосходит Артемиду в искусстве охоты[6], либо захотел вступить с ней в брак[7]. По другому рассказу, он хвастался перед друзьями, что застал богиню во время купания.
Согласно Стесихору, Артемида «накинула на Актеона шкуру оленя», то есть превратила его в оленя, чтобы он не взял себе в жены Семелу[8]. В другом мифе (версия Акусилая) о гибели Актеона сообщается, что Актеон был превращён в оленя Зевсом за сватовство к возлюбленной Зевса Семеле.
Одно из наиболее известных изложений мифа об Актеоне и Артемиде содержится в «Метаморфозах» Овидия. Согласно Овидию, Актеон увидел купающуюся Артемиду в Гаргафийской долине, у источника Парфений, и захотел ей овладеть[9]. Овидий перечисляет по именам 35 собак Актеона, но не всех[10].
Позже Хирон изваял статую Актеона, и это утешило собак[11] Утверждали также, что собаки Актеона, разорвавшие хозяина, были помещены на небесный свод в виде созвездия — или Большой, или Малый Пёс.
Актеоново ложе показывали по дороге из Мегар в Платеи. Позже по оракулу из Дельф его кости разыскали и зарыли в Орхомене, когда страну опустошало привидение[12]. Изображен с матерью в Аиде на картине Полигнота в Дельфах[13]. Культ Актеона существовал в Платеях[14]. По истолкованию, он был из Аркадии, потратил все деньги на псовую охоту и разорился[15].
Действующее лицо трагедии Эсхила «Лучницы» (фр.241-244 Радт), трагедий Фриниха, Иофонта и Клеофонта «Актеон»
Композиційно драма складається з прологу й трьох дій, співвіднесених з різними порами року, із зародженням, розвитком, згасанням інтимних почуттів і переживань Мавки та Лукаша.
Объяснение:
Пролог уводить читача у світ казки, в якій діють фантастичні істоти, містить у зародку вияви всіх конфліктів, реалізованих у драмі. Композиційну роль у творі відіграють картини природи. Сюжет твору становить історія кохання Мавки й Лукаша. Пори року змінюються відповідно до розвитку почуттів Мавки й Лукаша: провесна — пробудження кохання; весна— його розквіт; пізнє літо — зрада Лукаша (відбувається зав’язка конфлікту і перипетії кохання); осінь-зима — смерть Лукаша, але миттєвості весни символізують перемогу над смертю і поєднання душ закоханих; у такий б авторка підкреслює також і багатогранний зв’язок людини й природи.
Особливість сюжетної побудови «Лісової пісні» виявляється у наявності двох кульмінаційних вершин, адже після першої кульмінації (Лукаш зраджує Мавку і сватає Килину; його вибір штовхає Мавку в обійми «Того, що в скалі сидить») події не йдуть на спад — третя дія («пізня осінь») виявляє колосальну боротьбу пристрастей: Лукаш перетворюється на вовкулаку і знову стає людиною, Килина заклинає Мавку, перетворивши її на вербу.
Объяснение:
Согласно мифу, однажды Актеон во время охоты случайно подошёл к месту, где Артемида купалась со своими нимфами в реке. Вместо того чтобы в священном страхе удалиться, он, зачарованный, стал наблюдать за игрой, не предназначенной для людских глаз[5]. Заметив охотника, разгневанная богиня превратила его в оленя, который попытался убежать, но был настигнут и разорван 50 охотничьими собаками самого Актеона. Это было на склоне горы Киферон.
Либо он заявил, что превосходит Артемиду в искусстве охоты[6], либо захотел вступить с ней в брак[7]. По другому рассказу, он хвастался перед друзьями, что застал богиню во время купания.
Согласно Стесихору, Артемида «накинула на Актеона шкуру оленя», то есть превратила его в оленя, чтобы он не взял себе в жены Семелу[8]. В другом мифе (версия Акусилая) о гибели Актеона сообщается, что Актеон был превращён в оленя Зевсом за сватовство к возлюбленной Зевса Семеле.
Одно из наиболее известных изложений мифа об Актеоне и Артемиде содержится в «Метаморфозах» Овидия. Согласно Овидию, Актеон увидел купающуюся Артемиду в Гаргафийской долине, у источника Парфений, и захотел ей овладеть[9]. Овидий перечисляет по именам 35 собак Актеона, но не всех[10].
Позже Хирон изваял статую Актеона, и это утешило собак[11] Утверждали также, что собаки Актеона, разорвавшие хозяина, были помещены на небесный свод в виде созвездия — или Большой, или Малый Пёс.
Актеоново ложе показывали по дороге из Мегар в Платеи. Позже по оракулу из Дельф его кости разыскали и зарыли в Орхомене, когда страну опустошало привидение[12]. Изображен с матерью в Аиде на картине Полигнота в Дельфах[13]. Культ Актеона существовал в Платеях[14]. По истолкованию, он был из Аркадии, потратил все деньги на псовую охоту и разорился[15].
Действующее лицо трагедии Эсхила «Лучницы» (фр.241-244 Радт), трагедий Фриниха, Иофонта и Клеофонта «Актеон»