Тарас Григорович Шевченко - великий поет, геній українського народу. Поет зробив неоціненний внесок у духовну скарбницю людства. У своїй творчості він досяг на світовий рівень. Його довершені твори сіють зерна світла й добра, палахкотять незгаслім полум'ям безкомпромісної справедливості, проникливої мудрості. Тарас Шевченко народився кріпаком, і йому, як нікому іншому, були близькі і зрозумілі страждання бідноти. Тому все своє життя поет присвятив служінню ідеї національного та соціального визволення трудящих. Не було такої сторони життя, якої не торкнулося б перо Кобзаря. Разом з тим поет закликав усі народи об'єднатися і разом боротися проти царизму. Він вірив, що на звільненій від експлуататорів землі настане щасливе, прекрасне життя: І на оновленій землі Врага не буде, супостата, А буде син і мати, і будуть люди на землі ( «І Архімед і Галілей ...») Тарас Григорович Шевченко ... Без його імені неможливо уявити нашої літератури, нашої культури, нашої країни. Його творчість безсмертна. Життя Кобзаря можна вважати справжнім подвигом у мистецтві, бо він віддав усі свої сили, щоб врятувати український народ, українську культуру і відкрив перед ними шлях у майбутнє. З плином часу все більше переконуєшся, що вірші нашого Кобзаря - то одкровення, висловлені на адресу минулих, сучасних і прийдешніх поколінь українців. І не одне покоління українських звіряє своє життя іменем і творчістю Кобзаря. Коли я прочитала рядки Ліни Костенко «Кобзареві», я зрозуміла, як близькі і мені слова, якими поетеса звертається до нашого генія: Кобзар! Знову до тебе я приходжу, ти для мене - совість і закон ... Кобзарю, знаєш, нелегка епоха, цей двадцятий невгамовний вік. Завихрень - безліч. Тиші - анітрохи ... Прости, що я дрібницями турбуй твій вічний, твій глибокий сон ... Т. Г. Шевченко - це вічний вогонь, ніколи не згасне в серцях народу. Творчість Т. Г. Шевченка - це святиня, якою дорожить і гордиться український народ. Ми, нащадки, будемо завжди зберігати в своєму серці той вогник любові до Батьківщини, який запалив поет своїми безсмертними творами.
Великая Отечественная война безусловно является центральным историческим событием 20 века. Поэтому неудивительно, что про неё написано множество великих литературных произведений, как в прозе, так и в стихах. Разумеется, основную лепту здесь внесли советские писатели, которые не понаслышке были знакомы с ужасами той страшной войны. Многие литераторы той поры сами принимали участие в боевых действиях на фронтах Великой Отечественной войны и в своих произведениях доносят «окопную» правду того эпохального времени, которую должен знать каждый гражданин, чтобы величайшая трагедия 20 века больше никогда не повторилась.
В нашей стране и за её пределами наиболее известные следующие литераторы, творчество которых так или иначе связано с событиями, происходящими во времена 1941-1945 годов: Шолохов, Фадеев, Толстой, Симонов, Быков, Твардовский и ряд других литераторов. Среди всех этих великих имён особо хочется выделить Василя Быкова. В повестях этого прославленного фронтовика практически нет места детального описания кровопролитных сражений. Больше всего Быкова заботит поведение конкретного человека под влиянием экстраординарной ситуации. В его произведениях виден характер людей, их самоотверженность, благородство, а иногда подлость и предательство. При этом автор не стремиться делать категоричные оценки относительного того или иного персонажа, предлагая своим читателям самостоятельно рассуждать о сюжетах своих произведений. В этом смысле классическим произведением Быкова является рассказ «Сотников».
Не меньшей любовью среди соотечественников пользуются стихи о Великой Отечественной войне, которые были написаны, как в то страшное время, так уже и после долгожданной победы. Разве можно обойти вниманием проникновенное стихотворение «Жди меня» Константина Симонова, которое выстоять советским бойцам в те страшные дни. В наши дни оно считается образцовым классическим шедевром военного времени. До сих «Жди меня» многие люди знают наизусть, декламируя его на многих вечерах в память о войне. Также все помнят произведение Василий Тёркин, в котором в непринуждённой манере рассказывается о подвигах красноармейцев, простых советских парнях, вставших в трудную минуту на защиту своей отчизны.
Несмотря на давность описываемых событий, произведения литераторов 20 века о Великой Отечественной войне никогда не потеряют актуальность. Ведь в них заключён код нашего народа, позволивший ему победить в той страшной войне и попутно избавить мир от страшной гидры фашизма. Память о тех событиях сплачивает многонациональный народ России, давая возможность позитивно смотреть в будущее.
Тарас Григорович Шевченко - великий поет, геній українського народу. Поет зробив неоціненний внесок у духовну скарбницю людства. У своїй творчості він досяг на світовий рівень. Його довершені твори сіють зерна світла й добра, палахкотять незгаслім полум'ям безкомпромісної справедливості, проникливої мудрості. Тарас Шевченко народився кріпаком, і йому, як нікому іншому, були близькі і зрозумілі страждання бідноти. Тому все своє життя поет присвятив служінню ідеї національного та соціального визволення трудящих. Не було такої сторони життя, якої не торкнулося б перо Кобзаря. Разом з тим поет закликав усі народи об'єднатися і разом боротися проти царизму. Він вірив, що на звільненій від експлуататорів землі настане щасливе, прекрасне життя: І на оновленій землі Врага не буде, супостата, А буде син і мати, і будуть люди на землі ( «І Архімед і Галілей ...») Тарас Григорович Шевченко ... Без його імені неможливо уявити нашої літератури, нашої культури, нашої країни. Його творчість безсмертна. Життя Кобзаря можна вважати справжнім подвигом у мистецтві, бо він віддав усі свої сили, щоб врятувати український народ, українську культуру і відкрив перед ними шлях у майбутнє. З плином часу все більше переконуєшся, що вірші нашого Кобзаря - то одкровення, висловлені на адресу минулих, сучасних і прийдешніх поколінь українців. І не одне покоління українських звіряє своє життя іменем і творчістю Кобзаря. Коли я прочитала рядки Ліни Костенко «Кобзареві», я зрозуміла, як близькі і мені слова, якими поетеса звертається до нашого генія: Кобзар! Знову до тебе я приходжу, ти для мене - совість і закон ... Кобзарю, знаєш, нелегка епоха, цей двадцятий невгамовний вік. Завихрень - безліч. Тиші - анітрохи ... Прости, що я дрібницями турбуй твій вічний, твій глибокий сон ... Т. Г. Шевченко - це вічний вогонь, ніколи не згасне в серцях народу. Творчість Т. Г. Шевченка - це святиня, якою дорожить і гордиться український народ. Ми, нащадки, будемо завжди зберігати в своєму серці той вогник любові до Батьківщини, який запалив поет своїми безсмертними творами.
Объяснение:
Великая Отечественная война безусловно является центральным историческим событием 20 века. Поэтому неудивительно, что про неё написано множество великих литературных произведений, как в прозе, так и в стихах. Разумеется, основную лепту здесь внесли советские писатели, которые не понаслышке были знакомы с ужасами той страшной войны. Многие литераторы той поры сами принимали участие в боевых действиях на фронтах Великой Отечественной войны и в своих произведениях доносят «окопную» правду того эпохального времени, которую должен знать каждый гражданин, чтобы величайшая трагедия 20 века больше никогда не повторилась.
В нашей стране и за её пределами наиболее известные следующие литераторы, творчество которых так или иначе связано с событиями, происходящими во времена 1941-1945 годов: Шолохов, Фадеев, Толстой, Симонов, Быков, Твардовский и ряд других литераторов. Среди всех этих великих имён особо хочется выделить Василя Быкова. В повестях этого прославленного фронтовика практически нет места детального описания кровопролитных сражений. Больше всего Быкова заботит поведение конкретного человека под влиянием экстраординарной ситуации. В его произведениях виден характер людей, их самоотверженность, благородство, а иногда подлость и предательство. При этом автор не стремиться делать категоричные оценки относительного того или иного персонажа, предлагая своим читателям самостоятельно рассуждать о сюжетах своих произведений. В этом смысле классическим произведением Быкова является рассказ «Сотников».
Не меньшей любовью среди соотечественников пользуются стихи о Великой Отечественной войне, которые были написаны, как в то страшное время, так уже и после долгожданной победы. Разве можно обойти вниманием проникновенное стихотворение «Жди меня» Константина Симонова, которое выстоять советским бойцам в те страшные дни. В наши дни оно считается образцовым классическим шедевром военного времени. До сих «Жди меня» многие люди знают наизусть, декламируя его на многих вечерах в память о войне. Также все помнят произведение Василий Тёркин, в котором в непринуждённой манере рассказывается о подвигах красноармейцев, простых советских парнях, вставших в трудную минуту на защиту своей отчизны.
Несмотря на давность описываемых событий, произведения литераторов 20 века о Великой Отечественной войне никогда не потеряют актуальность. Ведь в них заключён код нашего народа, позволивший ему победить в той страшной войне и попутно избавить мир от страшной гидры фашизма. Память о тех событиях сплачивает многонациональный народ России, давая возможность позитивно смотреть в будущее.