Напишите творческую работу объёмом 50 слов. В качестве начала работы используйте следующее: "Если бы я попал(а) в сюжет поэмы "Руслан и Людмила", я бы..." * *
С особенной симпатией и теплотой дан Пушкиным образ Маши Мироновой - капитанской дочки. Совсем необразованная и простая, как и ее родители, девически наивная и робкая, «трусиха», она в трудные минуты обнаруживает замечательные свойства своей натуры. Под нежностью внешнего облика в Маше Мироновой таятся стойкость и сила, раскрывающиеся в глубокой и искренней любви к Гриневу, в решительном сопротивлении Швабрину, во власти которого она полностью оказалась, и в ее отважной поездке в Петербург, предпринятой с целью своего жениха. Образ Маши Мироновой перекликается до известной степени с другим замечательным женским образом, созданным Пушкиным в романе «Евгений Онегин»,- с его «русской душою» Татьяной Лариной. Но Маша Миронова в еще большей степени, чем Татьяна, близка и родственна народной среде, связана с жизнью простого народа.Это очень тонко подчеркивается и оттеняется Пушкиным. Ко всем главам повести, в которых видная роль отведена капитанской дочке, даны эпиграфы, заимствованные из народного творчества - из народных песен, пословиц (глава V- «Любовь», глава XII–«Сирота», глава XIV - «Суд»). Совсем в духе и почти словами народной песни, из которой заимствован второй эпиграф к главе «Любовь», говорит Маша Гриневу о том, что не пойдет за него замуж против воли его родителей: «Коли найдешь себе суженую, коли полюбишь другую - бог с тобою, Петр Андреич…»Из слов Василисы Егоровны мы узнаем о незавидной судьбе девушки: «Девка на выданье, а какое у ней приданое? частый гребень, да веник, да алтын денег… с чем в баню сходить. Хорошо, коли найдется добрый человек; а то сиди себе в девках вековечной невестою». Но Маша отвечает отказом на предложение Швабрина стать его женой. Чистая, открытая душа ее не может принять замужества с нелюбимым человеком: «Алексей Иваныч, конечно, человек умный, и хорошей фамилии, и имеет состояние; но как подумаю, что надобно будет под венцом при всех с ним поцеловаться… Ни за что! ни за какие благополучия!» Брак по расчету для нее немыслим, окажись она хоть в самом тяжком положении. Маша искренне полюбила Петра Гринева. И она не скрывает своих чувств, открыто дав ему ответ на его объяснение: «Она безо всякого жеманства призналась Гриневу в сердечной склонности и сказала, что ее родители будут рады ее счастью». Однако она ни за что не соглашается выходить замуж без благословения родителей жениха. Маше нелегко было отдалиться от Петра Андреевича. Чувства ее были все так же сильны, но гордость, честь и достоинство не позволяли ей поступить иначе после того, как она узнала о несогласии его родителей на этот брак.Горькая участь ждет девушку впереди: родители ее были казнены, а ее спрятала в своем доме попадья. Но Швабрин силой забрал Машу и посадил под замок, заставляя выйти за него замуж. Когда же наконец приходит долгожданное в лице Пугачева, девушку охватывают противоречивые чувства: она видит перед собой убийцу своих родителей и в то же время своего избавителя. Вместо слов благодарности «она закрыла лицо обеими руками и упала без чувств».Пугачев отпустил Петра с Машей, и Гринев отправил ее к родителям, которые хорошо приняли девушку: «Они видели благодать божию в том, что имели случай приютить и обласкать бедную сироту. Вскоре они к ней искренно привязались, потому что нельзя было ее узнать и не полюбить». Ярко раскрывается характер Маши Мироновой после ареста Гринева. Она сильно переживала, так как знала настоящую причину ареста и считала себя виновной в несчастьях Гринева: «Она скрывала от всех свои слезы и страдания и между тем непрестанно думала о средствах, как бы его Сказав родителям Гринева, что «вся будущая судьба ее зависит от этого путешествия, что она едет искать покровительства и у сильных людей как дочь человека, пострадавшего за свою верность», Маша отправляется в Петербург. Она решительно настроена добиться освобождения любимого, чего бы ей это ни стоило. Встретившись случайно с императрицей, но не зная еще, кто эта женщина, Маша открыто рассказывает ей свою историю и причины поступка Гринева: «Я знаю все, я вам все расскажу. Он для меня одной подвергался всему, что постигло его». Именно в этой встрече по-настоящему раскрывается характер скромной и робкой русской девушки безо всякого образования, нашедшей, однако, в себе достаточно силы, твердости духа и непреклонной решительности, чтобы отстоять правду и добиться оправдания своего ни в чем не виновного жениха. Вскоре ее вызвали ко двору, где и объявили об освобождении Петра Андреевича.Прочитав произведение, мы понимаем, что образ Маши Мироновой был дорог и близок автору. Она олицетворяет собой, наряду с Татьяной Лариной, пушкинский идеал женщины — с чистой, хоть и немного наивной душой, добрым, отзывчивым сердцем, верной и к искренней любви, ради которой она готова идти на любые жертвы, совершать самые смелые поступки.
Люди завжди бажають своїм рідним, близьким, друзям щастя. І у святкові дні, і у будні звучить щире зичення: "Хай тобі щастить!" — і враз теплішає на душі, бо бути щасливим — заповітна мрія кожного. Та, говорять, щастя дуже вибагливо вибирає людину, перш за все, зважаючи на її духовні якості.
Можна бути матеріально багатою людиною, а почуватися нещасним, тому що у душі твоїй, сповненій прагнення до заможності, вже не лишається місця для добра. А можна, навпаки, не мати багато грошей, а все ж таки бути щасливим, бо душа твоя бажає до захистити і близьку, і чужу людину, захопитися красою природи і самому творити красу, гаряче відгукнутися на чужий біль і поділити радість перемоги. Одним словом, мати щиру й красиву душу, щоб бути корисним, а не пройти по життю сірою тінню. Але, я гадаю, перш за все, для цього треба бути дуже вимогливим до себе і до своїх власних вчинків.
...Здавна наші пращури склали символічну систему духовних цінностей, яка передається від покоління до покоління. З часом вона дещо змінюється, доповнюється, але головними завжди залишаються людська доброта, порядність, почуття гідності, любов до рідної землі та її народу, працелюбність, лагідне піклування про малих та старих, протистояння злу... Можна ще дуже довго перелічувати ті якості, які роблять людину Людиною. Та я впевнений, що праматір'ю, їх основою, є доброта. її нам дарують з перших хвилин життя батьки, потім — вихователі, вчителі, сторонні люди. Ця доброта немовби стає в душі тим ґрунтом, на якому зростають-квітнуть усі інші духовні цінності.
І от, коли доброта стає твоїм натхненням і зіркою — дороговказом, ти можеш і собі, й іншим щиро зізнатися: "Я — щаслива людина!"
Роль духовних цінностей у житті людини
Люди завжди бажають своїм рідним, близьким, друзям щастя. І у святкові дні, і у будні звучить щире зичення: "Хай тобі щастить!" — і враз теплішає на душі, бо бути щасливим — заповітна мрія кожного. Та, говорять, щастя дуже вибагливо вибирає людину, перш за все, зважаючи на її духовні якості.
Можна бути матеріально багатою людиною, а почуватися нещасним, тому що у душі твоїй, сповненій прагнення до заможності, вже не лишається місця для добра. А можна, навпаки, не мати багато грошей, а все ж таки бути щасливим, бо душа твоя бажає до захистити і близьку, і чужу людину, захопитися красою природи і самому творити красу, гаряче відгукнутися на чужий біль і поділити радість перемоги. Одним словом, мати щиру й красиву душу, щоб бути корисним, а не пройти по життю сірою тінню. Але, я гадаю, перш за все, для цього треба бути дуже вимогливим до себе і до своїх власних вчинків.
...Здавна наші пращури склали символічну систему духовних цінностей, яка передається від покоління до покоління. З часом вона дещо змінюється, доповнюється, але головними завжди залишаються людська доброта, порядність, почуття гідності, любов до рідної землі та її народу, працелюбність, лагідне піклування про малих та старих, протистояння злу... Можна ще дуже довго перелічувати ті якості, які роблять людину Людиною. Та я впевнений, що праматір'ю, їх основою, є доброта. її нам дарують з перших хвилин життя батьки, потім — вихователі, вчителі, сторонні люди. Ця доброта немовби стає в душі тим ґрунтом, на якому зростають-квітнуть усі інші духовні цінності.
І от, коли доброта стає твоїм натхненням і зіркою — дороговказом, ти можеш і собі, й іншим щиро зізнатися: "Я — щаслива людина!"